Чорнобиль. 35 років. Пам’яті героїв-пожежників

26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа на Чорнобильській АЕС. Тією чи іншою мірою її наслідки торкнулися багатьох країн Європи. Але найбільшою мірою постраждали Україна, Росія і Білорусь.

У 2016 році Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила резолюцію про 26 квітня як Міжнародний день пам’яті про чорнобильську катастрофу.

Українці повинні завжди пам’ятати про жертви, які довелося понести внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції. І зробити все можливе, щоб історія ніколи не повторилася знову.

Представляємо вірш, який написала наша читачка

Галина Кравчук, викладач дисципліни «Основи охорони праці»

Київського вищого професійного училища технологій та дизайну одягу

ГЕРОЯМ ЧОРНОБИЛЯ

Тридцять п’ять років…

А ніби вчора

В Україні сталася біда.

Ніхто й подумати не смів –

Над Чорнобилем в нічній квітневій тиші

Шалений вибух прогримів.

Відразу вибух цей почули

Пожежні Володі Правика чати,

І миттю хлопці вирушають

У вир смертельної біди.

Машини ставлять на гідранти

І справно воду подають,

А лейтенанта Правика команди

Їм сил й наснаги додають.

Та бій нерівний, знемагають,

Від радіації у горлі вже пече.

Горить і плавиться графіт, бетон,

А хлопці не здаються у полон.

Ще мить якусь одні,

Аж раптом є підмога –

Із Прип’яті чата

Теж молодого лейтенанта Віті Кибенка.

Три чати трьох пожежних частин

Подолали смертельний вогонь тієї ночі,

Ні здоров’я, ні сил не щадили,

І життя молоде

На безсмертний алтар положили.

Тож хай пам’ять про них

І про інших тодішніх героїв

Живе в наших серцях й розуміннях

І навік зостається в нових поколіннях!