Мобілізовані працівники

Невиплата середньої заробітної плати мобілізованим працівникам – це таке ж порушення, як невиплата зарплати звичайним працівникам, і тягне за собою накладення відповідних штрафів.

За недотримання законних гарантій працівників, які виконують військовий обов’язок, робото давцям загрожує штраф у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, як передбачено статтею 265 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ). На сьогодні розмір штрафу в грошовому виразі становить 26 000 грн. За несвоєчасну виплату заробітної плати мобілізованим працівникам роботодавець навіть ризикує бути притягнутим до кримінальної відповідальності.

Після вторгнення російських військ в Україну було оголошено воєнний стан на всій території України та загальну мобілізацію військовозобов’язаних чоловіків із числа придатних до військової служби. Призивають на військову службу серед іншого і працівників підприємств, установ, організацій, фермерських господарств, а також тих, хто працює у фізичних осіб – підприємців. З огляду на це роботодавцям слід зважати на норму, викладену в статті 119 КЗпПУ, якою передбачено права та гарантії мобілізованих працівників.

У згаданій статті КЗпПУ зазначено, що за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробництві незалежно від підпорядкування та форми власності та у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Деякі роботодавці стверджують, що ця норма не зовсім справедлива. Адже відсутнього мобілізованого працівника потрібно заміщати, а це своєю чергою призводить до подвійної оплати за однією посадою. Крім того, частина підприємств в умовах війни не здійснюють діяль­ність у довоєнному обсязі. Однак це не звільняє їх від обов’язку виплати середнього заробітку.

Проте незабаром роботодавців можуть звільнити від сплати середнього заробітку назва­ній категорії працівників. На засіданні комітету ВРУ 07.06.2022 під час розгляду законопро­єкту «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 05.04.2022 № 7251 депутати підтримали правку, яка передбачає звільнення роботодавця від обов’язку зберігати за працівниками, яких призвали на військову службу, середній заробіток. Водночас місце роботи (посада) за такими працівниками зберігається. Мобілізованим працівникам виплачуватимуть грошове забезпечення з Держбюджету, що передбачено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII. Нині законопроєкт готують до другого читання.

Нагадаємо, що у 2014–2015 рр. держава компенсувала роботодавцям витрати на збере­ження середнього заробітку працівникам, яких призвали на військову службу, з Держбюджету. А з 2016 року роботодавці зберігають середній заробіток таким працівникам за рахунок власних коштів.

Зміни, запропоновані законопроєктом, зумовлені також наявністю зловживань. Людина може влаштуватися на роботу, пропрацювати лише один день і підписати контракт на військову службу, і в такому разі роботодавець буде зобов’язаний виплачувати середній заробіток і зберігати місце роботи для цього працівника. Такі гарантії діють з 2016 року для військових, які виявили бажання служити за контрактом. Були випадки, коли особа, знаючи, що піде за контрактом на військову службу, влаштовувалася на роботу, щоб надалі отримувати заробітну плату і на роботі, і на службі.

Обмежень щодо строку збереження за працівником робочого місця та середнього заробіт­ку нині немає. Ця гарантія діє протягом усього строку мобілізації і, крім того, поширюється на поранених, полонених або визнаних безвісти відсутніми до моменту звільнення їх з військової служби, повернення з полону, появи після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими. Якщо працівник був призваний під час мобілізації та підлягає звільненню з військової служби у зв’язку з демобілізацією, але продовжує служити за контрактом, він одержує такі самі гарантії на строк укладеного контракту.

На час виконання працівниками обов’язків з територіальної оборони в робочий час їм також гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Документами, що підтверджують участь у територіальній обороні, є контракт добровольця територіальної оборони.

Час проходження військової служби зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до державної служби.

Якщо працівника призвали на військову службу (у тому числі під час мобілізації) або праців­ник виявив бажання служити (за контрактом), то при відправленні працівника на військову службу підприємство повинно видати наказ про увільнення працівника від роботи на час мобілізації та збереження на цей час посади та середнього заробітку. Для видачі такого наказу потрібно отримати документ, який би підтверджував початок військової служби працівника. Зазвичай таким документом є повідомлення з військкомату.

Наказ про увільнення працівника від роботи не є наказом про звільнення працівника з підпри­ємства, тобто трудові відносини не розриваються і працівник не звільняється з роботи, а лише увільняється від роботи на певний час – на час здійснення військової служби.

Нині законодавчо не прописано будь-яких підстав для звільнення роботодавця від виплати середнього заробітку мобілізованим працівникам. Законом України «Про організацію трудових відносин в період воєнного стану» передбачено можливість призупинення дії трудового договору.

Призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором, зокрема у зв’язку з військовою агресією проти України, що унеможливлює надання та виконання роботи.

Призупинення трудового договору можливе лише на період дії воєнного стану.

Ініціатором призупинення дії трудового договору можуть бути як роботодавець, так і працівник. У випадку, якщо роботодавець не може забезпечити працівника роботою, він може ініціювати призупинення трудового договору. Період призупинення трудових відносин не зараховується до страхового стажу, адже за цей період роботодавець не сплачує працівнику заробітну плату і не сплачує за нього єдиний соціальний внесок.

Призупинення дії трудового договору має індивідуальний характер, тобто щодо кожного працівника видається окремий наказ.

За працівником, призваним або прийнятим на військову службу в особливий період, під час призупинення дії трудового договору на підприємстві зберігається місце роботи, посада та виплачується збережений середній заробіток за рахунок коштів роботодавця.

Роботодавець може також оголосити простій і сплачувати працівникам 2/3 посадового окладу або тарифної ставки. Але якщо на підприємстві є мобілізовані працівники, то їм потрібно виплачувати середній заробіток у повному обсязі.

Роботодавці повинні пам’ятати, що за недотримання законних гарантій працівників, які виконують військовий обов’язок, згідно зі статтею 265 КЗпПУ передбачено штраф як фізичним, так і юридичним особам у розмірі чотири мінімальні заробітні плати (на сьогодні 26 000 грн). Порушення встановлених строків виплати більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі тягнуть за собою накладення штрафу в трикратному розмірі мінімальної заробітної плати (на сьогодні 19 500 грн).

За такі порушення роботодавця може бути притягнуто й до кримінальної відповідальності. Проте практика показує, що до суду такі справи рідко доходять. Якщо слідчий відкрив кримінальне провадження, то роботодавець, щоб уникнути кримінальної відповідальності, зобов’язаний погасити заборгованість із виплати заробітної плати мобілізованому працівнику, і справу буде закрито за відсутністю складу злочину.