Бойові отруйні речовини

Бойові отруйні речовини – токсичні хімічні сполуки, призначені для ураження живої сили противника.

Їх поділяють на:

− хімічні боєприпаси одноразового використання (артилерійські снаряди та міни, снаряди реактивної артилерії, авіаційні хімічні бомби та касети, хімічні бойові частини ракет, хімічні фугаси, шашки, гранати, патрони);

− хімічні бойові прилади багаторазового використання (виливні авіаційні прилади (ВАП), механічні генератори аерозолів);

− бінарні хімічні боєприпаси та прилади. Вони складаються з двох малотоксичних сполук (компонентів), вміщених у снаряд, бомбу чи ємність ВАП, і зберігаються ізольовано один від одного. Змішування компонентів та реакція між ними відбуваються після пострілу снаряду, скидання бомб та руйнування роздільної перегородки або штучного перемішування за допомогою спеціальних пристроїв. На озброєнні є бінарні боєприпаси із зарином-2 та Vx-2, що містяться в 155 і 203,2 мм артилерійських снарядах та авіаційних бомбах із Vx-2 типу «Біг-Ай».

Бойові отруйні речовини нервово-паралітичної дії

Зарин, зоман, Vx, що уражають нервову систему, потрапляють в організм через органи дихання, шкірні покриви і травний тракт. Крім того, вони викликають сильне звуження зіниць (міоз). Для захисту від них потрібен не лише протигаз, а й засоби індивідуального захисту шкіри.

Зарин – це летка безбарвна або жовтувата рідина майже без запаху. Взимку не замерзає. Змішується з водою та органічними розчинниками у будь-яких співвідношеннях і добре розчиняється в жирах. Він стійкий до дії води, тому може застосовуватися для зараження джерел води на тривалий час. Швидко руйнується розчинами лугів та аміаку. У разі потрапляння на шкіру, обмундирування, взуття, дерево та інші пористі матеріали,  на продукти харчування зарин швидко вбирається.

Дія зарину на організм людини розвивається швидко. У разі впливу смертельних доз спостерігаються: звуження зіниць, підвищене виділення слини, утруднення дихання, блювання, порушення координації рухів, втрата свідомості, сильні судоми, параліч і смерть. За невеликої дози відбуваються тимчасове ослаблення зору та порушення дихання. Пари зарину можуть поширюватися вітром на відстань до 20 км.

Зоман – безбарвна і майже без запаху рідина, за своїми властивостями дуже подібна до зарину; діє на організм людини, як зарин, але токсичніша від нього у 5−10 разів. Засоби виявлення та дегазації зоману, а також засоби захисту від нього ті самі, що й від зарину. Особливість зоману полягає в тому, що він заражає місцевість на триваліший час, ніж зарин. Небезпека смертельного ураження на місцевості, зараженій зоманом, зберігається влітку до 10 год (у місцях розривів боєприпасів – до 30 год), взимку – до 2−3 діб, а небезпека тимчасового ураження зору зберігається влітку до 2−4 діб, взимку – до 2−3 тижнів. Пари зоману в небезпечних концентраціях можуть поширюватися вітром на десятки кілометрів. Озброєння та військову техніку, заражені краплями зоману, після дегазації можна експлуатувати без засобів захисту шкіри, але є небезпека ураження через органи дихання.

Vx – малолетка прозора рідина, не має запаху і не замерзає взимку. Місцевість, заражена Vx, залишається небезпечною влітку до 7−15 діб, а взимку – до настання тепла. Воду Vx заражає на дуже тривалий час. Основний бойовий стан Vx – аерозоль.

Аерозолі заражають приземні шари повітря і поширюються за напрямком вітру на значну відстань (5−20 км); вони уражають живу силу через органи дихання, відкриті ділянки шкіри та звичайне літнє армійське обмундирування, а також заражають місцевість, озброєння, військову техніку й відкриті водойми. Імпрегноване обмундирування надійно захищає від аерозолів Vx. Токсичність Vx за дією через органи дихання вища від зарину в 10 разів, а у краплинно-рідинному стані через оголену шкіру – в сотні разів. Для смертельного ураження через шкіру і в разі потрапляння всередину організму з водою та їжею достатньо 2 мг речовини. Симптоми ураження через органи дихання аналогічні ураженню зарином. У разі ураження аерозолем Vx через шкіру симптоми отруєння можуть проявлятися не відразу, а через деякий час – до кількох годин. З'являються посмикування м'язів у місці потрапляння БОР, потім – судоми, м'язова слабкість і параліч. Крім того, можуть спостерігатися утруднення дихання, слинотеча, пригнічення центральної нервової системи.

