Чергове спрощення регулювання трудових відносин

19 липня 2022 року ухвалено Закон України № 2434-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність» (далі – Закон № 2434).

З початку введення воєнного стану це вже третій Закон, який вносить зміни до Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ). Нагадаємо, 1 липня 2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ; 18 липня 2022 року – Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» № 2421-ІХ. Дія змін, запроваджених законами № 2352-ІХ та № ­2421-ІХ, на відміну від введених Законом № 2434 не обмежується періодом воєнного стану. Закон № 2434 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та діє протягом дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», і втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Згідно із Законом № 2434 КЗпПУ доповнено новою главою ІІІ-Б «Спрощений режим регулювання трудових відносин».

Статтею 49-5 КЗпПУ передбачено, що спрощений режим регулювання трудових відносин (далі – спрощений режим) застосовується до трудових відносин, що виникають: між працівником та роботодавцем, який є суб’єктом малого або середнього підприємництва відповідно до закону з середньою кількістю працівників за звітний період (календарний рік) не більше ніж 250 осіб; або між роботодавцем та працівником, розмір заробітної плати якого за місяць становить понад вісім розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом (нині це понад 52 000 грн).

Положення цієї глави не поширюються на трудові відносини, що виникають між працівниками та роботодавцями, які є юридичними особами публічного права.

Роботодавці, які є юридичними особами публічного права

КЗпПУ не містить визначення поняття «юридична особа публічного права», що становить певну правову проблему.

Статтею 81 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа ­приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

У статті 167 Цивільного кодексу України визначено, що держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 169 Цивільного кодексу України визначає відповідні правовідносини в міс­цевому самоврядуванні. Зазначено, що територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Отже, державні та комунальні підприємства створюються суб’єктом публічних правовідносин (державою, органом місцевого самоврядування), що оформлюється відповідним розпорядчим документом.

Складніше визначити правовий статус господарського товариства, утвореного державою або громадою. Законодавство України не дає однозначної відповіді, чи є господарське товариство, утворене державою чи територіальною громадою, юридичною особою публічного права. Тож така юридична невизначеність щодо юридичного статусу господарського товариства викликає труднощі в частині застосування новацій КЗпПУ.

Експерт з питань трудового права Тетяна Мойсеєнко в цій ситуації радить керуватися таким принципом:

• якщо господарське товариство є юридичною особою публічного права, то на його посадових осіб поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції»; відповідно, таке товариство не може застосовувати нову главу КЗпПУ.
• якщо господарське товариство не є юридичною особою публічного права, то на його посадових осіб не поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», а отже, у такому разі може бути застосована нова глава КЗпПУ.

Статтю повністю читайте у Кабінеті охорони праці та у додатку до журналу № 9/2022.

Передплати КАБІНЕТ ОХОРОНИ ПРАЦІ або Електронну версію журналу "Охорона праці" та підтримай бійців ЗСУ

Акції на передплату у 2023 році

• 5% знижки на передплату КАБІНЕТУ ОХОРОНИ ПРАЦІ на 2023 рік

Деталі акції

• 10% - 20% знижки на комплект 2в1 "Журнал «Охорона праці» друкований + електронний"

З кожної передплати КАБІНЕТУ ОХОРОНИ ПРАЦІ та ЕЛЕКТРОННОЇ версії журналу "Охорона праці" ми перерахуємо 20% на допомогу бійцям ЗСУ та тероборони.