Берегині охорони праці

Традиційно в переддень Міжнародного дня боротьби за права жінок журнал звертається до представниць прекрасної статі – авторок журналу, які присвятили себе працеохоронній діяльності.

Це добра нагода дізнатися про їхні погляди, думки, оцінки – усе, що стосується професійної діяльності. Цього разу в гостях у журналу експерти технічні з промислової безпеки з Одещини – сестри Ірина Вербовська та Юлія Дейлик, а також представниці групи ментального здоров’я Європейського співтовариства з охорони праці (ESOSH), що поєднують цю громадську роботу із викладанням і роботою на підприємствах, – Наталія Кот, Ольга Нестерова та Анна Скотинянська (Дементьєва). Вони – активні спікери і тренери організованих журналом заходів, автори статей на актуальні теми у сфері БЗР, учасники професійних спільнот.

МАЙБУТНЄ – ЗА ПРОФЕСІЙНИМИ СПІЛЬНОТАМИ

Як наші партнери оцінюють роль онлайн-вебінарів, спілкування в соціальних мережах, професійних спільнотах і на інших інформаційних майданчиках? Навчання та обмін практичним досвідом між фахівцями, які працюють у схожих умовах і з подібними ризиками є, на думку Ірини, найефективнішим методом професійного самовдосконалення у сфері БЗР. Він допомагає не повторювати чужих помилок і розвивати систему безпеки значно швидше. Ось чому так важливо створювати професійні платформи, клуби, спільноти, де фахівці з БЗР мають змогу не лише слухати лекції, а й розбирати реальні кейси, дискутувати, вчитися один в одного. Адже безпека – це не лише знання нормативів, а насамперед розуміння практики.

Професійні спільноти, продовжила думку Наталія, – одна з тих платформ, які підштовхують до того, щоб іти в ногу з часом, допомагають у прийнятті складних рішень, адже це «колективний розум». У такій спільноті колеги не сприймають один одного як конкурентів, а працюють єдиною командою і завжди готові підставити плече допомоги. На жаль, COVID-19, а потім війна призвели до того, що навчання, підтвердження та підвищення кваліфікації майже повністю перейшли в онлайн-формат. Така модель є недостатньою, особливо для технічних експертів, яким бракує практичного розбору кейсів, прикладів з реального виробництва, аналізу конкретного обладнання та ситуацій, з якими вони стикаються щодня. Звичайно, сьогодні багато цікавого й корисного можна знайти в соцмережах, але часто цей контент поверховий, фраг­ментарний і не дає системного розуміння. Саме тому майбутнє сфери БЗР – за професійними спільнотами практиків, де знання передаються не у вигляді сухих текстів, а через досвід, обговорення, дискусію, реальні приклади.

У сучасному світі, як говорить Ольга, важлива насамперед відкритість до нового, розуміння того, що світ змінюється. Так, є стандарти, правила, вимоги, але реальні ситуації вимагають бачення деталей, особливостей «тут і зараз». Соціальні мережі є швидким і доступним джерелом інформації. Вони допомагають бути у тренді, почерпнути нові ідеї, щоб згодом їх осмислити, знайти більше інформації, оцінити, розвинути, використати нові знання у своїй роботі. Професійні спільноти, якщо вони «живі» та працюють, дуже мотивують і підтримують. Адже неформальна взаємодія, спілкування у форматі «рівний – рівному», збагачує та надихає.