Бойові отруйні речовини шкірнонаривної дії

Основними отруйними речовинами шкірнонаривної дії є іприт та люїзит.

Використовується технічний (Н) та очищений іприт (HD). Іприт (очищений) – безбарвна або світло-жовта рідина зі слабким запахом, важча від води. Замерзає за температури близько 14 °С. Технічний іприт темно-бурого забарвлення, має сильний запах, що нагадує запах часнику чи гірчиці. На повітрі іприт випаровується повільно.

У воді розчиняється погано; добре розчиняється у спирті, бензині, гасі, ацетоні та інших органічних розчинниках, а також у різних мастилах і жирах. Деревина, шкіра, тканини і фарба легко вбирають іприт. У воді він розкладається повільно, довго зберігаючи свої уражальні властивості; під час нагрівання розкладання пришвидшується. Водні розчини гіпохлоритів кальцію руйнують іприт.

Іприт уражує шкіру та очі, дихальні шляхи і легені. У краплинно-рідинному, аерозольному та пароподібному станах він спричинює не лише ураження шкірних покривів, а й нервової та серцево-судинної систем у разі всмоктування в кров. Особливістю токсичної дії іприту є те, що він має період прихованої дії. Ураження шкіри починається з почервоніння, що з'являється через 2−6 год після впливу. Через 1 добу на місці почервоніння утворюються дрібні пухирці, наповнені жовтою прозорою рідиною. Через 2−3 доби пухирці лопаються, і утворюються виразки, що не загоюються упродовж 20−30 діб. Під час вдихання парів або аерозолю іприту перші ознаки ураження проявляються за кілька годин у вигляді сухості й печіння в носоглотці. У тяжких випадках розвивається запалення легень. Смерть настає на 3−4-ту добу. Особливо чутливі до парів іприту очі. У разі дії парів з'являється відчуття засміченості очей піском, сльозотеча і світлобоязнь, потім – набряк повік. Потрапляння в очі іприту майже завжди призводить до сліпоти.

Люїзит – це безбарвна рідина із запахом герані. Люїзит стійкий у навколишньому середовищі, токсичні властивості влітку зберігає 4−12 годин, взимку – кілька діб. Температура замерзання – 450С, тобто майже не має кліматичних обмежень для застосування у різні пори року. Пара люїзиту важча за повітря. Погано розчиняється у воді, тому забруднює водойми на тривалий час. Добре розчиняється в органічних розчинниках, жирах, мастилах, всмоктується в гуму, лакофарбові покриття, пористі матеріали, що ускладнює дегазацію. У воді люїзит легко гідролізується з утворенням не менш токсичного хлорвініларсеноксиду. Люїзит може проникати через шкіру, слизові оболонки,  дихальны шляхи, шлунково-кишковий тракт, поверхні ран та опіків. На відміну від іприту люїзит є отруйною речовиною швидкої дії, ознаки ураження проявляються вже за 3−5 хв після контакту. Тяжкість ураження залежить від дози та часу перебування в атмосфері, зараженій люїзитом. Під час вдихання парів чи аерозолю спочатку уражуються верхні дихальні шляхи. Якщо отруєння легке, людина може одужати за кілька днів. Тяжке отруєння супроводжується нудотою, головним болем, втратою голосу, блюванням, загальною слабістю. Спазми в грудях та ядуха − ознаки тяжкого отруєння. Дуже чутливі до люїзиту органи зору − потрапляння в очі 1 краплі отрути призводить до сліпоти через 7−10 днів.

Бойові отруйні речовини загальноотруйної дії

БОР загальноотруйної дії, потрапляючи в організм, порушують передачу кисню з крові до тканин. Це одні з найбільш швидкодіючих отруйних речовин. До них відносять синильну кислоту та хлорціан.

