Заборонений і небезпечний

Майже 125 млн жителів планети зазнають впливу азбесту на робочому місці. Половина смертей від професійного раку спричинена азбестом, і кілька тисяч смертей – у побутових умовах. Проте матеріал досі використовується в деяких країнах, зокрема в Індії та США.

У чому небезпека азбесту, як і де його використовували, чим його можна замінити, що робити з азбестовмісними відходами та матеріалами, які утворилися внаслідок численних руйнувань, заподіяних Україні ерефією? На ці та інші актуальні запитання відповіли Денис Павловський, аналітик небезпечних від­ходів Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні; Костянтин Салій, президент Всеукраїнської спілки виробників буд­матеріалів; Юрій Осіпов, волонтер, керівник Миколаївського осередку добровольчого будівельного батальйону «Добробат».

Нагадаємо, що 6 вересня 2022 р. в Україні прийнято закон «Про систему громадського здоров’я», яким заборонено виробництво азбестовмісних виробів і матеріалів та їх застосування у технологічних процесах, зокрема під час будівельно-монтажних робіт на будь-яких об’єктах. З 1 жовтня 2023 р. він набрав чинності, проте виробів з азбесту за століття накопичилось стільки, що вони й сьогодні б’ють по здоров’ю людей. До того ж в умовах війни та масштабних руйнацій небезпека азбесту лише посилюється.

Шлях до заборони використання цього мінералу у виробництві був непростим. Ще у 2012 році, як розповів Денис Павловський, Міністерство охорони здоров’я, зважаючи на євроінтеграційні зобов’язання країни, почало розробляти нові санітарні норми і правила, що мали захистити працівників азбестоцементної галузі від негативного впливу азбесту. Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ) до 30 жовтня 2021 р. мало імплементувати Директиву 2009/148/ЄС про захист працівників від ризиків, пов’язаних із впливом азбесту на роботі, яка забороняє використання всіх видів азбесту та азбестовмісної продукції на території ЄС.

У 2017 році МОЗ розробило наказ № 339 від 29.03.2017, яким затвердило Державні санітарні норми і правила «Про безпеку і захист працівників від шкідливого впливу азбесту та матеріалів і виробів, що містять азбест». Він був зареєстрований у Міністерстві юстиції України 9.06.2017 за № 702/30570 і тим самим унеможливив подальше використання всіх видів азбесту та азбестовмісної продукції на території ЄС.

На фото: Працівник у засобі індивідуального захисту для виконання робіт із розбору завалів. Травень 2024 р.

Для підприємств із виробництва азбестоцементної продукції це означало або перехід на альтернативні волокна, переобладнання ліній із виробництва товарів, або повне їх закриття. Але у 2018 році, після декількох років судових процесів, Касаційний адміністративний суд України скасував наказ МОЗ, пояснюючи це порушенням процедури затвердження наказу та потребою п’ятирічного перехідного періоду.

Фактично боротьба за заборону азбесту тривала з 2012 по 2023 рік, і зрештою через повномасштабне вторгнення рф в Україну постачання азбесту з рф припинилося, його використання в Україні було заборонено. До слова, до 2023 року відходи азбестовмісних матеріалів відносили до 4-го класу небезпеки, що дозволяло змішувати їх з твердими побутовими відходами. І лише наприкінці 2023 року, після прийняття нового Порядку класифікації відходів та Національного переліку відходів, їх визнали такими, яким притаманна властивість «НВ 7 Канцерогенність: відходи, які провокують онкологічні хвороби або збільшують вірогідність захворювання на такі хвороби». Це автоматично відносить їх до 1-го, найбільш небезпечного класу відходів, які в разі захоронення належить розміщувати на полігонах для небезпечних відходів.

Якщо розглядати це питання докладніше, то Міжнародне агентство з дослідження раку (IARC), класифікує усі форми азбесту, також і хризотиловий азбест, що був найбільш поширеним в Україні, як «канцерогенні для людини» (група 1), що спричиняють мезотеліому (рак плевральної та черевної порожнини), рак легенів, гортані та яєчників. Вплив азбесту також відповідає за інші захворювання: азбестоз (фіброз легенів), бляшки, потовщення та випіт у плеврі (накопичення патологічної рідини у плевральній порожнині).

