Хімічна зброя: що треба знати

У 1993 році Генеральна асамблея ООН ухвалила Конвенцію про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення. До листопада 2013 року 190 держав стали учасницями цієї Конвенції, зокрема й росія. Але попри це російські окупанти застосували заборонені фосфорні боєприпаси в Україні: у Києві, Маріуполі (Донецька область), у Попасній (Луганська область), в Ірпені (Київська область), у Харківській області.

Юлія Шаранова, 

методист обласного методичного кабінету

(безпеки життєдіяльності населення)

НМЦ ЦЗ та БЖД Дніпропетровської області

Отруйні речовини та їхні характеристики

До складу хімічної зброї входять бойові отруйні речовини (БОР) та засоби їх доставляння до цілі. До бойових токсичних хімічних речовин належать отруйні речовини (ОР) і токсини, що справляють уражальну дію на організм людини і тварин, а також фітотоксиканти, які можуть застосовуватися з військовою метою для ураження різних видів рослин. Отруйні речовини становлять основу хімічної зброї.

Більшість ОР не мають ні кольору, ні запаху, що ускладнює їх виявлення органами зору та нюху. Крім того, сучасні ОР настільки високотоксичні, що навіть короткочасне перебування людей у забрудненій атмосфері без засобів захисту органів дихання або попадання крапель ОР на шкіру може призвести до смертельного наслідку.

У момент застосування ОР можуть бути в краплинно-рідинному стані, у вигляді газу (пари), туману або диму. Тому ураження можна зазнати внаслідок вдихання забрудненого повітря, якщо ОР потраплять в очі, на шкіру, одяг, у разі вживання забрудненої їжі або води, під час контакту із забрудненими предметами, пересування.

Уражальну дію отруйних речовин оцінюють за їх концентрацією, щільністю зараження, стійкістю й токсичністю.

Концентрація ОР – це кількість отруйної речовини, що міститься в одиниці об’єму зараженого повітря; найчастіше її виражають у міліграмах ОР, що міститься в 1 л повітря (мг/л).

Щільність зараження – це кількість ОР, що міститься в одиниці площі місцевості або іншої поверхні; виражають у г/мг.

Стійкість ОР – це здатність ОР зберігати свою уражальну дію в повітрі або на місцевості протягом певного часу. До стійких ОР належать речовини, які зберігають уражальні властивості від кількох годин до кількох діб (V-гази, зарин, зоман, іприт). Нестійкі ОР (синильна кислота, фосген, хлороціан) зберігають уражальні властивості протягом декількох хвилин.

Токсичність ОР – це здатність ОР справляти уражальну дію на людей і тварин, яка проявляється під час його контакту з живим організмом.

Токсична доза (токсодоза) ОР – кількість речовини (доза), що викликає певний токсичний ефект залежно від шляху проникнення в організм (через органи дихання – інгаляційно, через поверхні ран, слизову оболонку і шкіру – шкірно-резорбтивно, через шлунково-кишковий тракт – перорально).

За фізіологічним впливом на організм ОР поділяють на:

• ОР нервово-паралітичної дії;
• ОР шкірнонаривної дії;
• ОР загальноотруйної дії;
• ОР задушливої дії;
• ОР психохімічної дії;
• ОР подразнювальної дії.

ОР нервово-паралітичної дії

До отруйних речовин нервово-паралітичної дії належать: зарин, зоман і V-гази. Це сильні отрути та отрути швидкої дії. Потрапляючи в організм людини через органи дихання, шкірні покриви, травний тракт, вони спричиняють розлади функцій нервової системи, м’язові судоми та паралічі.

Зарин – безбарвна або жовтувата летка рідина, практично без запаху, зимою не замерзає. Симптоми ураження виникають негайно: звуження зіниць (міоз), виділення слини, утруднення дихання, блювота, непритомність. Пізніше спостерігаються сильні напади судом; у разі тяжкого ураження може настати параліч дихальних центрів і, як наслідок, смерть. Таким постраждалим допомогу потрібно надавати особливо швидко та енергійно, безпосередньо на місці ураження.

