Чи стане життя та здоров’я працівників в Україні реальною цінністю?..

Проєкт Закону України «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі» знову оприлюднено на сайті Мінекономіки для внесення зауважень і пропозицій. Чергова редакція законопроєкту – плід кількарічної роботи міністерства за дуже активного супроводу Міжнародної організації праці в межах двох проектів ЄС-МОП та у співпраці із соціальними партнерами.

Коли 2017 року ЄС та МОП виділили кошти на надання Україні технічної допомоги, спрямованої також і на адаптацію вітчизняного законодавства з охорони праці до норм ЄС, ніхто навіть подумати не міг, що так все затягнеться. За європейськими демократичними підходами будь-яке законодавче рішення в державі має ухвалюватись у результаті соціального діалогу. Однак в Україні цей законотворчий шлях, зокрема у сфері охорони праці, виявився провальним. Адже за українською законотворчою традицією швидко та безболісно ухвалювалися лише ті закони й урядові рішення, що народжувалися в нетрях заінтересованих лобі та просовувалися тишком-нишком, подалі від ока громадськості.

Що може бути простішим – є Директива Ради 89/391/ЄЕС про запровадження заходів, покликаних заохочувати до поліпшення безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі, яка в тій чи іншій формі впроваджена в законодавство всіх держав – членів ЄС. Є зафіксовані в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС зобов’язання України імплементувати її у своє законодавство разом з іншими 27 директивами ЄС щодо безпеки та здоров’я на роботі. Відповідно, складено плани виконання, визначено уповноважених на це фахівців – представників соціальних партнерів. Здається, і вигадувати нічого не треба.

Хоч би скільки МОП старалася, надаючи консультації щодо європейських норм з БЗР, хоч би скільки організовувала зустрічі (були смачні обіди, кава, красиві зали, перекладачі, аксесуари…), щоб уряд, профспілки та роботодавці могли нарешті домовитися стосовно норм надважливого для держави законодавчого акта, а віз і нині там. Ні, законопроєкт таки народжувався, і не один раз, до нього надавали сотні пропозицій зацікавлених сторін. Однак узгодженого та прийнятного для всіх соціальних партнерів законодавчого рішення і досі, за понад п’ять років праці, немає.

Попри ідею максимальної лібералізації державного регулювання сфери охорони праці, суть якої – «віддати» здоров’я та життя працівників до рук роботодавця, але покласти на нього всю повноту відповідальності за травми та смерті на роботі, у законопроєкті неочікувано таки з’явилася регулювальна рука держави. Один дозвіл і чотири види ліцензій, які мають отримувати суб’єкти господарювання, що надають послуги у сфері охорони праці та використовують обладнання/виконують роботи підвищеної небезпеки. Це викликало неабияке здивування в активістів і фахівців з БЗР. Схоже, що корупційні схеми живучі та непереможні, і дехто вже потирає руки від приємного передчуття всесильності.

Чи відповідає таке державне регулювання нормам ЄС – проведуть експертизу відповідні інститути, зокрема Комітет ВРУ з питань євроінтеграції. За результатами цієї роботи ми побачимо, чи стане життя та здоров’я працівників реальною цінністю суспільства. Або ж декларована державою «турбота» розчиниться в кабінетах, де ділки будуть і надалі «віднімати і ділити» кошти роботодавців, марно витрачені на дозволи, сумнівне навчання, ліцензії, атестації, акредитації тощо. Стежимо за руками…

Переможемо! Слава Україні!