Кіберзалежність

На початку свого розвитку комп’ютерні технології здебільшого застосовувалися для роботи, але згодом перетворилися на потужний ресурс для дозвілля.

Інтернет-залежність – це нав’язливе бажання ввійти в мережу, перебуваючи в офлайн, і неможливість вийти з інтернету, перебуваючи онлайн. Психологи виділяють 5 типів кіберзалежності:

1. нав’язливий серфінг (подорож мережею в пошуках інформації);
2. пристрасть до біржових онлайнових торгів та азартних ігор;
3. віртуальні знайомства;
4. кіберсекс;
5. комп’ютерні ігри.

Комп’ютерні ігри розподіляють на нерольові та рольові.

Нерольові комп’ютерні ігри: логічні, аркадні, ігри на швидкість реакцій або кмітливість, ігри в карти, імітатори ігрових автоматів.

Найбільшу небезпеку для дітей становлять саме рольові комп’ютерні ігри. Головна їх особливість – значний вплив на психіку гравця, глибоке входження в гру, а також мотивація ігрової діяльності, яка базується на прийнятті ролі та втечі від реального життя. Такі ігри побудовано так, щоб надати людині можливість втекти від реальності (принаймні, на час гри) і потрапити у віртуальний світ. Тож рольові комп’ютерні ігри істотно впливають на особистість людини, тобто імітують вирішення певних проблем у віртуальному світі, хоча насправді гравці лише накопичують проблеми у власному житті. Реальний світ здається чужим, нецікавим і небезпечним, оскільки людина не може робити того, що дозволено у віртуальному просторі. Гра перетворюється на засіб компенсації справжніх проблем, а особистість починає реалізовуватися переважно в ігровому світі.

Проте ігри можуть і позитивно впливати на людей – знімати стрес чи надавати можливість відпочити від реальних проблем.

На практиці люди зловживають цим способом утечі від реальності й вирішення проблем, втрачаючи почуття міри. Унаслідок цього виникають небезпеки не тимчасової, а постійної втечі від реальності та розвиток психологічної залежності від комп’ютера.

Стадії розвитку психологічної залежності

1. Стадія легкої захопленості – після того, як людина декілька разів зіграла в рольову гру, вона починає відчувати насолоду, задоволення від гри. Особливість цієї стадії полягає в тому, що гра має ситуативний характер, потреби в ній ще не виникає, гра не є значущою для людини.
2. Стадія захопленості  –  виникає потреба в комп’ютерній грі. Прагнення до гри в цей період є мотивацією. Гра має вже системний характер.
3. Стадія залежності – гра стає такою ж потрібною для гравця, як їжа чи в сон. Залежність може бути в формі соціалізованої та індивідуалізованої потреби (утворюються групи гравців в онлайн або з’являється потреба грати самостійно). На цьому етапі гра є своєрідним наркотиком, до якого потрібно постійно повертатися. Якщо впродовж певного часу гравці «не приймають дозу», вони відчувають психологічний дискомфорт.
4. Стадія прихильності – на цій стадії відбувається згасання ігрової залежності зі зрушеннями психологічного стану в бік норми. Людина тримає дистанцію з комп’ютером, проте повністю подолати психологічну прихильність до ігор їй не завжди вдається. Ця стадія може тривати довше, ніж інші. Людина може пройти всі стадії розвитку комп’ютерної залежності.

Причини формування комп’ютерної залежності

• загальне погіршення соціального становища,
• економічна нестабільність,
• невпевненість молоді в майбутньому,
• недостатня увага з боку батьків.

Соціальні чинники, які впливають на розвиток адиктивної поведінки: вплив сім’ї, групи однолітків, середовища, ЗМІ, дезінтеграція суспільства та нездатність людини адаптуватися до змін.

Серед психологічних чинників найбільше значення мають психологічні травми дитячого віку, насильство, брак турботи з боку батьків.

Соціально-економічні причини належать до причин, властивих конкретному народові, регіону, певним групам.

Конституціонально-біологічні причини виникають унаслідок нервово-психічних захворювань або через неможливість фізично реалізувати себе, підліток шукає компенсацію почуттів.

