Найвища опора – сама людина!

 «У боротьбі за здоров’я на першому місці – уміння володіти своїми почуттями».

Клавдій Гален, римський лікар грецького походження, класик античної медицини (ІІ ст. н.е.)

Розумна людина знає, що шлях до свого здо­ров’я буде нелегким. Легкі шляхи, за всієї своєї зовнішньої простоти й доступності, неодмінно призведуть до краху. Розумна людина зможе подолати свої тривоги та сумніви, змусить себе стати дисциплінованою та навчиться керувати своїми думка­ми. Вона доведе розпочате до кінця, бо впевнена, що це потрібно їй і тільки їй і ніхто за неї це не зробить.

Звичайно, ви запитаєте: «У чому ж полягає наша «нерозумність»?». Відповіддю буде: невіра, невігластво, неусвідомленість, байдужість до свого здоров’я.

Річ у тім, що ми зростали та виховувалися в умовах засилля офіційної медицини. Ми вірили, що за допомо­гою хімії й технологій зможемо приборкати всі хворо­би. Щодо особливо небезпечних інфекцій ми мали ра­цію. Але реальність щодня вносить усе більші корективи в лікування найпоширеніших хвороб. Нам доводиться на власному гіркому досвіді переконуватися, що ліки ні на йоту не наблизили нас до заповітної мрії – світу без хвороб.

Розробки останніх років у психології, психоте­рапії та нейробіології доводять велику роль психіки у розвитку хвороб. Нині сучасна медицина виокрем­лює клас захворювань – психосоматичні захворюван­ня, що з’явилися внаслідок тривалих і потужних внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктів. Під психосоматичними хворобами (хворобами душі та тіла) розуміють порушення функцій внутрішніх органів і сис­тем, виникнення та розвиток яких здебільшого пов’я­зані з нервово-психічними чинниками, особливостями емоційного реагування особистості.

Можна вважати цілком доведеним, що будь-яка хвороба пов’язана з нашим способом життя та способом мислення. Цей висновок підтверджують чинники ризику, що впливають на здоров’я. Спосіб життя – 55%!!! Зовнішнє середовище – 22%. Генети­ка – 15%. І медицина лише – 8%!

То що ж нас обмежує? Єдиними обмежувачами є наші невіра та незнання. Як показує світовий досвід, людина, яка повірила в себе і пізнала себе, стає прак­тично всемогутньою!

І дійсно, можна сміливо сказати: «Знання – сила»! Звільнений від хворобливих (негативних) думок мозок здатний на те, що називається дивом. Але це ніяке не диво, бо ґрунтується на знанні та власних зусиллях.

Людина може в дуже широких межах регу­лювати свій організм і змінювати себе. Усі функції нашого тіла під­даються нам. Людина може сама, без допомо­ги ліків позбутися болю, запалень, хвороб, може впливати на обмін речо­вин і нервову регуляцію.

Організм надзвичайно стій­кий і живучий, якщо ним управляє загартована воля. Найвища опора – сама людина!

Нарешті ми хоч трохи почали розуміти, що наші хво­роби пов’язані не лише з тілом, а й душею, діяльністю мозку. Сучасні західні медики давно дійшли висновку, що насамперед потрібно лікувати душу людини. І коли в ній буде наведено порядок, то тіло саме, без сторон­ньої допомоги, відновиться до здорового стану.

Наш організм – надпотужна система, що самонала­штовується та прагне ідеально вписатися в навколиш­ній світ. І ця система добре регулюється за допомогою зворотного біологічного зв’язку.

Вона працює приблизно так. Чим більше людина спить, тим більше в її мозку виробляється спеціальна речовина – гіпнотоксин. І тим більше людині хочеться спати. Якщо вона менше спить, то їй і менше хочеться спати. Наш організм за потреби може подолати бага­то перешкод, якщо йому, по-перше, це дуже потрібно, і, по-друге, якщо він сам собі не заважає.

У нашому тілі є багато систем самовідновлення, які зарезервовані багаторазово (тобто є багато паралель­них, незалежних одна від одної систем ремонту пошко­джень органів, кожна з яких здатна навести лад у цьо­му органі). Природою (або Всевишнім) в особі людини було зроблено надійну машину!

Система відновлення практично безсмертна, і їй може завадити лише один чинник – настирлива увага свідомості, що не вірить в успіх, боїться хвороб і вими­кає ці механізми самовідновлення своїми негативни­ми думками.

Наша думка матеріальна і дійсно має певну енер­гію, здатну принести нам користь або шкоду.

Тож, якщо ми хочемо досягти успіху під час ліку­вання хвороби, то будемо змушені враховувати пси­хологічний чинник у появі та розвитку хвороби. Без цього лікування хворих нагадуватиме роботу підпри­ємства «Марна праця імені Сізіфа».

