Епілепсія. Як допомогти та не нашкодити

Що це таке?

Епілепсія відома з найдавніших часів. У Стародавній Греції та Римі її пов’язували із чаклунством і магією і називали «священною хворобою». Уважалося, що боги насилали її на людину, яка веде неправедне життя.

Сьогодні епілепсія – досить поширене захворювання, на яке страждає майже 40 млн осіб по всьому світу.

Чому це відбувається? Зараз ми знаємо, що епілептичний напад – це результат синхронного збудження всіх нейронів (нервових клітин) окремої ділянки кори головного мозку – эпілептичного вогнища. У 2/3 людей, що хворі на епілепсію, перший напад виникає до 18-літнього віку.

Для оточуючих найбільш лякаючими є генералізовані судомні напади. На початку нападу (тонічна фаза) виникає напруження усіх м’язів, короткочасна зупинка дихання, часто хворий пронизливо скрикує, можливе прикушування язика. Через 10–20 с настає клонічна фаза, коли скорочення м’язів чергується з їх розслабленням. Наприкінці клонічної фази можливе нетримання сечі. Судоми зазвичай припиняються через кілька хвилин (2–5 хв). Потім настає постіктальний період, до проявів якого відносять сонливість, сплутаність свідомості, головний біль і настання сну.

Легкі напади епілепсії можуть виглядати як миттєва короткочасна втрата зв’язку з навколишнім світом. Атаки можуть супроводжуватися легким посмикуванням вік, обличчя й часто бувають непомітні для оточуючих. Може навіть скластися враження, що людина на секунду мов би замислилася. Усе відбувається так швидко, що оточуючі нічого не помічають. Більш того, навіть сама людина може не знати, що в неї тільки що стався епілептичний напад.

Важливо розуміти, що людина під час нападу нічого не усвідомлює і не відчуває болю. Напад триває лише кілька хвилин. Поширена думка про те, що епілепсія є невиліковною хворобою, помилкова. Застосування сучасних протиепілептичних препаратів дозволяє повністю позбавити нападів 65% хворих і суттєво знизити їх кількість ще у 20%.

ЩО РОБИТИ ПІД ЧАС НАПАДУ

• не намагатися насильно стримувати судомні рухи;
• не робити штучного дихання або масажу серця, укласти людину з нападом на рівну поверхню та підкласти їй під голову що-небудь м’яке;
• не переміщати людину з того місця, де стався напад, якщо тільки воно не становить небезпеки для життя;
• повернути голову лежачого хворого на бік для запобігання западіння язика і потрапляння слини до дихальних шляхів, а у разі виникнення блювання обережно повернути на бік усе тіло.

Після закінчення нападу потрібно дати людині можливість спокійно отямитися і при необхідності виспатися. Нерідко після нападу виникає сплутаність свідомості та слабість, і повинен пройти деякий час (зазвичай від 5 до 30 хв), перш ніж людина зможе самостійно встати.

Ірина Шевчук, начальник відділу охорони праці міжнародної компанії

Статтю було опубліковано у журналі "ОХОРОНА ПРАЦІ" № 5 /2015.