На порозі 2026-го: чекаючи дива – працюємо над змінами

Добігає кінця ще один непростий для всіх нас рік, рік боротьби України за право на життя, незалежність і свободу вибору, за суспільство, де панують демократичні цінності, а людина та її життя і здоров’я є центром Всесвіту! Це ідеал, до якого, без сумніву, прагне більшість українців.

Водночас омріяний ідеал виборюється не тільки на фронті у відкритій війні та в тилу роботою антикорупційних органів. Його щодня виборює кожен з нас на своєму робочому місці у всіх сферах діяльності в Україні. Ми стали максималістами, і відсутність видимих результатів, хоч би де це було, викликає бурхливу суспільну реакцію та невдоволення.

Із місяця в місяць журнал скрупульозно, прискіпливо з вашою допомогою моніторить усе, що стосується сфери безпеки праці в Україні. Висвітлюємо всі проблеми, бо на світлі їх добре видно і можна щось змінити. Одну таку проблему давно визнають суспільні інституції – це неспроможність чиновників створювати сучасні, якісні, прості в застосуванні й узгоджені з усіма зацікавленими сторонами нормативні акти, зокрема у сфері безпеки та медицини праці. Яскраве свідчення цього – проєвропейський проєкт Закону «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі», який непристойно довго «вимішують» у кулуарах влади. І очевидно, що в новий рік ми в’їдемо на старому возі (законодавстві), хоча, здається, доклали більше ніж достатньо зусиль, щоб пересуватися на сучасному авто.

І ще один такий приклад, який викликав тривогу та розгубленість у роботодавців. Перед груднем інженерам з охорони праці як сніг на голову впав новий Порядок організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій. Важко зрозуміти логіку творців цього документа. Адже щороку до 1 грудня роботодавці вже мали визначити категорії таких працівників і далі погоджувати відповідні списки в Держпраці. Тобто часу, щоб вивчити і розібрати до дрібниць новий нормативний акт, що регулює дуже важливу сферу охорони праці, у фахівців не було.

Ба більше, і це вже стало нормою законотворення, цей документ не підтримали профспілки, які передусім покликані захищати права працівників, зокрема на здорову працю. Що додатково підтверджує – новий нібито інтеграційний документ, який мав на меті впровадити постійний моніторинг за станом здоров’я працівників, недотягує до своєї мети. Крім того, створює непомірне навантаження не тільки на роботодавців, але й на інших учасників «медоглядної» процедури. Передусім на Держпраці (читайте статтю А. Севрука «Держпраці та обов’язкові медичні огляди: повноваження без підстав?» у №12/2025, с. 50) і на заклади охорони здоров’я, яких уперше так «глибоко» залучили в цей процес і які ні методично, ні організаційно до нього не готові. А скільки в цьому документі абсолютно нелогічних та суперечливих вимог, на які фахівці не можуть дати відповіді?!

Імовірно, саме тому ні МОЗ, ні Держпраці не відгукнулися на запрошення взяти участь у відкритому вебінарі (на який зареєструвалися близько 1000 фахівців з охорони праці) і відповісти на запитання, дати роз’яснення по суті. Пояснити це важко. Тож про функцію органів влади вести інформаційну роботу із суспільством, соціальний діалог, про довіру годі й казати. Говоримо про це, але руху не спостерігаємо.

У попередній редакції зазначеного вище Порядку МОЗ не виступав як головний виконавець, адже організаційно все замикалося на Держпраці (раніше на СЕС), а заклади системи МОЗ проводили медогляди за простішою процедурою, ніж та, що прописана в новому документі. Тепер «умам» чиновників від медицини доведеться напружитися, щоб вдихнути життя у створений ними шедевр профілактичної медицини.

Не перебільшу, якщо скажу: 2026 рік ми всі проведемо під знаком нового Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій. Будемо його вивчати, обговорювати, допрацьовувати та… змінювати. Усе як завжди. Якщо, звичайно, нормотворці не підкинуть нам чергового сюрпризу.

І журнал триматиме руку на пульсі всіх цих подій. Будьте з нами в новому 2026 році!