Лавинна небезпека в Карпатах

Нерідко оманлива думка про легкодоступність гірських масивів та легковажність мандрівників призводять до травматизму, а інколи й до загибелі. Суттєву небезпеку під час таких подорожей становлять снігові лавини, які щорічно спостерігаються у Карпатах.

Виряджаючись у гори, слід ознайомитися з картами лавинних небезпек і проконсультуватися з фахівцями лавинної або рятувальної служби. Якщо оголошено лавинну небезпеку, не можна ходити у гори. Не рекомендується іти одразу після рясних опадів, слід перечекати, поки сповзуть лавини чи сніг влежиться. За ясної погоди треба перечекати два дні, якщо туман і похмура погода – три-чотири дні, якщо сильний мороз – до шести днів.

Не можна виходити на круті снігові схили. Пересуватися слід тільки дорогами й стежками, по дну долин та по гребнях. Не можна виходити на снігові карнизи, перетинати схили впоперек або рухатися ними зиґзаґом.

Є певні ознаки небезпечності схилу.  Оцінку лавинонебезпечності доцільно проводити у такій послідовності:

• оцінка характеру схилу: стрімкість, ділянки перегину, місця снігонакопичення, наявність каміння, дерев, кущів, експозиція схилів тощо;
• оцінка снігового покриву: сухий чи мокрий сніг, наявність свіжого пухнастого снігу на твердій основі або «глибинної паморозі» (крупчастого снігу) під пластом твердого шару;
• оцінка часу: чи встигне група подолати лавинонебезпечну ділянку в ранкові години до освітлення схилу сонцем та, відповідно, до зміни характеру снігового покриву.

Слід відмовитися від спроби подолання лавинонебезпечного схилу, коли:

• йде чи щойно випав рясний сніг;
• потрібно перетнути поверхню схилу, вкритого пухким снігом, що лежить на твердому насті, кут нахилу якого більше за 25-30^о, де немає каміння, дерев та кущів;
• на схилі чи в інших місцях спостерігаються сліди свіжих лавин чи зсувів снігу;
• сталося осідання снігу з характерним звуком, що говорить про наявність шару слабкого зчеплення «глибинної паморозі»;
• над схилом нависають великі снігові карнизи;
• схил освітлений сонцем, сніг вологий, спостерігаються «снігові равлики»;
• видимість погана чи різко погіршилася.

Лавинонебезпечні схили треба перетинати вище від лінії основного снігозбору. Схил із твердим верхнім шаром снігу слід долати у верхній частині, із пухким – у нижній, «прочоси» від лавин на заліснених схилах перетинати у верхній частині ближче до межі лісу.

Навітряний та тіньовий схили безпечніші, ніж підвітряний чи сонячний.

Керівник групи зобов’язаний вибирати маршрут, керуючись такими принципами:

1. За потреби проходження лавинонебезпечного рельєфу вибирати, за змоги, безпечні ділянки схилу: гребні, скельні острови, групи дерев, високі кущі, які частково слугують опорою сніжному пласту. Уникати сніжних кулуарів, лавинних жолобів і розташованих під ними схилів, особливо покритих глибоким, пилоподібним чи мокрим снігом, який лежить на льодовій основі.
2. Звернути увагу на положення схилів відносно напрямку панівних вітрів чи вітрів за останні 10-15 днів (на підвітряному боці завжди відкладаються маси перенесеного снігу). Круті вкриті кригою схили слід долати на «кішках», вирубувати сходи або влаштувати перила з мотузок.
3. За потреби лавинонебезпечний схил слід перетинати якомога вище лінії максимального напруження снігового пласту, і прокладати дещо нахилений слід, оскільки горизонтальний перетин схилу (особливо на лижах) спричиняє більше порушення глибини сніжного покриву.
4. Якщо на схилі немає нерівностей, які б служили опорою сніговому пласту, потрібно підніматися чи спускатися по прямій (по лінії падіння води) і перетинати схил у безпечному місці.
5. Перед проходженням лавинонебезпечної ділянки встановити на безпечному місці спостережний пункт, з якого один з учасників міг би стежити за пересуванням кожного учасника групи.
6. На небезпечній ділянці має бути не більше ніж одна людина.
7. Визначити учасників, які замикають групу та несуть засоби для порятунку (лавинні зонди, лопати, медикаменти).
8. За перших ознак лавинної загрози припинити рух.