Більшість відхилень у поведінці підлітків (бездоглядність, правопорушення, уживання психоактивних речовин) виникає внаслідок соціальної неадаптованості, що утворюється через конфлікти між батьками та дітьми в неблагополучних родинах.

Серед чинників, що створюють сприятливі умови для розвитку кіберзалежності, можуть бути:

• занадто скромна або агресивна поведінка в навчальному середовищі;
• погіршення успішності;
• успішність у навчанні;
• нездатність впоратись із суспільними завданнями;
• позитивне ставлення до поведінки схильних до адиктивної поведінки.
• надмірний контроль поведінки дітей з боку батьків, постійне втручання у їхнє життя;
• міцний зв’язок із соціальними групами (релігійні, студентські спільноти).

Отже, причини адиктивної поведінки підлітків  – складні та багатоаспектні.

Симптоми комп’ютерної залежності:

• людині важко самостійно відірватися від роботи чи гри на комп’ютері;
• нав’язливе бажання перевірити електронну пошту;
• постійне очікування наступного виходу в інтернет;
• якщо хтось або щось відволікає людину від комп’ютера – вона відчуває сильне роздратування;
• нездатність спланувати завершення сеансу роботи чи гри (ще трішки, ще п’ять хвилин…);
• проведений у мережі час змушує відкладати чи ігнорувати домашні справи, роботу, навчання, зустрічі, домовленості;
• постійні пошуки грошей на придбання ігор, обладнання, оплати за інтернет;
• завжди знаходяться пояснення та виправдання власної пристрасті;
• дитина обманює дорослих, імітуючи «бурхливу діяльність»;
• відчуття емоційного піднесення, ейфорії під час роботи чи гри на комп’ютері;
• справи поза комп’ютером викликають пригнічений стан (абстиненцію);
• зазвичай за першої-ліпшої нагоди залежний обговорює комп’ютерну тематику;
• скарги оточуючих на те, що людина проводить занадто багато часу за комп’ютером;
• скарги близьких на те, що людина витрачає занадто багато грошей на комп’ютерне устаткування чи на оплату інтернету.

Комп’ютерна залежність не менш небезпечна, ніж наркотична, оскільки призводить до порушення адаптації в суспільстві (нездатність працювати, створити родину чи навіть обслуговувати себе).

Обов’язковою умовою успішного лікування є усвідомлення з боку залежної людини проблеми й бажання лікуватися.

Водночас проблему найчастіше усвідомлюють друзі залежного, родичі, знайомі, а не він сам, що дуже схоже з будь-яким іншими видами залежності (алкоголь, наркотики).

Тож потрібно мотивувати до лікування людину, що страждає від комп’ютерної залежності. Зважаючи на практику, рішення проблеми розпочинається з консультацій родичів і знайомих щодо способів надання допомоги. Спільно з фахівцем розробляють тактику поводження з пацієнтом.

Перший етап лікування комп’ютерної залежності – з’ясування її причин, перевірка щодо психічних розладів, зокрема депресії. Основою лікування є психологічна корекція, яку проводять індивідуально й у спеціальних тренінгових групах. Психологічна допомога спрямовується на поліпшення взаємин із близькими й однолітками, на навчання саморегуляції й уміння долати труднощі, на виховання вольових якостей, підвищення в пацієнта самооцінки та спонукання до формування нових життєвих захоплень.

Найважливіший етап лікування – залучення людини до процесів, не пов’язаних із комп’ютерами, аби щось інше стало заміною віртуальній реальності. Варто показати залежній людині, що є безліч цікавих розваг, окрім комп’ютера (боулінг, сноуборд, виходи на природу, походи на байдарках, футбол тощо), які не лише дають можливість пережити гострі відчуття, але й тренують тіло та нормалізують психологічний стан.

Комп’ютерна залежність впливає на взаємини в родині, тому під час лікування важливо надавати допомогу родичам і близьким, зокрема спрямовану на гармонізацію відносин із людиною, що страждає на комп’ютерну залежність.