Мистецтво інструктажу

Майстерно, фахово, з творчим підходом проведений інструктаж є одним з основних ефективних інструментів управління безпекою праці та здоров’ям.

Паралельно з Міжнародною спеціалізованою виставкою А+А 2023 з безпеки праці й охорони здоров’я на робочому місці в м. Дюссельдорфі (Німеччина) відбувся Конгрес А+А. Завдяки участі в цих заходах міжнародного рівня наш журнал привіз звідти не лише яскраві враження, розуміння сучасних інновацій, нових концепцій, перспектив, стратегій, інструментів, практик, трендів майбутнього, але й презентації міжнародних експертів.

Одна з них, яку підготувала експертна команда Unterweisung Plus (Unterweisung у перекладі з німецької – навчання, настанови, інструкція), – про правові основи зобов’язань щодо інструктажу, його зміст, основні вимоги до нього, про те, як захопити увагу учасників інструктажу та досягти їхньої обізнаності в питаннях БЗР.

На багатьох українських підприємствах інструктаж досі асоціюється з чимось нудним, зашкарублим, формальним, тоді як він може і мусить бути цікавим, успішним та ефективним. Законодавство України у сфері БЗР адаптується до європейського, і досвід таких країн, як Німеччина, є корисним для вітчизняного бізнесу.

У передмові до презентації зазначається, що здебільшого теоретичні знання працівниками правил ОП є достатніми. Чого часто бракує, то це практичних знань. Інструкції з БЗР, інструктаж з безпечної поведінки на конкретному робочому місці і є такими практичними знаннями. Ось чому цей інструмент обов’язковий у законодавстві про ОП Німеччини.

 Інформування працівників про небезпеки та захисні заходи на їхніх робочих місцях є основним обов’язком згідно з трудовим законодавством і законодавством про ОП. Зобов’язання насамперед спрямоване на роботодавця. Залежно від розміру та структури компанії інші суб’єкти, такі як менеджери, керівники, спеціалісти з ОП, можуть бути залучені до проведення інструктажів.

НЕНАЛЕЖНИЙ ІНСТРУКТАЖ – ФАКТОР РИЗИКУ

Інструктаж згадується в багатьох законодавчих ­документах та нормативно-правових актах Німеччини. Ознайомившись із ними, можна дізнатися багато нового про роль інструктажу в ОП. Для прикладу, автори презентації наводять цитати з німецького Закону про охорону праці (далі – ArbSchG):

§ 5 ArbSchG: «Оцінювання умов праці: Небезпека може виникати, зокрема, через (…) недостатню кваліфікацію та інструктаж працівників». Тут законодавець чітко зазначає – неналежний інструктаж працівників є фактором ризику. Він стосується оцінювання умов праці, а отже, і оцінювання небезпек.

§ 12 ArbSchG: «Роботодавець зобов’язаний надавати працівникам достатній і належний інструктаж з безпеки та охорони здоров’я протягом їхнього робочого часу». Це означає, що обов’язок проводити інструктаж покладається на роботодавця. Також передбачено, що інструктаж зараховується до робочого часу. Тобто він відбувається протягом оплачуваного робочого часу, а не під час перерв або після роботи. Крім того, інструкції мають бути складені ретельно і містити  вичерпну інформацію. Інакше кажучи, ­оцінювання ризиків має бути проведене до початку інструктажу. Бо інакше як працівники дізнаються про актуальні небезпеки та заходи для їх уникнення?

§ 12 ArbSchG: «Інструкція містить вказівки та пояснення, що стосуються робочого місця або сфери відповідальності працівників». Звідси випливає, що інструктаж не повинен складатися лише з викладу загальних правил безпеки, з розповіді або демонстрації норм і положень, що діють у компанії. Інструктаж мусить бути конкретним, тобто стосуватися робочого місця або виду діяльності.

§ 12 ArbSchG: «Інструктаж у разі прийому на роботу, зміни зони відповідальності, упровадження нового робочого обладнання або нової технології повинен бути проведений до того, як працівник приступить до виконання своїх обов’язків». Вимога також досить чітка – інструктаж проводять з кожним новим ­працівником перед початком роботи. Він повинен повторюватися в разі зміни робочого місця або робочої процедури.

Той факт, що інструктаж згадується в цих та інших місцях ArbSchG, робить його правове значення очевидним. Роботодавець, який ставиться до інструктажу як до формальності або навіть просить працівників поставити підпис у списку учасників інструктажу, що насправді не проводився, грубо порушує закон.

Законодавчі вимоги до інструктажу сформульовані також і в інших документах. Наприклад, у §14 Постанови про небезпечні речовини: «Роботодавець повинен забезпечити усне інформування працівників про всі небезпеки, що виникають, і відповідні заходи захисту на основі інструкцій з експлуатації…». Себто роботодавець відповідає за проведення інструк­тажу. Проводити його стосовно небезпечних речовин слід на основі інструкцій, робити це в усній формі, проте з письмовим підтвердженням інструктажу.

У ст. 29 Закону про охорону праці молоді зазначається, що «Інструктаж необхідно повторювати через відповідні проміжки часу. Але не рідше, ніж через кожні шість місяців». Вимога стосується всіх працівників віком до 18 років.

