Дискусії завершено – азбест заборонено законом

Плюс у тому, що Україна наближає своє законодавство до європейського та зменшує шкідливі чинники, що впливають на здоров’я громадян. Мінуси – чим тепер замінити недорогий та міцний шифер, що виготовляють із азбесту, у відбудові зруйнованих рашистами будівель та споруд?

Верховна рада України 6 вересня 2022 року розглянула у другому читанні та прийняла в цілому Закон України «Про систему громадського здоров’я». Багато положень законопроєкту № 4142 досить активно обговорювались у суспільстві. Широка дискусія відбувалась і щодо заборони використання та виготовлення матеріалів з азбесту.

Статті на тему шкідливості чи нешкідливості азбесту не раз друкував журнал «Охорона праці» (О. Фандєєв «Білий азбест у чорному списку – 2», № 9/2017; П. Пожарко «Не туди потрапило…», № 7/2021 та інші). Наводили аргументи щодо небезпечності матеріалів з азбесту для здоров’я людини, а також і абсолютної безпечності за умови дотримання вимог безпеки та застосування належних засобів індивідуального захисту (далі – ЗІЗ) під час роботи з ним.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, один з авторів новоприйнятого закону Михайло Радуцький висловив таку думку з цього питання: «Деякі виробники будівельних матеріалів, які використовують азбест, можна сказати, допомагають ворогу займатись диверсіями. Адже документ нарешті забороняє шкідливе виробництво, як це зробили майже всі країни світу, навіть фашистська росія». Також він спростував фейк, що закон № 4142 змусить українців міняти дах будівлі, якщо вона зроблена з шиферу. «Заборона азбестовмісних матеріалів стосується лише нової продукції та не впливає на шифер, який був вироблений раніше», – повідомив М. Радуцький. Адже на сьогодні 60% дахів в Україні є шиферними.

У п. 3 ст. 27 Закону «Про систему громадського здоров’я» сказано: «У технологічних процесах та під час здійснення будівельно-монтажних робіт на будь-яких об’єктах забороняється виробництво і використання азбесту незалежно від виду, а також азбестовмісних виробів і матеріалів. Заходи безпеки і захисту від шкідливого впливу азбесту та матеріалів і виробів, що містять азбест, визначаються державними медико-санітарними правилами».

ІСТОРІЯ ПРОБЛЕМИ

На сьогоднішній день в Україні чинні ДсанПіН 3.5-179-2012 «Про безпеку і захист працівників від шкідливого впливу азбесту і азбестовмісних матеріалів», які визначають гігієнічні вимоги до підприємств, установ, організацій, що використовують хризотил і хризотилвмісні матеріали та вироби, а також щодо поводження з цими матеріалами, їх утилізації тощо.

У 2017 р. була спроба їх скасувати. Наказом МОЗ від 29.03.2017 р. № 339 були затверджені Державні санітарні норми і правила «Про безпеку і захист працівників від шкідливого впливу азбесту та матеріалів і виробів, що містять азбест». І саме цим наказом скасовувалися ДСанПіН 3.5-179-2012 як такі, що дозволяли застосовувати азбест. У пункті 1 новоприйнятого документу було сказано: «Забороняється виробництво та використання азбесту незалежно від його виду та азбестовмісних виробів і матеріалів у технологічних процесах та при проведенні будівельно-монтажних робіт. Як виняток, матеріали та вироби, що містять азбест і вже використовуються, можна й надалі використовувати до їх заміни або утилізації. Азбестовмісні ізоляційні матеріали та вироби низької щільності (1 г/см-3) підлягають першочерговій заміні та утилізації».

Утім, наказ не набрав чинності – наказом Мін’юсту від 11.09.2017 № 2859/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта» скасовано рішення про державну реєстрацію наказу МОЗ від 29.03.2017 № 339. Отже, ДСанПіН 3.5-179-2012 «повернули свої повноваження».

Після цього відбулася серія судових процесів, у яких з одного боку виступали МОЗ та екологічні громадські організації, а з іншого – Мін’юст, Державна регуляторна служба та «Українське хризотилове об’єднання». Перемогли останні.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЩОДО ШКІДЛИВОСТІ

За інформацією, наданою лабораторією токсикології аерозолів ДУ «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» (стаття О. Фандєєва «Білий азбест у чорному списку – 2»), лабораторні дослідження, проведені на підприємствах азбоцементної галузі України, з урахуванням чинних санітарних правил показали, що умови праці на цих підприємствах можуть спричиняти відчутну канцерогенну небезпеку (10-2) у працівників зі значним стажем роботи в таких умовах.

Крім того, протягом останніх років було оцінено вміст волокон азбесту в атмосферному повітрі під час старіння азбоцементних виробів, а також під час захоронення відходів азбоцементного виробництва на полігонах спеціального і загального призначення.

Дослідженнями встановлено, що емісія волокон азбесту в теплий і холодний період року на стихійних звалищах та спеціалізованих полігонах – у межах 0,06 вол/см3. Ці дані використано для оцінки потенційного ризику для здоров’я населення від забруднення довкілля хризотиловим азбестом. Було встановлено, що рівень індивідуального канцерогенного ризику впливу хризотилового азбесту для здоров’я населення класифікується як низький (припустимий) ризик. Аби ще більше мінімізувати виділення волокон азбесту в повітря з шиферних дахів, їх рекомендовано пофарбувати або обробити гідрофобізуючими розчинами. Те ж саме стосується азбоцементних труб, що прокладені на поверхні.

