Моніторинг законодавства

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми»

Зокрема, визначено, що булінг (цькування) – психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов’язків.

Керівники та працівники закладів (установ), молодіжних центрів, дитячих та молодіжних громадських об’єднань, інших громадських об’єднань, що є суб’єктами молодіжної роботи, в яких у колективах перебувають діти, зобов’язані сформувати середовище, вільне від насильства та жорстокого поводження з дитиною.

Керівник закладу (установи), молодіжного центру, дитячого та молодіжного громадського об’єднання, іншого громадського об’єднання, що є суб’єктом молодіжної роботи, в якому в колективах перебувають діти:

• затверджує положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми в закладі (установі), молодіжному центрі, дитячому та молодіжному громадському об’єднанні, іншому громадському об’єднанні, що є суб’єктом молодіжної роботи, з урахуванням Типової програми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми та Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми, затверджених КМУ України, забезпечує його оприлюднення, обов’язкове ознайомлення з ним працівників та здійснює контроль за його виконанням;
• розглядає усні та письмові заяви (скарги, повідомлення) про випадки насильства або жорстокого поводження з дитиною в закладі (установі), молодіжному центрі, дитячому та молодіжному громадському об’єднанні, іншому громадському об’єднанні, що є суб’єктом молодіжної роботи, протягом однієї доби з моменту надходження та у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною невідкладно повідомляє про це батьків, інших законних представників дитини, а також письмово повідомляє уповноважений підрозділ органу Національної поліції України та службу у справах дітей;
• сприяє проходженню особами, які вчинили насильство або жорстоке поводження з дитиною, стали свідком або постраждали від насильства або жорстокого поводження, відповідної програми для таких осіб.

► Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування (6 жовтня 2024 року), крім пункту щодо узгодження КМУ положень, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Закон України «Про обчислення часу в Україні»

Ухвалено законопроєкт № 4201, згідно з яким у цьому році в останню неділю жовтня (27.10) ми ще переведемо стрілки на зимовий час, але з 2025 року і далі переведення на літній час не буде.

Закон спрямований на захист здоров’я населення, оскільки, на думку більшості науковців і лікарів, зазначений порядок обчислення часу в частині щорічного переведення стрілок годинника на одну годину вперед і назад має низку негативних наслідків і викликає значне погіршення стану здоров’я громадян у період адаптації до літнього та зимового часу. Такий сезонний часовий стрибок призводить до зміни біологічних ритмів людини, що негативно позначається на загальному стані людини, як фізіологічному, так і психологічному. Після переведення годинникових стрілок у громадян погіршується самопочуття, знижується працездатність, спостерігається значне загострення хронічних хвороб. Наукові дослідження пов'язують зміни часу із захворюваннями серцево-судинної або імунної систем, оскільки вони переривають біологічні цикли.

Також зазначено, що переведення годинника не допомагає енергозбереженню. Крім того, документ покликаний забезпечити захист територіальної цілісності та зміцнення національної безпеки України шляхом встановлення і закріплення на всій без виключення території України єдиного київського часу.

Закон України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення»

Закон передбачає встановлення правових та організаційних засад запобігання, зменшення і контролю промислового забруднення для забезпечення захисту навколишнього природного середовища та конституційних прав на безпечне для життя і здоров’я довкілля шляхом впровадження інтегрованого довкіллєвого дозволу.

Визначено основні вимоги до інтегрованого довкіллєвого дозволу, перелік видів діяльності, які вимагають його отримання, процедуру видачі, підстави відмови у видачі, підстави та порядок відкликання інтегрованого довкіллєвого дозволу, вимоги щодо обов’язкового застосування найкращих доступних технологій та методів управління, моніторингу викидів і контролю дотримання умов інтегрованого довкіллєвого дозволу.

