Моніторинг законодавства

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Закон України від 16.11.2022 від № 2759-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)»

Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) доповнено статтею 173-5, відповідно до якої вчинення мобінгу (цькування) тягне за собою накладення штрафу від 100 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ) (1700–2550 грн) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

За вчинення мобінгу групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення застосовуватиметься штраф у розмірі від 200 до 300 НМДГ (3400–5100 грн) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Мобінг (цькування) – систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

• створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);
• безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в не пристосовані для цього виду роботи місця);
• нерівність можливостей для навчання та кар’єрного росту;
• нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;
• безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);
• необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов’язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом.

Вчинення мобінгу заборонено. Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу, мають право звернутися зі скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Законом внесено зміни до частини третьої статті 38, згідно з якими працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець чинив мобінг стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Також передбачено, що роботодавець зобов’язаний вживати заходів для забезпечення безпеки і захисту фізичного та психічного здоров’я працівників, здійснювати профілактику ризиків та напруги на робочому місці, проводити інформаційні, навчальні та організаційні заходи щодо запобігання та протидії мобінгу.

У разі ушкодження здоров’я працівника, причиною якого став мобінг, факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, заподіяна шкода відшкодовується в розмірі понесених витрат на лікування. Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу, факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відтепер у колективних договорах необхідно передбачити заходи, спрямовані на запобігання, протидію та припинення мобінгу, а також заходи щодо відновлення порушених внаслідок мобінгу прав.

Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України від 16.11.2022 № 2750-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування місцевої та добровільної пожежної охорони»

1. Внесено зміни до статей 42, 119 Кодексу законів про працю України.

Зокрема, зазначено, що при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року. Водночас членам пожежно-рятувальних підрозділів надаються гарантії та пільги відповідно до Кодексу цивільного захисту України.

2. Внесено зміни до статей 19, 29, 62, 63 Кодексу цивільного захисту України.

• Поняття «місцева та добровільна пожежна охорона» замінено на «пожежно-рятувальний підрозділ для забезпечення місцевої пожежної охорони та добровільної пожежної охорони».
• Конкретизовано завдання і повноваження функціонування пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення місцевої пожежної охорони (далі – місцевий пожежно-рятувальний підрозділ) та пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони (далі – добровільний пожежно-рятувальний підрозділ).
• Місцеві та добровільні пожежно-рятувальні підрозділи утворюються як юридичні особи або їх відокремлені підрозділи та залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (далі – невідкладні роботи) відповідно до порядку організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служб в органах та підрозділах цивільного захисту.
• Працівники місцевих пожежно-рятувальних підрозділів поділяються на основних та допоміжних. Зокрема, основні працівники безпосередньо здійснюють невідкладні роботи. Учасники добровільних пожежно-рятувальних підрозділів не можуть брати участь у невідкладних роботах.
• Конкретизовано вимоги до працівників місцевих та добровільних пожежно-рятувальних підрозділів. Основними працівниками пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення місцевої пожежної охорони можуть бути особи, які:

- досягли 18 років, мають повну цивільну дієздатність (прийняття до добровільних пожежно-рятувальних підрозділів неповнолітніх учасників здійснюється за письмовою згодою їхніх батьків або інших законних представників);
- за станом здоров’я здатні виконувати покладені на них обов’язки, що підтверджується медичними оглядами, проведеними відповідно до вимог МОЗ України;
- застраховані особисто (місцевий пожежно-рятувальний підрозділ – за рахунок коштів відповідних органів місцевого самоврядування; добровільний пожежно-рятувальний підрозділ – за рахунок коштів суб’єктів, які утворили такі підрозділи);
- пройшли підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації в закладах освіти ДСНС України.