Азбест – природний мінерал, що міститься у відкладеннях гірських порід. За структурою та мінералогічними ознаками розрізняють амфіболовий та хризотиловий азбест. Під мікроскопом можна побачити, що волокна азбесту жорсткі та голчасті. І хоча вони здаються крихкими, зруйнувати їх непросто – вони вогнестійкі, міцні та пластичні, мають високий електричний опір, не горять і не плавляться, хімічно інертні та «не по зубах» навіть бактеріям.
Завдяки таким властивостям протягом тисячоліть азбест вважали надзвичайно привабливим і цінним матеріалом. Він отримав поетичну назву «гірський льон», з нього ткали тканини, виготовляли серветки, рушники, накидки, скатертини, нічні шапочки, взуття тощо. Свідченням його популярності та обмеженості знань про нього в минулому є залишки азбестового гаманця, що зберігається у пластиковій коробці в галереї мінералів Музею природознавства в Лондоні. Належав він людині освіченій, політику, науковцю, дипломату, батькові-засновнику Америки Бенджаміну Франкліну. 
Масштабний видобуток азбесту розпочався наприкінці XIX століття. До 1975 року вже 85 країн видобували та використовували його у різних сферах – від будівництва й виробництва побутових приладів до машино- та ракетобудування. З нього виготовляли шифер, теплоізоляцію, труби для водопостачання, каналізації, кабельних мереж, димоходів, тканини для вогнетривкого спецодягу, гальмівні колодки тощо. 
Токсичний вплив азбесту почали виявляти ще в давні часи, і з кожним століттям його шкідливість і небезпечність ставали все більш очевидними. У 1899 р. у Великій Британії зафіксували перший підтверджений випадок смерті 33-річного текстильника, у якого внаслідок роботи з азбестом розвинувся фіброз легень. 
У класифікації Міжнародного агентства з вивчення раку всі типи азбесту належать до першої групи канцерогенів. За статистикою, щороку понад 100 тисяч людей у світі помирає від впливу шкідливих волокон азбесту. Майже 125 млн жителів планети зазнають впливу азбесту на робочому місці. Половина смертей від професійного раку спричинена азбестом, і кілька тисяч смертей – у побутових домашніх умовах. Та матеріал досі використовують у деяких країнах світу, зокрема в Індії та США. 
З 1980-х багато країн-виробників стали обмежувати торгівлю азбестом і його виробництво, а потім і зовсім відмовилися від смертельно небезпечного мінералу. Сьогодні азбест заборонений майже у 70 країнах, зокрема в ЄС, Австралії, 
Канаді, Японії. Угода про асоціацію з ЄС зобов'язує Україну заборонити використання азбесту у виробництві. Тож 6 вересня 2022 р. ВРУ ухвалила закон № 4142 «Про систему громадського здоров'я», що забороняє використання у будівництві азбесту, виробів та матеріалів з його вмістом.

Вбиває повільно

На фото: Демонстрація засобів індивідуального захисту під час тренігну ПРООН «Безпека понад усе» у Чернігові. Листопад 2023 р.

Азбестовмісні матеріали, як зауважив Денис Павловський, Україна використовувала близько 100 років. Власних покладів азбесту Україна не має, і його імпортували з Казахстану та рф. Одна з переваг цього матеріалу в тому, що він недорогий, проте, згідно з добре відомим прислів’ям про дармовий сир у мишоловці, за це доводиться розплачуватися. У нашому випадку – здоров’ям, якщо поводитися з азбестовмісними матеріалами безвідповідально.

За оцінками аналітичних центрів, близько 85% усієї імпортованої сировини в Україні використовували для виробництва азбестоцементних виробів, як-от шифер хвилястий, яким вкрито від 75% до 95% усіх дахів будинків, будівель і споруд, шифер плаский, з якого «наклепали» тисячі кілометрів неоковирних сірих огорож, азбестоцементні труби, які масово застосовували для водопостачання, прокладання кабелів тощо.

Можна виокремити три сфери, де проявляється згубний вплив азбесту: азбестоцементне виробництво, поводження з азбестовмісними виробами у побуті та захоронення цієї речовини. Найбільш небезпечні – азбестоцементні виробництва. Технології на таких підприємствах були простими та не вирізнялися безпечними умовами праці. Азбест у чистому вигляді привозили в мішках. У бункер засипали цемент, досипали з мішків схожі на вату летючі волокна азбесту, додавали воду, деякі інші компоненти, масу вимішували та отримували напів­фабрикат для виготовлення виробів.