Ураховуючи досить низький рівень ризику впливу азбесту, частина суб’єктів господарювання в Україні, чия діяльність пов’язана з виготовленням або використанням виробів з цього матеріалу, категорично проти його заборони. Виконавчий директор Асоціації «Українське хризотилове об’єднання» Петро Пожарко, спираючись на міжнародні дослідження провідних учених, стверджує, що хризотил-азбест, за умов контрольованого використання, дотримання вимог безпеки праці та застосування належних ЗІЗ, абсолютно безпечний. Навіть наводить приклад, що на Краматорському шиферному заводі, який працює майже 100 років, не зафіксовано жодного випадку азбестозу (профзахворювання легень, спричинене потраплянням пилу азбесту в організм).

Замінити ж хризотиловий азбест у виробництві шиферу волокном-замінником проблематично. Безазбестовий шифер виготовляють із суміші цементу, целюлози, додаючи полівінілалкогольне волокно (PVA). Проблема безазбестового шиферу полягає в тому, що армуючою основою є целюлоза, яка має слабке зчеплення (адгезію) із цементом, до того ж вона гігроскопічна, тобто швидко вбирає вологу. Як наслідок, волокнистоцементна матриця стає набагато менш міцною, ніж шифер на основі хризотилу.

Однак у розробників нового закону інша аргументація. Посилаючись на інформацію МОЗ України, вони запевняють, що азбестоцементний пил призводить не тільки до азбестозу, він спричиняє професійні захворювання на рак гортані, бронхів і легенів, яєчника, а також на злоякісну мезотеліому плеври, очеревини, перикарда. Найбільша імовірність виникнення пухлин – у працівників азбестоцементної та азбестотехнічної галузі. МОЗ також посилається на Міжнародне агентство з вивчення раку при ВООЗ, що віднесло азбест до першої, найбільш небезпечної категорії сполук зі списку речовин-канцерогенів.

Співавторка Закону «Про систему громадського здоров’я», голова партії «Слуга Народу» Олена Шуляк констатує, що «низка найавторитетніших організацій світу в галузі охорони здоров’я на чолі з ВООЗ уже давно встановили, що всі різновиди азбесту, серед них і найбільш розповсюджений у будівництві хризотил, є канцерогеном. Небезпечні також азбестовий пил і наночастинки, які потрапляють у легені під час дихання. Навіть за незначної дії речовини виникає ризик ракових захворювань. За підрахунками, на сьогодні близько 125 мільйонів людей у світі зазнає впливу азбесту на робочому місці. Приблизно половина випадків смерті від професійного раку спричинена азбестом. Крім того, за оцінками, кілька тисяч випадків смерті щороку можуть бути спричинені впливом азбесту в домашніх умовах.

ЗА І ПРОТИ

З одного боку, звичайно, можна погодитися з аргументами П. Пожарка. Дійсно, сьогодні ще виготовляють та використовують азбест на виробництві в США і деяких країнах Європи, але спецодяг і ЗІЗ, якими там користуються, можуть гарантувати надійний захист організму. На жаль, сьогодні, коли економіка країни ослаблена війною, розраховувати на те, що й в Україні будуть застосовувати такі ж високоефективні ЗІЗ, дотримуватимуться вимог безпеки під час роботи з виробами з азбесту, утилізації і т. д., не можна. Та й загалом рівень культури охорони праці більшості працівників в Україні, наш менталітет, показують, що незастосування ЗІЗ під час роботи – досить поширене явище та одна з основних причин нещасних випадків на виробництві.

Тому, враховуючи всі ці обставини, задля створення ефективної системи громадського здоров’я в Україні, що сприятиме зміцненню здоров’я населення, запобіганню хворобам та збільшенню тривалості життя, узгодження українського законодавства з європейськими вимогами, зокрема директиви 1999/77/ЄС про заборону використання азбесту та виробів з нього в країнах Європейського Союзу, директиви 2009/148/ЄС про захист працівників від ризиків, пов’язаних із впливом азбесту на роботі, Верховна Рада України більшістю голосів проголосувала за прийняття цього важливого закону. Після підписання закону Президентом України буде визначено дату набрання його чинності.

Як запевняють фахівці азбестоцементної галузі, набрання чинності закону призведе до втрати сотень робочих місць і зникнення галузі. За даними ТОП-порталу для реклами бізнесу в інтернеті «UA-region», в Україні за КВЕД 23.65 «Виробництво виробів з во локнистого цементу» зареєстровано 15 компаній. Очевидно, деякі компанії-виробники зможуть перейти на виробництво інших матеріалів, а деякі будуть змушені закрити виробництво та звільнити працівників.

У країнах ЄС азбест був заборонений ще 17 років тому. Але й досі там триває процес заміни азбесто вмісних матеріалів на безпечніші для здоров’я. Сьогодні в Україні через війну зруйновано та пошкоджено сотні тисяч будівель і споруд, де потрібна заміна дахів. Найчастіше для цього використовуються азбестоцементні листи, як найбільш дешеві, доступні та прості у використанні. Коли чекати повної заміни матеріалу, що негативно впливає на здоров’я українців? Це дуже складне питання.