Колесник Сергій Нашому журналу 30 років
22.12.202430-річний ювілей журналу – визначна подія не лише для редакції, а й для тисяч читачів та всього суспільства. Цей тривалий марафон, очевидно, вже є досягненням. Адже ми продовжуємо друкувати журнал у той час, коли більшість вітчизняних видань відмовились від паперової форми та задля економії ресурсів перейшли тільки на електронну версію. Це свідчення фахової значущості журналу, цінності його публікацій для розв’язання питань безпеки праці на підприємствах в Україні.
Журнал «Охорона праці» – всеукраїнське науково-виробниче видання, засноване в 1994 році за ініціативою Державного комітету України з нагляду за охороною праці. Призначене для керівників підприємств, спеціалістів служб охорони праці, для державних органів влади, що опікуються охороною праці, здоров’ям та соціальним захистом працівників. Тоді було затверджено редакційну колегію та призначено головного редактора ДП «Редакція журналу «Охорона праці» – Миколу Яковенка.
Перший номер журналу вийшов друком 4 липня 1994 року. Час показав, що це було далекоглядне політичне рішення. Журнал охопив своєю тематикою роботу багатьох промислових підприємств, профільних наукових, медичних закладів. Потужна команда власкорів, кожен з яких був закріплений за двома-трьома областями, швидко налагодила зв’язки з місцевими підрозділами Держнаглядохоронпраці, органами влади, підприємствами та установами. З-поміж власкорів були досвідчені члени Національної спілки журналістів України, письменники, колишні інспектори. Серед них Геннадій Щуров з Донецька, Леонід Безуглий з Дніпропетровська, Василь Сопільняк з Хмельницького, Ігор Парфенюк і Степан Попович зі Львова, Катерина Цвігун з Одеси, Олег Моісеєнко – Запоріжжя та інші.
Тоді увага журналістів була зосереджена на висвітленні державної політики у сфері охорони праці, зокрема діяльності засновника журналу – Держнаглядохоронпраці. Також писали про досвід підприємств, друкували нормативно-правові акти з охорони праці, зразки інструкцій тощо. Запит на інформацію був надзвичайний. У першого в Україні спеціалізованого видання у сфері охорони праці з багатотисячним накладом тоді не було конкурентів.
Із 2009 року М. Яковенка на посту головного редактора замінив Дмитро Матвійчук, який вніс «свіжий подих» у роботу видання. Журнал почав вивчати міжнародний досвід у сфері безпеки та здоров’я на роботі (БЗР), зокрема міжнародні стандарти, інструменти керування ризиками, застосування нових інформаційних технологій.
За вагомий внесок у висвітлення питань реалізації державної політики у сфері охорони праці та промислової безпеки Держгірпромнагляд 2011 р. нагородив колектив журналу нагрудним знаком «За доблесну службу» II ступеня. За роки своєї творчої праці багато нагород, почесних грамот, подяк журнал отримав від Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Федерації профспілок України та інших центральних органів влади, підприємств, організацій.
Після прийняття 2016 р. Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих медіа» ДП «Редакція журналу «Охорона праці» змінило форму власності й перетворилося на ТОВ.
Увесь свій творчий шлях журнал успішно реалізує проєкти, спрямовані на удосконалення державної політики та системи управління охороною праці на рівні підприємств, профілактику виробничого травматизму, формування в суспільстві культури охорони праці тощо. Так, з 2011 р. журнал проводить один з наймасштабніших в Україні конкурсів дитячого малюнка – «Охорона праці очима дітей». За 13 років на конкурс надійшло понад 120 тисяч творчих робіт, до створення яких, а отже – і до теми охорони праці, долучалися не тільки діти, а й їхні батьки та викладачі.
До 100-річчя Міжнародної організації праці під час цілоденного телемарафону всі країни світу звітували про свої досягнення в питанні захисту прав працівників, зокрема й на безпечну працю. І саме конкурс дитячого малюнка «Охорона праці очима дітей» як проєкт, спрямований на формування культури безпеки праці в молодого покоління, був обраний та достойно представив Україну на світовій арені.
Із 2013 р. журнал проводить щорічні міжнародні конференції з керування ризиками та низку галузевих безпекових конференцій, зокрема у будівництві та лісовій галузі. Із 2014 р. – щорічний конкурс серед підприємств та фахівців України «Лідер року у сфері управління ризиками». Із 2017 р. при журналі діє Академія управління ризиками в системах менеджменту охорони праці. Нині, з 2020 р., її продовженням є Європейська школа керування ризиками Джаннет Аршимової. Уже 162 слухачі школи отримали сертифікат, який засвідчує знання європейського рівня в галузі системного управління. Цьогоріч стартував іще один цікавий проєкт, що реалізується спільно з нашим партнером Європейським співтовариством з охорони праці (ESOHS) і його потужною командою: Англійський розмовний клуб з безпеки праці – Health and Safety English Speaking Club (HSE-SC) із набуття навичок спілкування англійською на працеохоронні теми.
За 30 років редакція журналу здобула чималий творчий досвід. Хоча удосконаленню немає меж. Виступи та інтерв’ю фахівців галузі, науковців, фоторепортажі із важливих заходів, публіцистичні та наукові статті з аналізом проблематики у сфері охорони праці, на думку читачів, засвідчують цікавий творчий пошук нашої команди. «Умієте аналізувати і мислити», «журнал, який спонукає до думання», «діяльність журналу говорить про зрілу ідентичність українців», «фахове з позицій державницького розуміння видання» – це лише кілька з характеристик партнерів нашого журналу.
