Хвилина дорого коштує

Алгоритм дій з надання домедичної допомоги потерпілому на виробництві. Види травм. Відповідальність посадових осіб і свідків травмування.

Фактично кожен може з упевненістю сказати, що знайомий з темою травматизму. Травмування на виробництві стається не так вже й рідко. Проте скільки людей спроможні правильно надати допомогу в критичній ситуації? Медичні працівники не завжди перебувають поблизу, а потерпілий може потребувати не-відкладної допомоги саме в ту мить.

Втрачені дорогоцінні хвилини інколи коштують здоров’я чи навіть життя. Згаяно п’ять хвилин – і людина може загинути від дихальної недостатності, а в разі ушкодження великих артерій смерть унаслідок втрати крові настає вже через 2–3 хвилини.

ГОЛОВНИЙ ПРИНЦИП – НЕ НАШКОДИТИ

В Україні на догоспітальному етапі помирає 76% потерпілих, у лікарнях – 24%. У розвинених країнах світу на догоспітальному етапі помирає 28%, у лікарнях – 72%.

Так відбувається не через те, що в нашій країні набагато вищий рівень медицини чи оперативніше прибуває екстрена (швидка) медична допомога. Річ у тім, що, за інформацією медпрацівників, зі 100 осіб, які померли на догоспітальному етапі, приблизно 20% отримали несумісні з життям травми, а смерть 80% потерпілих настала внаслідок ­неефективної евакуації до лікувальних закладів і неправильно організованої домедичної допомоги безпосередньо в зоні надзвичайної ситуації.

Якщо поруч із травмованим немає людини, яка за своїми службовими обов’язками повинна володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя, надавати допомогу мусить той, хто поблизу. Потрібно вміти робити це правильно, адже головний принцип під час надання домедичної ­допомоги – не нашкодити. Дії рятівника мають бути швидкими, продуманими, рішучими й доцільними. Хоча в надзвичайній ситуації зберігати спокій досить складно, допоможе в цьому чітке усвідомлення того, що робиш і з якою метою.

1. Оглянути місце події та пересвідчитися у власній безпеці

• Усунути дію загрозливих для життя та здоров’я потерпілого факторів (вивести із задимленого приміщення, зупинити працюючий механізм, ­винести із зараженої зони тощо).
• Оцінити його загальний стан (свідомість, дихання, пульс).

«Ефект помилкового пульсу»: людина може відчувати власний пришвидшений, а не чийсь пульс, якщо вона не вміє його правильно вимірювати.

2.  Визначити наявність, вид і ступінь тяжкості травм

 Травми зазвичай поділяють на легкі, тяжкі й смертельні (згідно зі Схемою розподілу виробничих травм за ступенем серйозності ушкоджень і Схемою розподілу гострих профотруєнь за ступенем їх серйозності).

Травма – порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини, зумовлене певними зовнішніми впливами.

Залежно від наявності або відсутності порушень цілісності зовнішніх покривів розрізняють такі види травм:

• закриті (тупі): стискання, розтяги, забої, струси, вивихи, закриті переломи, розриви зв’язок. Для них характерні набряклість пошкодженої ділянки тіла, що супроводжується больовими відчуттями, а також гематома червоного кольору на шкірі;
• відкриті (проникаючі): різного характеру рани, відкриті переломи, термічні та ­хімічні опіки, обмороження. Небезпека ­таких пошкоджень – у високій імовірності мікробного зараження організму потерпілого та можливому ускладненні у вигляді нагноєння.          

Рани м’яких тканин слід очистити від бруду й сторонніх предметів, промити перекисом водню, краї рани обробити йодом чи «зеленкою».

Залежно від місця розташування розрізняють ­травми голови, грудної клітки, живота, що небезпечні через можливість ушкодження внутрішніх органів, а також травми скелетно-м’язової системи. Особливістю відкритих травм грудної клітки може бути скупчення крові (гемоторакс) або повітря (пневмоторакс) у легенях.

Види травм залежно від впливу чинників виробничого середовища

Механічні (переломи, вивихи, уражені частини тіла, рани тощо) – виникають унаслідок дії тупого або гострого предмета чи під час падіння. На виробництві можуть бути заподіяні інструментами, переміщуваним вантажем, оброблюваними предметами та матеріалами. Падіння може статися через захаращення приміщення устаткуванням, зламані переносні драбини, підйомники.

• Перед оглядом потерпілого не дозволяти йому вставати.
• Зупинити кровотечу за допомогою пов’язки, у разі артеріальної кровотечі (яскраво-червона кров витікає пульсуючим струменем) накласти джгут.
• У разі переломів і вивихів надати тілу зручне положення та знерухомити пошкоджену частину тіла, наклавши шину. Для цього можна використати підручні матеріали – дошку, фанеру, палку.
• Якщо зламані ребра – грудну клітку забинтувати або стягнути на вдиху рушником, у разі підозри на травму хребта або кісток тазу – під потерпілого слід підсунути тверді ноші (двері, щит, дошку).
• На місце удару або розтягу накласти холодний ­­компрес.

Теплові травми (опіки, теплові удари, обмороження) стаються переважно через пряме доторкання до поверхні виробничого устаткування, вплив полум’я чи гарячих предметів, раптову дію розплавленого металу, гарячої рідини, пари чи газу.

• Загасити полум’я, охолодити місце опіку прохолодною водою, але не допустити переохолодження потерпілого та інфікування рани (накласти суху стерильну пов’язку).
• У жодному разі не можна проколювати пухирі, ­відривати залишки одягу від рани, змащувати її ­жиром.
• У разі теплового удару забезпечити приплив свіжого повітря, напоїти прохолодною водою, зменшити стискання тіла одягом.
• При обмороженні усунути гіпотермію, щоб відновився кровообіг.
• Не рекомендується інтенсивне розтирання відмороженої частини тіла.