Якщо ви думаєте про свою користь не тільки на цей момент, а й у довготривалій перспективі, потрібно за­пам’ятати твердо і назавжди:

• легкого здоров’я у світі немає;
• якщо хтось це обіцяє – будьте обережні. Ця людина або некомпетентна, або хоче вас обдурити.

Якщо людина на основі нового розуміння своєї ролі в розвитку хвороби починає роботу з перефор­мування психіки, то вона може досягти разючих змін у самопочутті. Її успіхи будуть пропорційні її бажанню і зусиллям змінитись.

Ваша хвороба – функція вашого «Я»: який ви – така і ваша хвороба. Усі хвороби, навіть якщо вони виключно органічні, лише є відображенням нашої ін­дивідуальності.

Багато хто з нас бував ображений на медиків за те, що вони ніяк не можуть вилікувати начебто просту хворобу. Адже спочатку все добре – процедури, ліки – і ти здоровий. А за деякий час хвороба повертається, і ви змушені ходити по колу в цій грі. Але, шановний читачу, покладіть руку на серце і дайте чесну відповідь самому собі: хіба ви скрупульозно виконували всі ре­комендації лікарів, не порушували режим, не продов­жували робити те, що вам категорично заборонили? Не кажіть правди нікому, якщо хочете зберегти спів­чуття рідних людей до своєї хворої персони! Та ми здогадуємося, якою буде ваша відповідь.

Отже, ліпше сьогодні докласти невеликі зусилля (хоча, можливо, вам зручно жити по-старому і не хочеться цього робити), ніж потім героїчно долати труднощі, створені самим собою. І серйозно зайнятися, наприклад, хоча б ранковою заряд­кою, а найкраще – своїм психічним станом.

Доведено, що людина майже завжди хворіє, якщо її контакти із зовнішнім світом хронічно неадек­ватні.

Що ж робити?

Щоб стати здоровим, виявля­ється, цілком достатньо бути опти­містом, мати активну життєву по­зицію і тверду волю до перемоги. Це один з найважливіших виснов­ків, що можна зробити для себе! За­пам’ятайте його і намагайтеся макси­мально дотримуватись.

Секрет успіху полягає саме в тому, щоб обставини життя, навіть хвороби, не могли звернути з обраного шляху. Будь що, а люди, чиї імена у всіх на вустах, які з погляду пересічних людей досягли в житті блискучих результатів, у мемуарах найчастіше згадують саме цей чинник.

Наприклад, Іммануїл Кант ріс дуже хворобливою дитиною. Але найпотужнішими зусиллями волі він по­долав слабкість свого тіла. Дійшло до того, що жителі Кенігсберга, де жив цей великий мислитель, переві­ряли свій годинник за його виходом на прогулянку. Ніщо – ані хвороба, ані негода, ані будь-які інші при­чини не могли зруйнувати його планів! І він створив стільки, скільки не вдалося багатьом, навіть письмен­никам з відмінним здоров’ям.

Отже, будь-яке захворювання пов’язане зі спо­собом життя людини, її звичками реагувати на подразники. Достатньо змінити їх – і захворювання втрачає «коріння», завдяки якому воно «процвітало» в нашому тілі. Хвороба просто не може існувати все­редині нас без «коріння»: негативних думок, страхів, сумнівів, тривог, докорів сумління. Ці речі є благодат­ним ґрунтом для розвитку та підтримки у бойовому стані будь-якої хвороби.

Радикальних змін у самопочутті можна досягти лише в разі проведення патогенетичного лікування, за допомогою якого лікується причина, а не слідство. Проте люди найчастіше чекають, коли зміняться об­ставини, що призвели до хвороби. Це зовсім безглузде заняття, оскільки замість одних неприємних обставин і людей одразу з’являються інші. Це нескінченна війна, без надії колись її завершити!

Упевненість у можливості змінити себе – 60–70% перемоги у будь-якій справі. Знан­ня того, що це можливо, вмикає у справу потрібні ресурси й чітко організує просування вперед.

Усе може бути в житті, іноді ми хворіємо і справи можуть не клеїтися! Але тільки людина, яка бажає собі нашкодити, робитиме із цього трагедію. Розумна люди­на щосили зберігатиме бадьорість духу, показуватиме всім, що ще є порох у порохівницях. Вона знає (переконана), що така пози­ція допоможе їй позбутися хворо­би або проблеми з найменшими витратами.

Тому, навіть якщо ви тяжко і довго хворієте, ви повинні зали­шатися психічно здоровим. По­трібно вести максимально можли­вий у вашому стані активний спо­сіб життя (тіла та душі). І завжди на запитання «Як справи?» відпо­вісти: «Усе гаразд!».

Володимир Калошин, педагог