З появою перших ознак ураження на постраждалого треба негайно надіти протигаз і одночасно дати йому таблетку з протиотрутою (антидот у таблетках). Якщо є спеціальний шприц-тюбик з антидотом, то ввести протиотруту за його допомогою може сам постраждалий або той, хто надає домедичну допомогу.

Зоман – безбарвна, майже без запаху рідина (з ароматичним камфорним запахом), за властивостями дуже подібна до зарину; діє як зарин, але токсичніша від нього у 5–10 разів. Викликає отруєння незалежно від шляху потрапляння в організм. Зоман погано розчиняється у воді, добре – у спирті, органічних розчинниках, пальному та мастильних матеріалах; вбирається в лакофарбові покриття, пористі поверхні та гумотехнічні вироби.

V-гази – безбарвна рідина без запаху. Токсичніша за зарин в 100 разів. Для захисту від її впливу використовують протигаз і захисний одяг.

ОР шкірнонаривної дії

Основним представником отруйних речовин шкірнонаривної дії є іприт.

Чистий іприт – прозора рідина з дуже слабким запахом касторової олії; технічний іприт – темна рідина із запахом гірчиці або часнику. Температура кипіння становить +217 °С, температура замерзання – від 4 до 12 °С залежно від складу. На повітрі випаровується повільно, у воді розчиняється погано. Краплі іприту у водоймищах можуть зберігатися кілька місяців.

Іприт добре розчиняється в органічних розчинниках, а також у різних оліях і жирах. Продукти та фураж, забруднені іпритом у краплинно-рідинному стані, до вживання непридатні. Добре вбирається в деревину, шкіряне взуття, тканини, гуму та інші пористі матеріали і важко видаляється з них.

Іприт чинить багатосторонній вплив. У краплинно-рідинному та пароподібному станах уражає шкіру, очі; у разі вдихання парів – дихальні шляхи та легені. Потрапляючи до організму з їжею та водою, діє на органи травлення.

Має період прихованої дії. Розрізняють три стадії впливу іприту, якщо уражено шкіру. Почервоніння шкіри може спостерігатися через 1–2 год, частіше – через 4–8 год (від впливу парів – через 12–24 год). Пухирі зазвичай утворюються наприкінці першої – на початку другої доби. Через 2–3 доби вони лопаються, і утворюються виразки.

Іприт належить до стійких ОР. Його стійкість улітку – від кількох годин до доби, навесні та восени – у кілька разів триваліша, ніж улітку, а взимку може досягати кількох тижнів і навіть місяців.

Вдихання парів іприту протягом однієї години за його концентрації 0,004 мг/л викли­кає ураження легень, за концентрації 0,007 мг/л – тяжке захворювання. Смертельна для людини інгаляційна токсодоза іприту становить приблизно 2 мг·хв/л.

Домедичну допомогу в разі впливу іприту потрібно надавати негайно. Потрібно зняти краплі речовини з ураженого обличчя постраждалого та надіти на нього протигаз. Краплі або сліди ОР зі шкіри, одягу, взуття обережно знімають тампоном з марлі, бинту, шматка тканини, ганчірки тощо. Уражене місце обробляють рідиною з індивідуального про­тихімічного пакета або водою з милом. Чим раніше надано медичну допомогу, тим легшими будуть наслідки ураження.

Очі можна промити чистою водою, слабким розчином борної кислоти, питної соди. Якщо уражено очі, дихальні шляхи або якщо ОР шкірнонаривної дії потрапила до органів травлення людини разом з їжею та водою, постраждалого слід негайно доставити до лікувального закладу.

Щоб захиститися від іприту, слід укритися в сховищі, використовують протигази та захисний одяг.

Статтю повністю читайте в Кабінеті охорони праці , та Журналі № 4/2023

Зареєструйтеся в Кабінеті охорони праці