Реалізація Закону сприятиме:

• поліпшенню стану навколишнього природного середовища;
• зменшенню впливу промислових скидів та викидів на здоров’я громадян України;
• поступовому переходу на сучасні екологічно чисті зелені технології;
• забезпеченню екологічної безпеки і підтриманню екологічної рівноваги на території України;
• зменшенню дозвільних документів у сфері охорони навколишнього природного середовища;
• встановленню чіткого, прозорого та цифровізованого процесу отримання інтегрованого довкіллєвого дозволу.

Документ передбачає імплементацію в українське законодавство Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди та впровадження у виробництва найкращих доступних технологій, інтегрованих дозволів на викиди та скиди для підприємств і механізмів контролю промислового забруднення.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Наказ від 24.05.2024 № 336 «Про затвердження Вимог до уповноважених працівників територіальних сервісних центрів МВС, на яких згідно з посадовими обов’язками покладено функції з прийняття практичних іспитів для отримання права керування транспортними засобами»

Затверджені Вимоги визначають компетентності (кваліфікаційні вимоги) уповноважених працівників територіальних сервісних центрів МВС, на яких згідно з посадовими обов’язками покладено функції з прийняття практичних іспитів для отримання права керування транспортними засобами (далі – екзаменатор), та механізм прийняття цих іспитів.

До прийняття практичних іспитів категорії В допускаються екзаменатори, які мають посвідчення водія категорії В протягом не менше ніж 5 років та пройшли навчання за спеціальною професійною (сертифікатною) програмою. Інформація про результати навчання екзаменаторів вноситься до Єдиного державного реєстру єдиної інформаційної системи МВС.

Екзаменатор повинен знати нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки (зокрема, Закони України «Про дорожній рух» та «Про автомобільний транспорт»; Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306; Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затверджене постановою КМУ від 08.05.1993 № 340; Інструкцію про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затверджену наказом МВС України від 07.12.2009 № 515; Інструкцію про використання технічних засобів контролю під час складання іспитів (у тому числі за допомогою фото-, відео-, аудіотехніки), збереження отриманої за допомогою них інформації та доступу до неї, затверджену наказом МВС України від 22.05.2020 № 408). Крім того, екзаменатор повинен знати будову та основи технічного обслуговування транспортного засобу та заходи щодо надання домедичної допомоги постраждалим під час ДТП.

З метою забезпечення якості прийняття практичного іспиту ГСЦ МВС організовується та проводиться щорічний вибірковий перегляд відеозаписів практичних іспитів – щонайменше трьох практичних іспитів, прийнятих екзаменатором, а також спостереження за роботою екзаменатора під час прийняття ним практичних іспитів тривалістю не менше чотирьох годин один раз на п’ять років.

► Наказ набирає чинності 3 вересня 2024 року.

Наказ від 23.05.2024 № 331 «Про внесення змін до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС»

Положення визначає порядок проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз медичними (військово-лікарськими) комісіями (далі – М(ВЛ)К), утвореними в закладах охорони здоров’я, що належать до сфери управління МВС України, та закладах охорони здоров’я, що входять до складу Національної гвардії України (далі – НГУ).

Основними завданнями М(ВЛ)К є:

1. визначення за станом здоров’я та фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності, крім цього, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів на службу в поліції, кандидатів на навчання за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, здобувачів вищої освіти за державним замовленням у закладах вищої освіти, придатності поліцейських до подальшої служби в поліції, проходження служби у відрядженні за кордоном;
2. визначення за станом здоров’я та фізичного розвитку придатності кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах НГУ, курсантів, військовослужбовців НГУ до подальшого проходження військової служби;
3. визначення причинного зв’язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, а також колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ;
4. визначення причинного зв’язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що спричинили смерть (загибель) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу;
5. визначення придатності військовослужбовців до військової служби у зв’язку з їх звільненням;
6. проведення лікарсько-льотної експертизи щодо кандидатів на службу в поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, військовослужбовців, працівників поліції та НГУ, які претендують на призначення або призначені на посади льотного складу, персоналу з управління повітряним рухом, персоналу з керування безпілотними авіаційними комплексами;
7. формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою КМУ від 05.04.2012 № 321.