Учасники групи зобов’язані:

1. Закріпити на собі кінець лавинного шнура. Лавинний шнур повинен бути довжиною 10-20 м, яскравого кольору, без вузлів.
2. Чітко дотримуватися заданого інтервалу, який, залежно від рельєфу, може сягати 100-200 метрів. Пересуваючись на лижах, потрібно дотримуватися інтервалу один від одного не менше ніж 50-70 м, на небезпечних місцях переходи робити без лиж.
3. Переходити небезпечні ділянки швидко, широкими кроками, намагатися не порушувати цілісність снігу між слідами, щоб не підрізати схил.
4. Не допускати різких поворотів, стрибків і ударів лижами.
5. Зберігати абсолютну тишу, прислуховуватися до вказівок керівника і сигналів спостерігача. У разі зупинки на відкритому місці не згуртовуватись.
6. Долаючи небезпечну ділянку на лижах, послабити кріплення настільки, щоб лижі можна було моментально зняти, розстібнути поясний ремінь наплічника. Тримати лижні палиці тільки в обхват (руки витягнути з темляків), щоб їх одразу можна було кинути. Капюшон надягти на голову і застібнути так, щоб закрити рот і ніс (аби, потрапивши в лавину, захистити їх від снігу).
7. У разі сигналу спостерігача «Лавина!» терміново звільнитися від палиць, наплічника, лиж і намагатись утриматися на поверхні снігу, пересуваючись до краю лавини. Якщо ви на лижах, можна спробувати вийти з небезпечної зони спуском навскіс, але це до снаги тільки досвідченому лижнику.

Спостерігач зобов’язаний уважно стежити за проходженням кожного учасника, попередити про небезпеку умовним сигналом, а у разі попадання когось у лавину зазначити місце зникнення і прокласти уявну лінію від себе через «місце зникнення» на протилежний край за межею лавини на будь-який нерухомий предмет: камінь, дерево, кущ, тощо.

Якщо опинився в лавині

1. Поки снігова маса лавини сунеться донизу, намагатися плаваючими рухами вибратися на поверхню, адже зупинившись, сніг відразу ущільнюється.
2. Підтягнути коліна до живота і стиснутими кулаками захищати обличчя від снігу (положення захисту у боксера), створюючи біля обличчя порожній простір, що дасть змогу вільно дихати.
3. Коли лавина зупинилася, визначити своє положення (де верх і низ): набрати слину і дати їй витекти із рота – це дасть змогу зрозуміти, де низ; почати, за змоги, пересуватися в протилежний бік (угору).
4. Зберігати спокій, сили і повітря.
5. Не вважати свою ситуацію безнадійною, не втрачати впевненості в своєму порятунку.
6. Не спати!
7. Кричати, потрапивши в лавину, слід тільки тоді, коли чути безпосередньо над собою крики чи кроки учасників пошукової групи, вичекавши момент тиші. Просто кричати немає сенсу: звук із глибини снігової товщі чути тільки тим, хто безпосередньо поруч.

Перша допомога потерпілому

Відомо, що за дві години після потрапляння в лавину 90% постраждалих гине. Однак дотримуючись правил виживання в лавині, деякі люди залишалися живими під снігом до 13 діб.

Знайшовши потерпілого, слід відразу надати йому першу допомогу. Якомога швидше рукою (не лопатою!) добратися до обличчя засипаного, прикрити його, поки інші обережно звільніють голову, намагаючись одночасно очистити рот і ніс від снігу.

Встановити, чи є серцебиття та в якому стані м’язи живота. Якщо живіт теплий і м’який, є реальна можливість відновити роботу життєво важливих органів.

Поки є хоч найменші шанси на відновлення життя потерпілого, потрібно робити таке:

1. Як тільки обличчя звільнене (якщо навіть інші частини тіла ще закриті снігом), із рота постраждалого видалити сторонні предмети – вставні щелепи, бруд, сніг тощо.
2. Негайно почати штучне дихання способом «рот у рот» чи «рот у ніс».
3. Якомога швидше викопати засипаного з-під снігу.
4. Зігріти потерпілого:

• покласти на теплу, водонепроникну підстилку з наметів, штурмівок і накрити якомога тепліше;
• покласти під спину, живіт і з боків грілки (пляшки чи фляги з гарячою водою);
• руки і ноги під час штучного дихання підняти вище, тримаючи їх у теплі;
• коли до потерпілого повернеться свідомість, дати йому гарячого напою і рідке, легкозасвоюване харчування (гарячий чай чи каву з великою кількістю цукру, бульйон, гаряче молоко тощо). Спиртні напої давати не рекомендується!

Підготувала Інна Ільницька, методист обласного методичного кабінету (БЖД населення)
НМЦ ЦЗ та БЖД Закарпатської області