Синильна кислота – безбарвна, летка рідина із запахом гіркого мигдалю. На відкритій місцевості швидко випаровується (за 10−15 хв); на метали і тканини не діє. Її можуть застосовувати в хімічних авіаційних бомбах великого калібру. У бойових умовах на організм діє лише у разі вдихання зараженого повітря, уражаючи кровоносну і центральну нервову системи. Під час вдихання парів синильної кислоти з'являється металевий присмак у роті, подразнення горла, запаморочення, слабкість, відчуття страху. Якщо отруєння тяжке, симптоми посилюються і, крім того, з'являється болісна задишка, сповільнюється пульс, розширюються зіниці, настає втрата свідомості, з'являються сильні судоми, відбувається мимовільне сечовиділення та дефекація. На цій стадії судомне напруження м'язів змінюється їх повним розслабленням, дихання стає поверхневим; ця стадія закінчується припиненням дихання, паралічем серцевої діяльності та смертю.

Хлорціан – безбарвна, більш летка, ніж синильна кислота, рідина з різким неприємним запахом. Хлорціан є швидкодіючою отруйною речовиною. Він стійкий до дії води, добре сорбується пористими матеріалами. Основний бойовий стан – газ. Хлорціан уражує організм людини через органи дихання і спричиняє неприємний металевий присмак у роті, подразнення очей, відчуття гіркоти, дряпання в горлі, слабкість, запаморочення, нудоту і блювання, утруднення мовлення. Після цього з'являється почуття страху, пульс стає рідким, а дихання – переривчастим. Уражений непритомніє, починаються судоми і настає параліч. Смерть настає від припинення дихання. В уражених хлорціаном спостерігається рожеве забарвлення обличчя і слизових оболонок. Хлорціан спричиняє пекучий біль в очах із тяжким блефароспазмом, набряком повік, кон'юнктивітом.

Бойові отруйні речовини задушливої дії

Основним у цій групи БОР є фосген.

Фосген – безбарвний газ, важчий за повітря, запах нагадує запах прілого сіна або гнилих фруктів. Фосген – нестійка речовина, але оскільки він важчий за повітря, то за великих концентрацій може «затікати» у щілини різних об'єктів. Погано розчиняється у воді, добре − в органічних розчинниках. На метали за відсутності вологи не діє, за наявності спричинює іржавіння.

Фосген – типова нестійка отруйна речовина, застосовується для зараження повітря. Утворена при розриві боєприпасів хмара зараженого повітря може зберігати уражальну дію не більше ніж 15−20 хвилин; в лісі, ярах та інших закритих від вітру місцях можливий застій зараженого повітря і збереження уражальної дії до 2−3 годин. Фосген діє на органи дихання, спричинюючи гострий набряк легень. Це призводить до різкого порушення надходження кисню в організм і смерті. Перші ознаки ураження (слабке подразнення очей, сльозотеча, запаморочення, загальна слабкість) зникають після виходу із зараженої території – настає період прихованої дії (4−5 год), упродовж якого розвивається ураження легеневої тканини. Потім стан потерпілого різко погіршується: з'являється кашель, ціаноз губ і щік, головний біль, задишка. Спостерігається підвищення температури тіла до 39 °С. Смерть настає в перші дві доби від набряку легень. За високих концентрацій фосгену (> 40 г/м3) смерть майже миттєва.

Психоміметичні бойові отруйні речовини

Отруйні речовини, що тимчасово виводять з ладу живу силу, з'явилися порівняно недавно. До них відносять психоміметичні речовини, що діють на нервову систему і спричиняють психічні (галюцинації, страх, депресію, пригніченість) чи фізичні (сліпоту, глухоту, параліч) розлади. Основними серед отруйних речовин цієї групи є BZ (Бі-Зeт), діетиламід лізергінової кислоти.