Звісно, працівники, які мали справу з азбестом, повинні були застосовувати респіратори, спецодяг, інші ЗІЗ, проте чи робили вони це та як часто, можна лише здогадуватись. До 2010 року громадськість в Україні не надто переймалася згубним впливом азбесту на здоров’я. Ба більше, азбестове промислове лобі було зацікавлене в тому, щоб наукові дослідження і будь-яка інформація про небезпеку використання азбесту не набували широкого розголосу, і люди якнайменше знали про шкідливі властивості дешевого й доступного, проте небезпечного мінералу.

Окрім того, згубний вплив азбесту на здоров’я довести непросто. Адже захворювання, пов’язані з його дією, розвиваються повільно. Латентний період (час безсимптомного розвитку захворювання) триває від моменту потрапляння крихітних голчастих волокон у легені, яких організм через їх малі розміри та «причепливість» не в змозі позбавитися, до появи захворювання. Тривалість латентного періоду – від 5 до 50 років. Найбільш поширеними хворобами є рак легенів, шлунково-кишкового тракту, нирок і гортані; азбестоз – рубцювання легеневої тканини, через яке з часом легені не можуть функціонувати; мезотеліома – рак мезотеліальної оболонки легенів і грудної порожнини, черевної порожнини або перикарда (мішка, що оточує серце); дифузне потовщення плеври.

На фото: Роботи ПРООН з розчищення завалів на одному з об'єктів у Сукачах, Київська обл., 2023 р. 

Проблема полягає також у тому, що, зазвичай, аби ідентифікувати у працівника захворювання і визнати його професійним, людина має пропрацювати на одному підприємстві близько 20 років і постійно наражатись на небезпеку. Водночас робота з азбестом на заводах здебільшого була сезонною. Люди працювали з весни до осені, коли попит на азбестовмісні вироби і матеріали був найбільшим, потім звільнялись, і дослідити такий зв’язок було майже неможливо. Захворювання на рак легенів у колишніх працівників азбестоцементної галузі фіксують, проте причини їх появи пояснюють тютюнопалінням, забрудненням атмосферного повітря, радіаційним впливом, вірусними інфекціями, генетичною схильністю, а не впливом азбесту.

Чи небезпечний азбест, якщо не контактувати з ним на роботі, проте жити, наприклад, у будинку, дах якого вкритий шифером? Допоки шифер лежить на даху в якості покрівельного матеріалу, його ніхто не чіпає, він є відносно безпечним, тому що волокна азбесту зв’язані цементом. Проте, якщо листи шиферу перетворилися на уламки, у місцях розлому виділяються волокна азбесту. За словами Дениса Павловського, йому відомі випадки, коли люди знімали старий шифер під час заміни покрівлі, подрібнювали його, дехто різав «болгаркою», уламки шиферу використовували для засипання ям, вибоїн, доріг, по ньому бігали діти. І ніхто й не підозрював, що наражає себе та оточення на небезпеку. Сьогодні країна у стані війни, унаслідок бойових дій руйнуються сотні тисяч будинків, на територіях громад накопичуються мільйони тонн утворених від руйнувань відходів, у складі яких є азбестовмісні будівельні конструкції та матеріали. Отже, небезпека набагато серйозніша.

Oleksandr Fandeyev
Forbidden and dangerous
Almost 125 million people around the world are exposed to asbestos in the workplace. Half of the deaths from occupational cancer are caused by asbestos, and several thousand deaths occur in the home. However, the material is still used in some countries, including India and the United States.

What are the dangers of asbestos, how and where was it used, what can replace it, and what to do with asbestos-containing waste and materials generated as a result of the numerous destructions caused to Ukraine? These and other questions were answered by Denys Pavlovsky, hazardous waste analyst at the United Nations Development Program in Ukraine; Kostiantyn Saliy, president of the All-Ukrainian Union of Construction Materials Manufacturers; and Yuriy Osipov, volunteer and head of the Mykolaiv branch of the Dobrobat volunteer construction battalion.

Статтю повністю читайте в КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ або журналі "Охорона праці" № 3/2025