Як пережити з дітьми воєнний час

Сьогодення ставить перед нами складні виклики. Батькам, які відповідальні за життя й майбутнє своїх дітей, перш за все. Війна – це найгірше, що могли вигадати люди. І знов її допустити. Але ми мусимо вистояти, щоб зберегти для дітей життя, майбутнє, країну. І як би важко іноді не було (ми поговоримо про ці стани пізніше), для батьків дитина – це і розрада, і стимул, і натхнення, і мобілізація останніх сил… Тому давайте спочатку розглянемо, що з нами всіма зараз може відбуватися. Тільки хочу зауважити, що всі ці стани – нормальні реакції на ненормальні обставини (а війна, погодьтеся, це ненормально). Їх не потрібно лякатися, соромитися чи ігнорувати. Вони просто є, і ми маємо їх прийняти та навчитися керувати ними. По-перше, щоб самим вистояти. По-друге, діти відчувають те саме, але не завжди можуть проговорити, висловити, назвати свої відчуття.

Відчуття страху. Будь-який страх виникає як результат негативного (а в цій ситуації гостро травмувального) досвіду. Загалом страх – це потужний адаптивний механізм людини, щоб вижити в цьому світі. Зараз страх повинен скерувати вас у надійне захищене місце, допомогти швидше зорієнтуватися, аби залишитися живим, згадати про домедичну допомогу або чим замінити якісь ліки, до яких знайомих їхати/йти чи до яких служб зателефонувати. І розповісти дитині, що страх – це нормально, але добре, коли він не заважає, а є помічником.

Відчуття небезпеки. Воно може не полишати вас досить тривалий час, особливо зараз, коли гостра фаза війни і ви не далеко від неї. Це відчуття робить нас пильними, зосередженими і добре, коли допомагає швидко зорієнтуватися. Поясніть дитині, що ви робите все, щоб вона була захищена, і це відчуття, яке також притаманне й дітям, може бути корисним. Іноді діти починають хвилюватися за вас, батьків, чи інших рідних. Чи все буде добре, чи не загинуть вони або будуть поранені. Добре, коли вони про це говорять і ви можете навести аргументи, що перебуваєте в максимальній безпеці або робите для цього все можливе. Саме ваша впевненість, спокійна, але тверда, розмова дасть змогу дитині відчути полегшення.

Відчуття злості чи роздратування. Виникають зараз найчастіше через те, що за болі, несправедливості, втрат ми жодним чином не можемо вплинути на ситуацію. Важливо усвідомити природу цього відчуття, щоб його мішенню не стали найдорожчі близькі люди. Зусиллям волі найкраще скерувати дії туди, де ти впливаєш на ситуацію, а саме: плануйте майбутнє. Особливо з дітьми. Починаючи від сьогоднішнього дня. Плануйте день, онлайн-уроки, побутові справи, потім вихідні, потім канікули. Дітям вкрай потрібно спиратися на те, що їх очікує у майбутньому: свята й повсякденна праця, зустрічі з друзями і знайомими, відкриття й перемоги. Ритуали, які були у вашій родині, вкрай важливо зберегти: чи то обговорення за вечерею, як минув день, чи перегляд фільмів/мультиків, чи прогулянки у вихідні тощо.

Сум. Він, як хвиля, накриває іноді зненацька від усвідомлення того, що відбувається, – до нерозуміння того, чого він приходить. Але зараз сум буде обов’язково. Річ у тім, що сум спрямований або в минуле (як втрата чогось), або в теперішнє (як розчарування, непогодження з нинішньою ситуацією). Супроводжується відчуттям порожнечі. З іншого боку, сум дає змогу людині окреслити те, що для неї в житті дійсно є важливим, цінним, переглянути на майбутнє цінності життя. Поясніть дитині, що сум дає змогу дещо ширше подивитися на те, чому в подальшому житті ми б хотіли приділити більше уваги, а що не вартує ані наших зусиль, ані часу.

Поганий нічний сон, жахи. Якщо це короткотривале явище, це – звична реакція на стрес, травмувальну подію. Але коли ви розумієте, що ви (чи ваша дитина) втрачаєте працездатність, а безсоння (будь-який його вид) виснажують вас, потрібно звернутися по допомогу (чи консультацію) до фахівців. Доволі широкий спектр технік, методик чи медичних препаратів на психофізіологічному рівні допоможуть впоратися із ситуацією та зберегти здоров’я.

Проблеми з концентрацією уваги, когнітивними процесами. Так, коли панівними стають думки про виживання, зберігання життя та здоров’я своїх рідних і близьких, свого дому та безпеки країни, доволі частими є порушення концентрації уваги, неможливість запам’ятати та відтворити певні обсяги інформації. Найкращими в цій ситуації є дозування (чи обмеження) інформації з фронту та перегляду новин, чітке планування дня – виділити час на роботу чи навчання, структурування робочих та навчальних завдань і поступове збільшення когнітивних навантажень.

Для поліпшення емоційного стану загалом, надання відчуття безпеки, дітям важливо збільшити кількість підтримки – обіймами, лагідними словами, увагою, приємними дрібницями. Так діти набагато краще усвідомлюють, що ви їх захищаєте, ви поруч, володієте собою і знаєте, що робити. Хоча іноді нам, дорослим, здається, що це не так. Але, на мій погляд, однією з найефективніших психологічних порад є така: «Коли тобі складно чи важко, допоможи тому, кому ще складніше». А це насамперед і є діти. Ми маємо усвідомити, що будь-які складні часи минають, а майбутнє у наших дітей повинно бути. І обов’язково мирним, щасливим, гідним. Тому будемо уважними до себе і стану наших дітей, підтримуємо один одного та допомагаємо.

О. Глушко, психолог гімназії № 290 м. Київ