BZ – кристалічна речовина білого кольору, без запаху. Бойовий стан – аерозоль (дим). У бойовий стан переводиться способом термічної сублімації. BZ споряджують авіаційні хімічні бомби, касети, шашки. Аерозолі BZ, поширюючись за вітром, осідають на місцевість, обмундирування, озброєння і військову техніку, спричинюючи стійке їх зараження. BZ уражує організм через органи дихання або шлунково-кишковий тракт. Під час вдихання зараженого повітря дія БОР проявляється через 0,5−3 год (залежно від дози). Потім упродовж декількох годин спостерігається прискорене серцебиття, сухість шкіри, сухість у роті, розширення зіниць і затуманений зір, хитка хода, сплутаність свідомості, блювання. Малі дози спричинюють сонливість і зниження боєздатності. У наступні 8 год настає заціпеніння і загальмованість мовлення. Людина перебуває у застиглій позі, не здатна реагувати на зміну обстановки. Потім настає період збудження до 4 діб. Він характеризується посиленням активності в ураженого, метушливістю, хаотичністю дій, балакучістю, утрудненням у сприйнятті подій, контакт з ним неможливий. Це триває до 2−4 діб, потім відбувається поступове повернення до нормального стану.

ДЛК (діетиламід лізергінової кислоти) – білий порошок без запаху, добре розчинний у воді. Під час приймання речовини усередину дозою 0,5 мкг/кг розвиваються тяжкі психози. Токсична доза, що згубно діє на людину, у разі інгаляційного впливу становить 0,01−0,1 г∙хв/м3. Речовина швидко всмоктується в кров. Максимальна концентрація в тканинах – через 10−20 хв після контакту. У тканині мозку в цей момент міститься менше за 1% від уведеної кількості. Перші ознаки отруєння з'являються через 15−60 хвилин. Симптоми досягають максимуму через 2−5 год. Загальна тривалість інтоксикації становить 12−24 год. Можливі спонтанні рецидиви, затяжні психози.

Бойові отруйні речовини подразнювальної дії

До отруйних речовин подразнювальної дії відносять адамсит (ДМ), хлорацетофенон (CN), CS (Сі-Ес) та CR (Сі-Ар). Отруйні речовини подразнювальної дії спричинюють подразнення очей, органів дихання, і відрізняються лише за ознаками впливу на організм. Високотоксичні отруйні речовини подразнювальної дії, наприклад CS і CR, застосовуються в умовах бойових дій для виснаження живої сили супротивника.

CS (Сі-Ес) – біла або світло-жовта кристалічна речовина, помірно розчинна у воді, добре розчинна в ацетоні та бензолі, за малих концентрацій подразнює очі (у 10 разів сильніше від хлорацетофенону) і верхні дихальні шляхи, за великих концентрацій спричинює опіки відкритих ділянок шкіри та параліч органів дихання. Симптоми ураження: печіння і біль в очах та у грудях, сльозотеча, нежить, кашель. Після виходу із зараженої території симптоми поступово зникають протягом 1−3 годин. Застосовуватися CS може у вигляді аерозолю (диму) за допомогою авіаційних бомб і касет, артилерійських снарядів, мін, генераторів аерозолів, ручних гранат і патронів.

CR (Сі-Ар) – отруйна речовина подразнювальної дії, значно токсичніша, ніж CS. Це тверда речовина, слаборозчинна у воді, сильно подразнює шкіру людини. Засоби застосування, ознаки ураження і захист такі самі, що і для CS.

Хлорацетофенон, діючи на очі, спричинює сильну сльозотечу, світлобоязнь, різь в очах, судомне стиснення повік. У разі потрапляння на шкіру він може викликати подразнення, печіння.

Адамсит під час вдихання, після невеликого періоду прихованої дії (20−30 с), спричинює печіння в роті та носоглотці, біль у грудях, сухий кашель, чхання, блювання. Після виходу із зараженої території або надягання протигазу ознаки ураження посилюються упродовж 15−20 хвилин, а потім упродовж 1−3 годин затихають.

Захист від бойових отруйних речовин

До комплексу заходів захисту від БОР належать:

• індикація, або виявлення;
• дегазація;
• дезінфекція;
• використання засобів індивідуального захисту (протигази, ізолювальні дихальні апарати, плащі, костюми з прогумованої тканини, антидоти, захисні креми) і колективного хімічного захисту.

Матеріал підготувала Інна Ільницька, методист обласного методичного кабінету (БЖД населення)
НМЦ ЦЗ та БЖД Закарпатської області