Дитина у сучасному медіасередовищі

Інформаційно-комунікаційні технології стрімко входять у наше життя. Майже щодня людство віднаходить нові надсучасні гаджети. Інформація, яка лине звідусіль, впливає на сучасну людину, особливо дитину. Чи контролюють батьки, яку медіапродукцію споживають їхні діти? Чи «вмикають фільтр», який би «відсіював» некорисну, недобру, руйнівну інформацію? Які наслідки недбалого ставлення дорослих до медіасередовища дитини? Поміркуємо про це разом.

Поняття медіасередовища

На свідомість дітей та дорослих одночасно діє безліч джерел інформації. Це призводить до того, що мозок починає працювати в нав’язаному режимі, стає «зомбованим».

Телебачення, радіо, інтернет – це те повсякденне тло, від якого ми стаємо психологічно залежними.

Блокування захисних механізмів відкриває інформаційному потоку вхід до святої святих людського розуму – підсвідомості. Так виникають передумови для кодування свідомості й «зомбування» особистості. У цей час система внутрішнього захисту практично вимикається. Етичні бар’єри – сором, воля, совість, увага – виявляються заблокованими. У такому медіасередовищі, створеному засобами масової інформації, зростають сучасні діти.

Поняття «медіасередовище» містить два складники: медіа та середовище.

Характерні ознаки медіа – технічні засоби створення, копіювання, тиражування, запису, поширення інформації та обміну між суб’єктом (автором) та об’єктом (масовою аудиторією).

Поняття середовище науковці визначають по-різному, зокрема як сукупність впливів, що змінюють і визначають розвиток життя; або як усе те, що оточує, пронизує, залучає до орбіти діяльності суб’єкта; або як предмет, або як засіб, або як умови. Найчастіше під середовищем мають на увазі сукупність умов і впливів (Д. Ж. Маркович).

Отже, сучасна дитина перебуває під постійним впливом аудіовізуалізованої інформації. У медіасередовищі діти отримують змогу пізнавати життя через образи, репрезентовані аудіовізуальними (екранними) медіа, передусім – телебаченням. Для значної кількості сучасних дітей це замінює традиційні джерела соціалізації і пізнання.

Помічено, що з часом «теледіти» втрачають природний інтерес до реального життя. Психологи стверджують, що телебачення та інтернет для сучасної дитини – не тільки інформатор, а й конструктор картини світу. У свідомості малюка відбувається процес переоцінки традиційної системи цінностей. Дитина ніби відходить від реального світу, занурюючись у фантастичний. І це зумовлює небезпечні духовні підміни – виникає агресія щодо живих істот, формуються цинізм, байдужість до чужих переживань. Особливо небезпечно, що діти під впливом того, що бачать, починають вважати насильство нормальною моделлю поведінки.

Останніми роками стає дедалі більше дітей, які не можуть у дитсадку, а згодом і в школі, сприймати інформацію на слух. Учені вважають, причина в тому, що цих дітей з раннього дитинства «виховував» телевізор, тож вони сприймають переважно зорову інформацію. Словесно, логічно, зв’язно відтворити події можуть рідко. Пізніше ці діти погано читають, їм важко переказувати тексти, творче мислення недостатньо розвинуте, вони схильні до агресії, проявів негативізму.

Отже, продукція медіаринку має бути під пильною батьківською цензурою. Пам’ятаймо: дитина майже всю інформацію сприймає у вигляді образів. Із них, як з кубиків, вона і будує свою модель світу.

Яку медіапродукцію можна пропонувати дітям?

Із десяток років тому головною діяльністю дошкільнят були різноманітні ігри, малювання, ліплення, слухання казок, відвідування гуртків, спортивні заняття. Звісно ж, вечорами діти дивилися мультфільми у передачі «На добраніч діти!». Це був своєрідний ритуал підготовки до сну. У вихідні чекали з нетерпінням на улюблені передачі, бо їх було небагато.

Сьогодні медіапродукція для дітей дуже строката: мультиплікація, телепередачі, дитяча преса, комп’ютерні ігри, відеоігри, фотографія, сайти, радіопередачі, документальні фільми, сканографія (новий напрям у сучасному фотомистецтві), книги, фільми-казки, дитяча література, комікси.

Лікарі зазначають: середня тривалість перегляду мультфільмів, дитячих передач становила у 80-ті роки ХХ ст. 3–5 годин на тиждень, тобто 5% вільного часу, або 30 хвилин на день, які офіційно дозволені дошкільнятам ВООЗ.