Із 2014 р., коли почалася війна з рф, журнал, як і вся країна, переживає тяжкі часи, особливо в останні роки, коли вирувала пандемія коронавірусу, а потім звірів агресор. Падіння економіки, окупація територій призвели до значного зниження передплати. Усе це змусило редакцію шукати інші шляхи взаємодії з працеохоронною аудиторією. Так, у партнерстві з ESOHS та за підтримки Міжнародної організації праці було проведено цикл технічних вебінарів за участю провідних світових експертів у сфері БЗР на теми організації виконання найпоширеніших небезпечних робіт / експлуатації обладнання.
Крім організації конференцій, онлайн-вебінарів, круглих столів та інших заходів – понад 150 за п’ять років – журнал активно долучився до нормотворчої діяльності. Аналізуючи проєкти законів та нормативно-правових актів (зокрема давно очікуваного проєкту ЗУ «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі»), розміщуючи на своїх сторінках та на сайті матеріали з висновками експертів у сфері ОП, науковців, соціальних партнерів. Активність журналу підтримали роботодавці та профспілки в межах соціального діалогу. На жаль, нові керівники наглядового органу розцінили це як посягання на їхнє монопольне право творити державну політику у сфері охорони праці на свій розсуд, і соціальний діалог став лише ширмою в цій роботі.
Урешті-решт Держпраці вдалося вижити колектив редакції з приміщення в Києві на вул. Попудренка, 10/1, яке свого часу було придбане за зароблені колективом кошти та за законом України про реформування друкованих ЗМІ та наказом Держпраці мало бути передане в оренду редакції на 15 років. Ми окремо обов’язково розповімо цю історію, яка яскраво відображає гальмівні процеси щодо євроінтеграції України.
Авторами журналу є досвідчені фахівці з охорони праці вітчизняних та міжнародних компаній, лікарі-гігієністи, фахівці з керування ризиками, аудитори, експерти технічні, науковці, представники органів державної та місцевої влади, профспілкових організацій тощо. У додатку до журналу «На допомогу спеціалісту з охорони праці» постійно друкуємо новини законодавства, відповіді на запитання, надаємо зразки інструкцій, наказів та інших практичних матеріалів. А в електронному Кабінеті охорони праці є все, що тільки може бути корисним спеціалісту з охорони праці.
Дуже цікаві для фахової аудиторії вебінари, де обговорюються практичні питання із заступником головного редактора Миколою Федоренком. Планування та проведення всіх заходів журналу – від навчання в Європейській школі керування ризиками Джаннет Аршимової до міжнародних конференцій – це справа рук трьох Наталок: Наталії Федоренко, Наталії Гуменюк та Наталії Колесник. Професійно і сумлінно працює над кожним номером журналу редакторський відділ на чолі з Аліною Корнієнко. Фінансова частина – у руках досвідченого бухгалтера Діни Бойко, яка працює в редакції з перших років заснування журналу. Загалом наш колектив – це дружна сім’я, де всі завжди готові прийти на допомогу одне одному в розв’язанні як виробничих, так і особистих питань. Ну а головного редактора Дмитра Матвійчука і представляти не потрібно – його знають усі, хто не байдужий до своєї справи і переймається долею сфери охорони праці в Україні.
Сьогодні журнал – сучасне прогресивне видання, що надає фахівцям та експертам з БЗР, науковцям, соціальним партнерам можливість ділитися з професійною аудиторією своїми думками, ідеями, пропозиціями. Ми відкриті для цікавих інтерв’ю, завжди готові до співпраці та конструктивних пропозицій.
До свого 30-річчя журнал «змужнів», набув досвіду і нині є прикладом високих стандартів. Ми постійно вдосконалюємося, знайомимо читачів із сучасними досягненнями та новаціями у сферах безпеки та медицини праці, цивільної та пожежної безпеки, безпеки життєдіяльності. Своїми матеріалами тримаємо курс на підвищення професійного рівня фахівців з ОП, а у спірних темах – забезпечуємо висловлення всіх думок, прагнемо до налагодження діалогу між органами влади, роботодавцями та профспілковими організаціями.
Усе це дає нам право стверджувати, що журнал «Охорона праці» активно впливає на формування ризикоорієнтованого мислення серед роботодавців, працівників, усього суспільства. Формує в українців відповідальне, свідоме ставлення до питань безпеки та здоров’я. Чи не одним з найбільших наших досягнень є те, що редакції спільно з нашими партнерами вдалося об’єднати та консолідувати навколо себе представників працеохоронної спільноти. Адже лише спільними зусиллями ми зможемо гідно відповісти на численні виклики сьогодення.
30-річчя
Фото з архіву редакції
Sergey Kolesnik
Our magazine is 30 years old
The 30th anniversary of the magazine is a significant event not only for the editorial staff, but also for thousands of readers and the entire society. This long marathon is obviously already an achievement. After all, we continue to publish the journal at a time when most domestic publications have abandoned the paper form and switched to the electronic version to save resources. This is evidence of the professional significance of the journal and the value of its publications for addressing occupational safety issues at enterprises in Ukraine.