• До роботи в складі місцевих пожежно-рятувальних підрозділів на підставі відповідних договорів можуть залучатися учасники добровільних пожежно-рятувальних підрозділів.
• З метою спільного забезпечення місцевої пожежної охорони територіальні громади можуть здійснювати співробітництво відповідно до Закону України «Про співробітництво територіальних громад».
• Координація та контроль за діяльністю місцевих та добровільних пожежно-рятувальних підрозділів покладається на органи місцевого самоврядування та ДСНС України.
• Порядок утворення та функціонування пожежно-рятувальних підрозділів затверджується КМУ.
• Порядок обліку членів та учасників добровільного пожежно-рятувального підрозділу та їх залучення до невідкладних робіт встановлюється ДСНС України.
• Членом або учасником добровільного пожежно-рятувального підрозділу може бути особа, яка постійно проживає на відповідній території, працівник місцевого суб’єкта господарювання або член громадських організацій та яка звернулася до суб’єкта господарювання, що утворив добровільний пожежно-рятувальний підрозділ, з відповідною заявою.
• На період залучення членів добровільних пожежно-рятувальних підрозділів до невідкладних робіт проходження підготовки, перепідготовки за ними зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата за основним місцем роботи.
• Членам добровільного пожежно-рятувального підрозділу надається спеціальний одяг, спорядження і засоби індивідуального захисту за рахунок коштів суб’єктів, які утворили такі підрозділи, а також їм може надаватися в користування будівлі, споруди, приміщення, транспортні засоби, засоби зв’язку та інше необхідне майно.
• Членам добровільного пожежно-рятувального підрозділу може бути виплачена винагорода за рахунок коштів місцевого бюджету, громадських організацій, суб’єктів господарювання, інших юридичних осіб та інших не заборонених законодавством джерел. Крім того, для них можуть бути встановлені додаткові гарантії соціального захисту.
• Обов’язки члена місцевих пожежно-рятувальних підрозділів:

- брати участь у здійсненні заходів із запобігання виникненню пожеж, їх гасіння, проведення невідкладних робіт;
- повідомляти місцеві органи ДСНС (у разі їх утворення) про виявлені порушення встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки;
- виконувати законні вимоги керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та/або керівника гасіння пожежі;
- додержуватися встановлених вимог безпеки (охорони праці, пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту) при здійсненні заходів із запобігання виникненню пожеж, їх гасіння, проведення невідкладних робіт;

• Права члена місцевих пожежно-рятувальних підрозділів:

- вимагати від інших осіб додержання правил поведінки, безпеки та порядку дій у надзвичайних ситуаціях, а також нормативно-правових актів з питань пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту;
- користуватися закріпленими за відповідними пожежно-рятувальними підрозділами пожежною технікою, обладнанням і спорядженням;
- проводити інформування населення з питань пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту;
- інформувати керівника пожежно-рятувального підрозділу для забезпечення добровільної пожежної охорони про порушення у сфері пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, а також вносити пропозиції щодо їх запобігання

• Керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та/або керівник гасіння пожежі не несе відповідальності за невиконання законних вимог такого керівника або не додержання вимог безпеки членом добровільного пожежно-рятувального підрозділу під час здійснення заходів із запобігання виникненню пожеж, їх гасіння, проведення невідкладних робіт.
• Права учасників пожежно-рятувальних підрозділів:

- проводити серед населення просвітницьку та інформаційну діяльність з питань пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту;
- популяризувати добровільну пожежну охорону;
- брати участь у публічних, масових та інших заходах, що організовуються та проводяться органом місцевого самоврядування, громадською організацією або суб’єктом господарювання, іншою юридичною особою, що прийняли рішення - - про утворення відповідного пожежно-рятувального підрозділу для забезпечення добровільної пожежної охорони;
- проводити агітацію та здійснювати добір осіб, які можуть стати членами або учасниками пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони;
- інші права, передбачені порядком утворення та функціонування пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони.

3. Внесено зміни до статті 10, 25 Закону України «Про відпустки». Передбачено, що працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року, щорічні відпустки надаються за бажанням працівника в зручний для нього час та додаткова відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 5 календарних днів щороку. Членам добровільних формувань цивільного захисту також передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю до 5 календарних днів у рік залучення їх до виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту.

4. Внесено зміни до розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про страхування». Зокрема, з Кодексу цивільного захисту України вилучено вимоги, що стосуються укладання договорів страхування членів добровільної пожежної охорони. Серед ліцензованих видів страхування зазначено «особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) пожежної охорони, основних працівників пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення місцевої пожежної охорони та членів пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони».

 Закон набирає чинності з 1 січня 2023 року, крім змін до Закону України «Про страхування», які набирають чинності з 1 січня 2024 року.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Постанова від 29.11.2022 № 1323 «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням»

Установлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Пенсійний Фонд України зобов’язано з 2 січня 2023 р. забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.