Сьогодні, за даними ЮНЕСКО, діти віком 3–6 років перегляду телевізора та інтернет присвячують 3–4 години на день, тобто близько 23–24 годин на тиждень. Уявімо, доба на тиждень у розпорядженні дитини дошкільного віку, і це лише на віртуальне спілкування! Чи не забагато? Психологи стурбовані тим, що на пасивну розвагу витрачається цінний час, який варто було би присвятити потрібній і важливій діяльності – провідній у дошкільному віці – грі. Перегляд телепередач забирає час на читання книжок, живе спілкування з однолітками і дорослими. Дитина опиняється поза реальним життям. Як же в неї вироблятиметься життєва компетентність?

Діти засвоюють інформацію ефективніше, аніж дорослі, по-перше, запам’ятовують усе набагато швидше, а по-друге, сприймають її безпосередньо (без внутрішньої критики). Переглядаючи фільми, дитина малює за ними свою картину світу, «будує свою особистість». Тож надзвичайно важливо, щоб діти отримували якісний медіапродукт.

Діти різного віку дуже люблять мультиплікаційні та художні фільми-казки. Яскраві, образні, із захопливим сюжетом, дібрані за віком, вони формують у малих уявлення про добро і зло, добре і погане.

Пригадаймо: яку незрівняну радість, естетичне задоволення мали ми від перегляду фільмів-казок відомих режисерів-казкарів Олександра Роу, Олександра Птушка, Леоніда Нечаєва. Після перегляду відчувалися радість, чистота і впевненість у тому, що добро завжди переможе зло. А ще з’являлося палке бажання бути схожими на позитивних персонажів. Саме так і мають почуватися діти після перегляду анімаційної продукції, розрахованої на них.

Добрий, якісний мультфільм – конче потрібний матеріал для розвитку ігрових сюжетів, для малювання, ліплення та й загалом особистісного формування дитини, адже він формує в дитячій свідомості модель навколишнього світу, образи мами і тата, друга і ворога, всього того, на що людина орієнтуватиметься все життя як на духовний компас.

Діти завжди асоціюють себе з головним персонажем твору, книжки чи мультфільму. Переглянувши фільми про принцес, добрих фей і працьовитих героїнь, дівчатка хочуть бути такими. Не тільки зовні, а й наслідувати їхні душевні якості. Візьмемо, наприклад, Попелюшку. Гарна, скромна, добра, працелюбна, весела, незаздрісна. Хочете бачити ці риси в дитині? Сміливо демонструйте їй саме цей мультфільм.

Із хлопчиками справа дещо інакша. Сьогодні дуже багато художніх і мультиплікаційних фільмів, у яких демонструється агресія, війна, яку ініціює саме сильна половина людства. І, на жаль, агресивна поведінка стає взірцем для хлопчиків. Зрозуміло, класичний образ справжнього чоловіка – воїн, лицар, герой. Тож дивитися хлоп’ятам фільми про боротьбу, героїзм, звісно, треба, але потрібно дуже вдумливо відбирати їх. Вибирайте мультфільми про мужність, у яких головний герой бореться за правду, але не вдається до невиправданих жорстокості, убивства. Повірте, у фільмах про холоднокровних роботів-убивць немає нічого корисного для вашої дитини.

На жаль, не всі сучасні мультфільми відповідають наведеним вимогам. Більшості з них притаманні певні ознаки, які роблять їх небажаними для перегляду дошкільнятами. Тож перш ніж пропонувати дитині переглянути мультфільм, обов’язково перегляньте його самі.

