Будьмо пильними!

Понад 30 років від проголошення Незалежності в Україні формувалося громадянське суспільство. Однак тільки зараз, у драматичний для молодої держави час – війни з ерефією, – українське суспільство на очах усього світу врешті склало іспит на зрілість і відповідальність. На нього вже не можна не зважати, до нього потрібно дослухатися, його ініціативу – цінувати, підтримувати і спиратися на неї. Наймерзенніше, що може бути нині, – це ігнорування громадської думки. Гостро й безкомпромісно реагують громадяни на факти корупційних діянь, непристойної поведінки чиновників різних рівнів, законотворців, несправедливості, існування касти недоторканних і нахабства в способі їхнього мислення та діях.

Є хибна думка – ось, мовляв, переможемо, прийдуть з фронту загартовані бійці із загостреним почуттям справедливості й наведуть лад, подолають корупцію. Так, наші воїни навчилися вправно знищувати ворогів. Слава їм і доземний уклін! Але країну треба системно перебудовувати, і це зовсім інше завдання. Украй несправедливо буде перекладати цю важку роботу на втомлені плечі захисників. Адже їм самим потрібна особлива турбота, час для психологічного та фізичного відновлення й реабілітації. Отже, маємо подбати про майбутнє України ми – ті, хто залишився на трудовому, інформаційному фронті в тилу.

Сьогодні набуло актуальності питання участі громадянського суспільства та врахування його думки у формуванні державної політики, зокрема щодо безпеки та здоров’я на роботі. Фіксуємо підвищену активність роботодавців, профспілок, фахівців з охорони праці стосовно участі в нормативному регулюванні цієї сфери діяльності. Особливої гостроти додає публічна робота над проєктом нового закону про безпеку та здоров’я на роботі (БЗР) за участі соціального партнерства.

У державі наявна досить деталізована система публічного обговорення, електронних консультацій, дослідження громадської думки щодо регуляторних проєктів, які готують органи влади. Однак ці інструменти держава не використовує ефективно. А в разі ініціативи громадськості її пропозиції тихо-мирно спускають на гальмах без належного реагування та звітування. Від цього в частини спільноти з’являється почуття безнадії, безвиході і, як результат, байдужості.

Яскравий приклад – проєкт змін до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05).

У жовтні 2022 року першу редакцію цього документа за ініціативи журналу «Охорона праці» та ESOSH широким загалом на експертному рівні проаналізували, обговорили, надали пропозиції до Міністерства економіки, Держпраці. Найголовніша думка – проєкт не варто змінювати до ухвалення нового закону про БЗР, оскільки в ньому кардинально змінюються підходи до навчання з охорони праці.

І ось уже в травні цього року з’явилася допрацьована редакція змін до Типового положення. На жаль, для всіх учасників обговорення це стало повним розчаруванням. Ураховано хіба що «граматичні» правки, які не стосуються сутності навчання з ОП як важливого засобу безпечної праці.

З усього видно, що комусь дуже хочеться якнайшвидше (допоки закон про БЗР ще на стадії доопрацювання) дати життя новій схемі організації навчання з ОП, але зі старими підходами. Фахівці переконані, що новації закріплюють монопольне становище Держпраці щодо перевірки знань з ОП – усупереч відсутності в неї такої державної функції. Та забезпечують контроль над бізнесом (коштами роботодавців) у сфері навчання. А отже, і надалі процвітатиме купівля-продаж посвідчень про навчання без самого навчання по суті. «Схеми» невмирущі. Чим не бізнес… на крові?

І ще думки вголос: якщо інспектори праці засвідчують знання працівників, то вони повинні відповідати за порушення цими працівниками правил з охорони праці та за їх наслідки? Риторично: чи вірить хтось після цього в щирість намірів державної політики зробити працю безпечною?! Тож будьмо пильними, стежмо за руками, як то кажуть.