МОВЧАЗНИЙ СУМНІВ – НЕ НАДОВГО

Як багато в таких спільнотах жінок, та чи й досі професія спеціаліста з охорони праці вважається переважно «чоловічою»? Донедавна так і було, відповіла на це запитання Юлія, можливо, через те, що багато фахівців з охорони праці працювали в галузях з небезпечними та шкідливими умовами праці, у колективах, де переважали працівники-чоловіки. Першими «техніками з безпеки» ставали колишні працівники виробничих підрозділів. Певний час чоловіча думка щодо питань безпеки вважалася більш авторитетною. Проте світ змінився. З розвитком економічних, трудових і суспільних відносин, упровадженням новітніх технологій жінки довели, що також уміють і мають право керувати виробництвом, системою охорони праці, ухвалювати важливі рішення й відповідати за них. Автоматизація, роботизація та цифрові інструменти змістили фокус із фізичної сили на аналітику та системне мислення, що значно розширило можливості жінок у професії та зробило її у більшій мірі інтелектуальною, ніж «силовою». А через війну навіть ті професії, які ще донедавна вважалися суто «чоловічими», стрімко втрачають гендерні межі.

З практичного погляду, вважає Анна, цей стереотип зазнав істотних змін – фахівчинь, чия професія дотична до сфери охорони праці, з кожним роком стає більше. Хоча найчастіше інженера з охорони праці все-таки уявляють чоловіком. Є певна інерція мислення, що формувалася протягом десятиліть, і потрібен час, аби її змінити.

Ольга погоджується з колегами – сприйняття професії інженера з ОП як суто чоловічої вже не актуальне. Змінилася специфіка обов’язків, – значну частину роботи становлять аналіз ризиків, навчання персоналу, комунікація із працівниками, менеджмент, психосоціальні ризики, ментальне здоров’я, а ці завдання не мають «гендерної прив’язки». Щоб запобігти травматизму, фахівець з БЗР повинен уміти слухати, співчувати, пояснювати, переконувати, працювати з конфліктами та поведінкою працівників, і саме ці компетенції є сильними сторонами жінок, і саме їх цінують роботодавці. До того ж роль жінок у технічних, управлінських і безпекових професіях посилилася через війну та демографічні зміни. Охорона праці сьогодні – це про збереження життя, здоров’я, психічної стійкості працівників. Така місія приваблює жінок, для яких цінність турботи, відповідальності, впливу на збереження життя і здоров’я є важливим мотивом професійного вибору.

«Добре, що в нас усе більш розмитими стають межі між чоловічими і жіночими роботою, професією, обов’язками, адже передусім повинні цінуватися професійні якості, а не гендерна приналежність», – говорить Наталія.

Та всі респондентки зазначили, що гендерні упередження все ж в їхній роботі спостерігались. За словами Наталії, вона не реагує у подібних ситуаціях. Адже знає про таку особливість, готова до певної недовіри та розуміє, що треба дати трохи часу і колегам, і собі. Час все розставляє на свої місця, допомагає спокійно розібратися з проблемними питаннями, після чого сумніви зникають.

Своїми спостереженнями поділилась Юлія – певну недовіру чоловіки не проговорюють уголос, але підсвідомо вона відчувається на початку спілкування. Водночас під час комунікацій, обміну думками, досвідом, занурення у справи довіра міцніє, упередження тануть, і на перше місце виходять професійні здібності, компетенції, вміння та навички.

На думку Анни, у своїй професії жінки стикаються здебільшого не з відкритим опором, а з мовчазним сумнівом: «Нашу компетентність можуть несвідомо перевіряти ретельніше. Показово, що трансформація образу відбувається насамперед через щоденну роботу в колективах, успішні кейси, особистий досвід взаємодії. Коли працівники бачать, що саме ця фахівчиня допомогла запобігти травмі, грамотно вибудувала навчання чи стала надійним посередником між керівниками й персоналом, гендер відходить на другий план. На першому місті – фаховість».

Щодо гендерних упереджень, вони доволі глибоко вкорінені в нашому суспільстві. Важливим є усвідомлення самого факту їх наявності. Заперечення проблеми лише ускладнює сприйняття ситуації, тоді як розуміння того, що такі прояви можливі, допомагає реагувати на них спокійніше та без ілюзій. «Я намагаюся не приймати упередження близько до серця, адже вони більше характеризують погляди іншої людини, ніж мою професійність. До того ж у процесі подальшого спілкування та співпраці «мовчазний сумнів» нівелюється і з часом зникає зовсім», – говорить Анна.

