Колесник Сергій

На першому місці – кваліфікація

05.02.2025

Нині в Україні змінюються підходи до визнання формальної та неформальної освіти. Особливо гостро це питання стоїть перед роботодавцями, яким потрібно наймати працівників на роботи за професіями, але працівники не мають документів про професійну освіту державного зразка. У цій статті про те, як отримати документ про професійну кваліфікацію без формального навчання.

Продовжуючи тему, розпочату у попередньому номері журналу (Г. Загребельна «Про рамки кваліфікацій та професійні стандарти в Україні»), варто спочатку зазначити, що неформальна та інформальна освіта в Україні були завжди. Це – факультативи, заняття із репетиторами й тренерами, короткотривалі курси, лекції, тренінги, підвищення кваліфікації тощо.

Концепція неформальної освіти у світі почала розвиватися на початку 1970-х років, хоча деякі джерела відраховують її початок ще від XIX ст. Сьогодні на сайті законодавства Європейського Союзу можна знайти декілька сотень документів, що так чи інакше стосуються неформальної та інформальної освіти.

Зокрема, Рекомендації Ради ЄС з оцінювання неформальної та інформальної освіти від 22.12.2012 р. зазначають, що оцінювання результатів навчання, а саме – знань, навичок та компетентностей, здобутих через неформальну та інформальну освіту, відіграє важливу роль у розширенні можливостей працевлаштування та мобільності. А також у підвищенні мотивації до безперервного навчання. Резолюція вказує на значення неформальної та інформальної освіти й адекватного оцінювання результатів навчання для вирішення проблем, пов’язаних із безробіттям серед молоді та старінням населення. На підставі цього документа розроблено Європейські директиви з їх оцінювання. Розвитку цих видів навчання сприяють міжнародні організації – ООН, ЮНЕСКО, Європейський Союз, Рада Європи та інші.

Точкою відліку для запуску в Україні механізму підтвердження неформальної освіти працівників став Меморандум про взаєморозуміння між державною службою зайнятості та Інститутом професійних кваліфікацій, підписаний 23 квітня 2015 року керівниками Державної служби зайнятості, Ради Федерації роботодавців України та Інституту професійних кваліфікацій. Було започатковано формування системи такого підтвердження, підготовки професійних стандартів, створення мережі закладів, де можна підтвердити свою кваліфікацію.

Тільки 2017 р., після внесення змін до Закону України «Про освіту», у статті 8 були закріплені визначення видів освіти: формальна, неформальна та інформальна.

Неформальна освіта – це освіта, яка зазвичай здобувається за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій. До сфери неформального навчання належать індивідуальні заняття (сертифікатні програми, тренінги, короткотермінові курси, літні школи під керівництвом тренерів, репетиторів та інших фахівців тощо).

Інформальна освіта (самоосвіта) – це освіта, яка ґрунтується на самоорганізованому здобутті особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям. Така навчальна діяльність не обов’язково цілеспрямована та структурована, але сприяє розширенню професійних знань та умінь і є однією з ключових компетентностей особистості. Форми інформальної освіти: одноразові лекції, відеоуроки, медіа-консультації, спілкування у сім’ї, з колегами, читання спеціалізованої літератури, телебачення, відео, незаплановані бесіди.

За останні роки в Україні спостерігається актуалізація неформальної освіти, її поширення та вплив на різні соціально-вікові та професійні групи. В умовах економічної та соціальної мобільності суспільства, зокрема пов’язаної з війною, стає очевидним той факт, що формальна освіта вже не може задовольняти різноманітні освітні потреби. Саме неформальна та інформальна освіта набуває подальшого розвитку у зв’язку з потребою адаптуватися у постійно змінюваному середовищі, розширюється коло осіб, які професійно опікуються розвитком неформальної освіти, формуючи інноваційні техніки та методи, які є ефективними в навчанні. Зміни також відбуваються в законодавчому полі.

Підтверджувати кваліфікацію, отриману під час неформального чи інформального навчання, мають право навчальні заклади формальної освіти, за наявності своїх Положень, розроблених згідно з вимогами відповідних законів та нормативних актів. Також це право надане кваліфікаційним центрам Національного агентства кваліфікацій, утвореного згідно з постановою КМУ від 5.12.2018 № 1029. Як зазначив керівник управління кваліфікаційних центрів Національного агентства кваліфікацій (далі – НАК) Ігор Гайдук під час вебінару «Підготовка кадрів для ринку праці: вимоги, виклики та можливості», організованого ПЗ «ЦПОН» (м. Кривий Ріг) та НАК, уперше Національна система кваліфікацій згадана у ст. 37 Закону «Про освіту» в редакції 2017 р., але поданий до Верховної Ради у 2020 р. законопроєкт «Про національну систему кваліфікацій» відхилено. На сьогодні Міносвіти за участю НАК, об’єднань роботодавців, профспілок та інших соціальних партнерів розробило новий законопроєкт, його подано КМУ та проходить його громадське обговорення. Прийняття цього закону допоможе удосконалити державне управління у сфері кваліфікацій та розв’язати багато питань кадрового забезпечення економіки.

Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації (ст. 21 КЗпП).

Професійна кваліфікація (повна професійна кваліфікація) – це визнана або присвоєна / підтверджена суб’єктом, уповноваженим на це законодавством, та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей та/або результатів навчання, що дає змогу здійснювати всі трудові функції, визначені відповідним професійним стандартом (ч. 4 ст. 4-1 КЗпП).

Як зазначила керівник відділу акредитацій кваліфікаційних центрів управління кваліфікаційних центрів НАК Наталія Прокопенко, сьогодні працівник має право здійснювати свою професійну діяльність (обіймати посаду) на підставі сертифіката про присвоєння / підтвердження професійної кваліфікації, виданого кваліфікаційним центром.

Сертифікат про присвоєння / підтвердження професійної кваліфікації – документ, що засвідчує професійну кваліфікацію особи, виданий кваліфікаційним центром (далі – КЦ) на основі результатів оцінювання її знань та навичок (ч. 7 п. 2 (підпункту 7) Порядку № 956).

Згідно з п. 5 Порядку акредитації кваліфікаційних центрів, затвердженого постановою № 986, особа, якій кваліфікаційним центром видано сертифікат про присвоєння / підтвердження професійної кваліфікації або сертифікат про визнання професійної кваліфікації, може бути працевлаштована за такою професійною кваліфікацією згідно із законодавством.

Що собою являють кваліфікаційні центри

Кваліфікаційні центри – суб’єкти, уповноважені на оцінювання і визнання результатів навчання (зокрема, здобутих шляхом неформальної чи інформальної освіти), присвоєння та/або підтвердження відповідних професійних кваліфікацій, а також визнання в Україні професійних кваліфікацій, здобутих в інших країнах (п. 10 ст. 34 ЗУ «Про освіту»).

Кваліфікаційний центр – це група професіоналів, зацікавлених осіб. Умови утворення КЦ прості. Це повинна бути організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку як юридична особа, або бути філією, представництвом, відділенням та іншим відокремленим підрозділом, який не має статусу юридичної особи, або структурною одиницею юридичної особи, яка має визначені функції в господарській діяльності.

Sergiy Kolesnik
Qualification comes first
Approaches to the recognition of formal and non-formal education are currently changing in Ukraine. This issue is especially acute for employers who need to hire employees for jobs in professions, but the employees do not have state-issued professional education documents. This article is about how to obtain a professional qualification document without formal education.

Статтю повністю читайте в журналі "Охорона праці" № 1/2025 або КАБІН​ЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Кореспондент Колесник Сергій