Небезпеки сучасних мультфільмів

1. Сюжети мультфільмів надто легкі, розважальні.
   Після перегляду сюжет майже відразу забувається, а отже, не дає «поживи» для осмислення. Некорисність посилює багатосерійність, через яку виникає екранна залежність. Дітям важко відтворити сюжет мультфільму, хоча він не складний. Вони мають його переглянути кілька разів.
2. Персонажам притаманні якісь особливі надможливості – вони «супер» у різних варіаціях.
   Це породжує в дитини відчуття власної неповноцінності. Є навіть такий термін «каучуковий» персонаж. Під дією афектів – радості, гніву, любові – його тіло може розширюватися чи звужуватися. У таких персонажів неправдоподібно витягуються руки й сплющується голова, вони можуть закручуватися й розкручуватися, немов спіралі. Виникає педагогічна претензія, серйозна та принципова: спостерігаючи цих персонажів, можна дійти висновку, що вони не відчувають болю. А як же тоді вчити малих жаліти когось, співчувати, пропонувати допомогу?
3. Демонструється і не засуджується девіантна поведінка персонажів.
   Персонажів, які порушують загальноприйняті правила, ніхто не виховує і не каже їм, що так робити не можна. Показано небезпечні для життя, безглузді форми поведінки, сцени неґречного ставлення до людей, тварин, рослин. «Виховний ефект» від таких фільмів першими відчують близькі дорослі у вигляді непристойної поведінки, грубості, навіть бійки. З давніх-давен малюків виховували на позитивних прикладах. Негативні не демонстрували, якщо вже так траплялося, це завжди супроводжувалося належним коментарем, моральною оцінкою.
4. Мультфільм має чітко виражену статеву адресацію: для дівчаток чи хлопчиків.
   У дошкільному віці такий поділ не має розвивального значення і лише заважає спілкуванню і спільним іграм. І дівчаткам, і хлоп’ятам будуть корисніші твори про дружбу, сміливість, любов, гарні вчинки, спільні справи.
5. Мультфільми адресовані старшій віковій аудиторії, однак батьки пропонують їх малюкам з 2–3 років.
   Висновок про шкідливість – очевидний.
6. Мовний супровід – надмірний, позбавлений художності.
   Персонажі промовляють задовгі монологи, коментують найдрібніші події чи поворот сюжету, свої думки та обговорюють вчинки інших. Мова героїв примітивна, рясніє жаргонізмами, сленговими словами та вигуками. Озвучення зарубіжних мультфільмів часто буває занадто манірним із гротескними інтонаціями та голосами. Крім того, дуже втомлює і дратує текст, який звучить синхронно з мовою персонажа.
7. Музичний супровід – примітивний, невідповідний загальному емоційному настрою, перебігу подій.
   Якщо мелодія, що супроводжує сюжет, бідна, то вона не запам’ятовується дітям, не виконує своєї прямої функції – підсилювати сюжет, сприяти розвитку емоційного сприймання дитини. Якщо вона ще й не відповідає подіям на екрані, перебиває слова персонажа, це негативно впливає на нервову систему, перешкоджає адекватному сприйманню.

Як впливає реклама?

Чи помічали ви застереження у телерекламі: «Не відтворювати у реальному житті». Можливо, й не помічали, бо шрифт дрібний, важко читається, не привертає до себе уваги. А от сам сюжет реклами! Переважно захопливий, феєричний: спортивної статури красень зістрибує з висоти хмарочоса, в нього виростають за спиною крила, він починає літати і не розбивається. Завтра ми його знову побачимо на екранах. А тепер спробуймо переконати нашого Сашка чи Дмитрика, що стрибати з дахів у жодному разі не можна!

Дошкільнятам ще важко відрізняти реальне від вигаданого. Реклама здається їм переконливішою, аніж розмова з батьками про небезпечність тієї чи іншої поведінки.

Вплив реклами має магічну силу. Через рекламу знецінюються важливі етичні категорії. Мрії про щастя починають здаватися легкодосяжними.

Дорослі мають раз по раз пояснювати дитині, що рекламу треба сприймати вибірково і що брак певної речі, навіть дуже гарної, зовсім не означає, що життя від цього стане гіршим.

Що робити батькам?

Отже, щоб ефект впливу медіаполя був позитивним, батьки мають вчитися слухати свою дитину, бути терплячими, розуміти її, вчасно помічати в ній небажані зміни. Важливо відбирати лише якісні, добрі, пізнавальні й розвивальні мультфільми, телепередачі, відеоролики. Обов’язково обговорювати з дитиною переглянутий сюжет, персонажів, аналізувати образи, привертати увагу малюка до того, що лишилося непоміченим, спонукати творчо осмислювати побачене.

Знайомте дитину з добрими дитячими журналами, спрямованими на особистісний розвиток малюка, його моральне становлення.

Пам’ятайте: є безліч цікавих і корисних для дитини спільних справ, окрім тих, що пов’язані з інтернетом або телебаченням.

Можна разом щось зліпити чи намалювати: тато чи мама ліпить тулуб зайця, а дитина – голову, вуха, хвостик. Погортайте разом улюблені книжки, розгляньте ілюстрації, сімейні фотографії. Побувайте в музеї, театрі на виставці або просто погуляйте. Разом піклуйтеся про хатню тваринку, доручивши дитині посильні для неї справи (малюк може мити посуд, насипати корм). Спільні прогулянки з тваринкою зближуватимуть дитину й батьків. Та обговоріть заздалегідь правила, за якими варто діяти, вигулюючи домашнього улюбленця.

Ми розуміємо: те, про що ми говорили в цій статті, вимагає від батьків певних зусиль, праці, часу. Однак, доклавши їх, ви зможете захистити дитину від інформаційних потоків, які не дають доброї поживи ні розуму, ні серцю, руйнують духовне здоров’я.

Будемо реалістами: зовсім уникнути медіасередовища сьогодні неможливо. Тож давайте разом виховувати у дітей культуру користування інформацією.

Матеріал підготувала Інна Ільницька,
методист обласного методичного кабінету (БЖД населення) НМЦ ЦЗ та БЖД Закарпатської області