Хімічні травми – це хімічні опіки, гострі отруєння. Працівник може їх отримати під час виготовлення розчинів, транспортування та переливу кислот, лугів, ­ремонту та чищення апаратури.

• Зняти одяг, просочений хімічною речовиною.
• На місце ураження накласти суху пов’язку.
• У разі отруєнь потрібно негайно припинити ­контакт із токсичною речовиною та видалити її з організму.

Електричні травми виникають унаслідок дії струму на організм людини. На виробництві причинами таких травм бувають обриви проводів, несправність устаткування, неізольовані деталі, доторкання до предметів під напругою тощо. Електричні удари можуть спричинити клінічну смерть.

• Негайно припинити дію струму: вимкнути елект­роприлад (якщо він справний) чи рубильник. Зняти обірваний провід сухою дерев’яною палицею. Не маючи спеціального одягу та взуття (гумові рукавиці та чоботи), до проведення таких дій не можна торкатися потерпілого, адже є ризик ураження струмом особи, яка рятує.
• Провести серцево-легеневу реанімацію (штучне дихання та закритий масаж серця). Не варто боятися порушити серцевий ритм. Зволікати з наданням домедичної допомоги в жодному разі не можна, адже часу на прибуття швидкої в такому випадку занадто мало.

Променеві травми (опіки, ушкодження тканин, ­кровотворних органів) пов’язані із впливом ультра­фіолетового та іонізувального випромінювання. У разі ­променевих травм потрібно видалити речовини за допомогою води чи спеціальних розчинів.

Комбіновані травми виникають під впливом ­декількох чинників одразу.

3. Визначити послідовність подальших дій і провести потрібні заходи

Якщо ушкоджень декілька:

• забезпечити прохідність дихальних шляхів;
• провести штучне дихання, зовнішній масаж серця;
• іммобілізувати місце перелому.
• Перевести потерпілого у стабільне положення (на боці, обличчям до себе, рука під головою, ­нога зігнута в коліні). Але робити це потрібно, тільки якщо серцево-легенева реанімація була вдалою і немає підозри на травми хребта чи кісток тазу – у такому випадку транспортування здійснюють на спеціальних щитах.
• У разі раптового погіршення фізичного чи психічного стану, що супроводжується кровотечею, судомами, непритомністю, задухою, гострим ­болем або іншими симптомами, повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
• До прибуття екстрених служб потерпілого не залишати й контролювати його стан, потім повідомити медикам точний час та умови настання нещасного випадку.

ЗАКОНОДАВЧІ ВИМОГИ

За потреби безпосередній керівник повинен ­забезпечити доправлення потерпілого до найближчого медичного закладу.

Варто зазначити, що в разі травмування працівників відповідальність за вжиття термінових заходів для допомоги потерпілим лягає на роботодавця. Він несе безпосередню відповідальність за забезпечення функціонування системи управління охороною праці (ст. 13 Закону України «Про охорону праці» від 21.11.2002 № 229-IV, далі – Закон № 229). Хоча його основне завдання – не допустити надзвичайних ситуацій, створити безпечні умови праці й забезпечити дотримання законодавства стосовно прав працівників на захист їхнього здоров’я і життя.

Своєю чергою працівники зобов’язані дбати про безпеку і здоров’я людей у процесі виконання ­будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог (ст. 14 Закону № 229).

У п. 4 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на ­виробництві, затвердженому постановою КМУ від 17.04.2019 № 337, зазначено, що про нещасний випадок потрібно повідомити безпосереднього керівника ­робіт, службі охорони праці підприємства або іншій уповноваженій особі підприємства. Це повинен зробити або сам потерпілий (за змогою), або працівник, який його знайшов.

Важливими є інструкції з охорони праці. У них має міститися, зокрема, порядок повідомлення роботодавця про нещасні випадки чи раптові захворювання, про аварії та ситуації, що можуть до них призвести, а також порядок дій у разі надання першої медичної допомоги потерпілим під час аварій. Ці вимоги викладено в пунктах 2.7 та 2.9 Положення про розробку ­інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Мінпраці та соцполітики України від 29.01.1998 № 9.

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ

• Завдання людини, яка стала свідком нещасного ­випадку, – ефективно допомогти.
• Залежно від виду травми потрібно вміти робити штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупиняти кровотечу, накладати пов’язки, фіксувати пошкоджені частини тіла, використовувати ­підручні засоби для перенесення потерпілого, користуватися аптечкою домедичної допомоги тощо.
• Важливо бути впевненим у тому, що робиш.
• Якщо поблизу є людина, яка краще надасть допомогу, варто довірити це їй.
• Лише медичний працівник має право вирішувати питання про доцільність чи марність дій з надання допомоги надалі або робити висновок про смерть.

За даними Держпраці України, у 2018 р. на виробництві було травмовано 4126 осіб, з них 409 – смертельно. Скільки життів можна було б зберегти завдяки своєчасно та правильно наданій домедичній допомозі або оперативному транспортуванню до медзакладу! Скількох хвилин, знань і вмінь не вистачило!

Кожному доводилося так чи інакше стикатися з травмами, і не лише на виробництві, а й удома, у магазині або на вулиці. Ніколи не пізно навчитися основ надання домедичної допомоги. Адже краще ніколи не мати нагоди скористатися цим умінням, аніж потрапити в критичну ситуацію й не врятувати людину.

Світлана Голядинець, журналіст

Статтю опубліковано у журналі № 11,2019