Булінг та кібербулінг

Булінг – це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, також із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могло бути чи було заподіяно шкоди психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Мотивами булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні до жертви, прагнення підкорювати собі, боротьба за лідерство, потреба в підкоренні лідерові або нейтралізації суперника; зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них; агресивність; наявність у жертви психічних і фізичних порушень; неорганізоване дозвілля; бажання принизити заради задоволення, розваги чи самоствердження; потреба в самоствердженні та навіть у задоволенні садистських потреб.

Булінг у середовищі учнів (студентів) може виникати й тоді, коли відбувається боротьба за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпулювання та контролю учнем (студентом) свого мікросоціуму.

Учасники булінгу

• жертва;
• булери або переслідувачі, агресори, які здійснюють насилля, ініціюють та відіграють лідерські ролі у процесі булінгу;
• наслідувачі, які позитивно ставляться до знущань над іншими і беруть активну участь у цьому, але зазвичай не є ініціаторами та не відіграють головної ролі;
• пасивні булери, які відкрито підтримують булінг, наприклад сміхом чи привертають увагу до ситуації, проте не втручаються в неї;
• потенційні булери, яким подобаються знущання, але вони приховують це;
• спостерігачі, які не беруть участі у булінгу, байдуже ставляться до ситуації;
• потенційні захисники – ці учасники негативно ставляться до насилля і вважають, що повинні допомогти жертві, проте нічого не роблять;
• захисники, які виявляють негативне ставлення до явища, вони захищають жертву або намагаються їй допомогти.

Жертвою переслідування найчастіше стає високотривожна, невпевнена у собі людина, схильна до депресивних переживань, яка швидко втрачає самоконтроль, легко піддається емоціям. Така людина має проблеми у спілкуванні з однолітками (не має друзів або має менше, ніж інші), тому її соціальний статус у колективі часто низький. Фізично такі люди іноді слабші за однолітків (це стосується переважно жертв-хлопців). Часто жертвами стають ті, хто найбільше виділяється (дивно одягнений, дивно поводиться, неохайний). У багатьох випадках жертви тримають свої проблеми «в собі». Мотивами можуть бути побоювання помсти з боку агресорів, недовіра до родичів та друзів. Жертвою цькування може стати будь-яка дитина, якою б сильною або здібною вона не була.

Переслідувачами найчастіше є фізично добре розвинуті особи, які виховувались у сім’ях з негативним соціально-психологічним кліматом – недбалим або ворожим ставленням з боку батьків, застосуванням покарань. Часто саме в сім’ї вони отримали перший досвід насильства і згодом почали переносити його на однолітків та колег. Або ті, що ростуть без заборон та авторитету батьків, але їм не вистачає уваги і поваги дорослих. Їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших, доводити власну перевагу. Вони схильні проявляти агресію не лише до обраних жертв, а й у спілкуванні з іншими людьми. Щодо притаманних їм особистісних рис, то дослідники називають домінантність, агресивність, низький рівень емпатії, гіперактивність та імпульсивність. Завдяки поєднанню таких рис вони іноді стають лідерами агресивних угруповань, мають високий соціальний статус. У більшості таких дітей – яскраво виражені нарцисові риси характеру.

Найчастіше діти стикаються з такими проявами булінгу:

• Вербальний (словесний) – знущання або залякування за допомогою образливих слів, постійні образи, погрози й образливі коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості одягу тощо).
• Фізичний – полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним способом.
• Соціальний – соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, трапези за столом, гри, заняття спортом чи громадської діяльності.
• Кібербулінг – це знущання, приниження, агресивні напади, які здійснюються з використанням інтернету, будь-яких електронних (цифрових) технологій. Із зростанням темпів використання цифрових технологій діти все частіше піддаються саме цьому виду цькування.

Виділяють декілька типів поведінки, які притаманні кібербулінгу:

• Флеймінг (flaming) – обмін короткими гнівними й запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології. Найчастіше розгортається в «публічних» місцях інтернету, на чатах, форумах, дискусійних групах.
• Харасмент (harassment) – залучення повторюваних образливих повідомлень, спрямованих на жертву (наприклад, сотні смс-повідомлень, постійні дзвінки) з перевантаженням персональних каналів комунікації.
• Обмовляння (denigration) – розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення, і фото, і пісні, які змальовують жертву в негативній, інколи сексуальній манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, а й групи.
• Самозванство (impersonation) – переслідувач позиціонує себе як жертву, використовуючи її пароль доступу до її акаунту в соцмережах, блогу, пошти, системи миттєвих повідомлень тощо, а потім здійснює негативну комунікацію. З адреси жертви без її відома відправляє провокаційні листи її друзям і близьким за адресною книгою, а потім розгублена жертва неочікувано отримує гнівні відповіді.
• Ошуканство (outing & trickery) – отримання персональної інформації під час спілкування й передання її (текстів, фото, відео) в публічну зону інтернету або поштою тим, кому вона не призначалася.
• Відчуження (ostracism) – онлайн-відчуження, видалення з груп (чати однокласників, групи в соцмережах), відсутність швидкої відповіді на миттєві повідомлення чи електронні листи. Ізоляція у віртуальному середовищі наражає на серйозні емоційні негаразди, аж до повного емоційного руйнування дитини.
• Кіберпереслідування – це вистежування і переслідування для організації злочинних дій на кшталт спроб зґвалтування, фізичного насильства, побиття. Відстежуючи через інтернет необережних користувачів, злочинець отримує інформацію про час, місце перебування та інші умови для здійснення майбутнього нападу.
• Хепіслепінг (happy slapping) – досить новий вид кібербулінгу, який починався в англійському метро, де підлітки, прогулюючись пероном, раптом ляскали один одного, тоді як інший учасник знімав це. У подальшому за будь-якими відеороликами, у яких записано реальні напади, закріпилась назва хепіслепінг. Ці відеоролики розміщують в інтернеті, де їх можуть дивитися тисячі людей без згоди жертви.
• Кібергрумінг – це налагодження злодіями, які добре знають психологію дітей, довірливих стосунків з дитиною (через соцмережі та фейкові акаунти) з метою отримання від неї інтимних фото чи відео з подальшім шантажуванням дитини для отримання більш відвертих матеріалів, грошей чи зустрічей в офлайні.

Що робити, якщо дитина стала жертвою булінгу

• Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові вислухати і допомогти.
• Запитайте, яка саме допомога може знадобитися, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.
• Поясніть дитині, до кого вона може звернутися по допомогу в разі цькування (психолог, вчителі, адміністрація школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона).
• Повідомте керівників навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її врегулювання.
• Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте до того, що на вирішення проблеми булінгу може бути потрібен час.
• Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію.

Матеріал підготувала Інна Ільницька, методист обласного методичного кабінету (БЖД населення)
НМЦ ЦЗ та БЖД Закарпатської області