У розд. 3 Постанови про використання ЗІЗ вказано, що в разі потреби має бути передбачене навчання безпечного використання ЗІЗ. Законодавець не уточнює, коли це потрібно, однак до рекомендації слід ставитися з усією серйозністю. Адже навіть від таких простих речей, як правильний добір захисних рукавичок чи уміння працівника правильно користуватися захисними окулярами, каскою, берушами, залежить його безпека і здоров’я.

ІНСТРУКТОР МАЄ БУТИ ЛЮДИНОЮ ФАХОВОЮ Й АВТОРИТЕТНОЮ

Із квітня 2018 р. у Німеччині з’явилося суворіше зобов’язання до інструктажу щодо використання ЗІЗ. Так, Правила 1 DGUV передбачають інструкції «із вправами», якщо захисне обладнання призначене «для захисту від смертельної небезпеки або постійної шкоди здоров’ю». Ці два критерії застосовують до ЗІЗ категорії ІІІ, яка охоплює тільки ризики, що можуть мати дуже серйозні наслідки, такі як смерть або незворотна шкода здоров’ю.

Європейський регламент щодо ЗІЗ 2016/425, який набув чинності 21.04.2021, посилив класифікацію категорій ЗІЗ. Відтоді захист від шуму, наприклад, також потрапив до категорії ІІІ. Навчання щодо використання ЗІЗ – завжди хороша ідея. Новий регламент зробив його обов’язковим для ще більшої кількості випадків.

Інструкції передбачені постановами про промислову безпеку та гігієну праці, про охорону праці щодо шуму і вібрації, про рентгенівське випромінювання, про радіаційний захист, про вантажно-розвантажувальні роботи тощо. Про неодмінність і важливість інструктажів та інструкцій наголошується й поза межами законодавства про ОП. Наприклад, у розд. 81 Конституційного закону про трудові відносини.

Окрім того, проведення інструктажу прямо вимагають нормативні акти DGUV. Для прикладу, у правилі 1 § 4 зазначається: «Роботодавець повинен у зрозумілій формі довести до відома застрахованих осіб зміст чинних правил запобігання нещасним випадкам і правил страхування від нещасних випадків, а також відповідних державних правил і норм, що стосуються їхньої робочої сфери або діяльності». Тож фахівець, який проводить інструктаж, повинен бути ознайомленим з правилами DGUV і технічними регламентами, принаймні в частині, що стосується змісту інструктажу, щоб донести цю інформацію до працівників.

Кому роботодавець або підрядник може делегувати обов’язок проведення інструктажів? Насамперед це безпосередні керівники підрозділів, майстри, контролери, начальники змін, бригадири тощо. До проведення інструктажу можуть бути залучені також інші спеціалісти, чиї знання і компетенції пов’язані з тим чи іншим видом діяльності й робочим місцем, якого стосується інструктаж. Інструктор повинен мати належний досвід і рівень кваліфікації, щоб відповісти на запитання учасників інструктажу, володіти дидактичною майстерністю і мовною виразністю, бути авторитетом у компанії.

У Правилах немає вимоги щодо спеціальної підготовки інструктора. Важливо, щоб він володів відповідними професійними і особистісними якостями, добре знав робочі місця, умови праці, умів оцінювати потенційні небезпеки.

Часто постає питання, якою мірою до обов’язків фахівця з ОП входить проведення інструктажів? З одного боку видається, що входить, бо такий спеціаліст пройшов навчання з питань БЗР, а отже, є компетентним. З іншого – його основним завданням є надання консультацій, послуг референта. І, якщо це не безпосередній керівник, то він не має повноважень видавати інструкції і дисциплінарних повноважень. Менше з тим, до консультативних завдань відповідального за ОП входить, з-поміж іншого, і проведення інструктажу.

Водночас, як зазначено в інформації DGUV ­211-005, відповідальний за ОП не повинен нести одноосібну відповідальність за проведення інструктажу. Зазвичай рекомендується, щоб керівник принаймні представив тему та зміст інструктажу, а також брав участь у його проведенні. Попередньо варто проконсультуватися з відповідним фахівцем щодо конкретних вимог безпеки, наприклад, з керівником відділу логістики щодо кріплення вантажів, завідувачем лабораторії стосовно небезпечних речовин тощо.

На фото Під час заходу в м. Дюссельдорфі (зліва направо):
голова правління ESOSH Ольга Богданова, начальник відділу комунікацій та персоналу, прессекретар DGUV Брітта Ібальд,
начальник відділу PF+ професійної асоціації будівельної галузі (BG BAU) DGUV д-р Урсула Шіс, головний редактор журналу «Охорона праці» Дмитро Матвійчук

Alexander Fandeev

The art of briefing

A skillful, professional, creative briefing is one of the main effective tools for managing occupational health and safety. This article is about the legal basis of obligations to brief, its content, basic requirements for it, how to capture the attention of participants and achieve their awareness of awareness of health and safety issues. German experience.

Статтю повністю читайте в журналі "Охорона праці" № 5/2024.