БЕЗПЕКА – ЦЕ НЕ ПРО ПРАВИЛА, А ПРО МИСЛЕННЯ

Які переваги перед керівником-чоловіком має керівниця-жінка?На переконання Ольги, ефективність керівника визначається особистими моральними й діловими якостями, освітою, компетентністю, якістю комунікацій, зворотного зв’язку, лідерством: «Поширеною є думка, що жінки-керівники більше схильні домовлятися, дбати про психологічний комфорт, про стосунки в колективі тощо. Але мій досвід говорить, що прив’язок до статі й гендеру загалом немає. Керівник – це не стать і не набір зовнішніх атрибутів влади. Це посада, відповідальність, довіра людей, щоденна управлінська робота з людьми та ресурсами, згуртована команда, стратегія мислення, вміння бачити напрям руху, забезпечувати розвиток і результат. Саме вони є справжніми об’єктивними критеріями оцінювання роботи керівника. Сучасне управління дедалі більше відходить від запитань, хто керує, бо важливо, як керує і чого досягає».

Анна поділяє думку, що питання ефективного керування не варто зводити до статі. Ключовими є професійність, відповідальність, уміння працювати з командою та інші здібності керівника, завдяки яким він чи вона є результативними та успішними. Жінці-керівниці може бути однаково комфортно працювати як із чоловіками, так і з жінками. Усе залежить від людей, їхнього професіоналізму, взаємної поваги, умов праці та багатьох інших факторів.

Проте є думка, що керівниця-жінка має певні переваги перед керівником-чоловіком. Юлія, наприклад, вважає, що жінка, зазвичай, уважніша до деталей. А в питаннях безпеки саме дрібниці дуже часто є джерелом найбільших ризиків. Жінки схильні дивитися на процес комплексно – не лише з технічного, адміністративного боку, але й через призму людського фактора, комунікації, поведінки працівників. Жінкам у «чоловічих» професіях не дозволено помилятися. Це сформувало більш обережне прийняття рішень і меншу толерантність до невиправданого ризику. Безпека, в широкому розумінні, на переконання Юлії, це не про правила, а про мислення і здатність бачити світ крізь призму небезпек. Крім цього, доповнила Наталія, жінки вміють заокруглювати гострі кути, намагаються не стільки загасити полум’я, скільки не дати йому розгорітися.

Що означає жіноча солідарність у професійному середовищі? За словами Ірини, солідарність можна розуміти, зокрема, як успіх одних жінок, котрий стає ресурсом для інших, а не приводом для конкуренції. На жаль, у професійному середовищі ще бувають спроби стримувати або знецінювати ініціативи колег. Проте культура згуртованості, єднання не виникає миттєво. Для когось шлях до неї потребує часу та внутрішньої роботи, і до цього треба ставитися з розумінням. Найвищим проявом солідарності та взаємодії є визнання досягнень та успіхів іншої жінки й щире захоплення її результатами.

«Підтримка, обмін досвідом, спілкування, нерідко за кавою, у душевній атмосфері, – це і є прояви солідарності у колективі. Я відчуваю таку підтримку з боку близьких, друзів, колег, і стараюся також словом і справами підтримувати інших», – говорить Ольга. А для Анни солідарність – це взаєморозуміння, сприяння та взаємодопомога у професійному середовищі, незалежно від статі. Вона справді допомагає в роботі та розвитку.

Журнал «Охорона праці» вітає всіх жінок сфери охорони праці з Міжнародним жіночим днем! Бажаємо віри та оптимізму, сил і стійкості, любові та вміння радіти простим речам, добрих подій і емоцій, світла та тепла в домівках, родинах і серцях. Нехай серце наповнюється весняним теплом, життя – новими барвами, а світ завдяки вашій праці стає безпечнішим!

Зустріч провели Олександр Фандєєв, спецкор, Сергій Колесник, власкор

Фото надали учасниці зустрічі

Статтю повністю читайте в журналі "Охорона праці" № 2/2026 або КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