Редакція журналу «Охорона праці»

Порядок медоглядів ще потребує вдосконалення

19.06.2026

Практика застосування нового Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій виявила низку правових колізій і прогалин. Вони ускладнюють організацію медогляду, а ще – суперечать принципам захисту персональних даних та пропорційності державного регулювання.

Наказ МОЗ України від 08.09.2025 № 1393 «Про затвердження Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій» замінив застарілий наказ від 21.05.2007 № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій». Новий Порядок фундаментально змінює стратегію медичного нагляду: радянську модель формального отримання медичного «допуску» до роботи на європейську орієнтацію на безперервне ­динамічне спостереження за станом здоров’я. Але ­результати його застосування показують, що він ще потребує вдосконалення.

Вимоги нового Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій (далі – Порядок) відповідають вимогам ст. 169 Кодексу законів про праці України та ст. 17 ЗУ «Про охорону праці», оскільки вони закріплюють виключні фінансові та організаційні обов’язки роботодавця. У контексті європейської інтеграції Порядок демонструє ознаки прямої імплементації стандартів ЄС, зокрема ст. 9 Директиви 2003/88/EC щодо обов’язкових медичних оглядів працівників, які залучаються до роботи в нічний час, а також спеціальних директив щодо роботи з канцерогенами, хімічними та біологічними агентами. Запровадження динамічного спостереження за станом здоров’я працівників певних категорій (пп. 2 п. 2 Розділу ІІ Порядку) відповідає концепції періодичного моніторингу професійних ризиків рамкової Директиви 89/391/ЄEC.

Однак за час застосування Порядку виявлено невідповідність деяким європейським вимогам та низку правових колізій, зокрема, щодо захисту персональних медичних даних. Передбачена п. 32 Порядку вимога стосовно розсилання шести примірників Заключного акта з деталізацією стану здоров’я суб’єктам, які не пов’язані з медичною сферою діяльності (далі – немедичні суб’єкти) (роботодавці, профспілки), вступає в пряму колізію з принципом мінімізації даних за стандартами GDPR, ст. 31 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та ст. 12(f) Директиви 2004/37/EC, яка дозволяє надавати організаціям тільки знеособлену інформацію.

GDPR (General Data Protection Regulation) – це регламент ЄС 2016/679, який з 25.05.2018 встановлює суворі стандарти захисту персональних даних та приватності для осіб у межах ЄС/ЄЕЗ. Він поширюється на компанії, що оброб­ляють дані європейців, незалежно від власної локації. Основні вимоги передбачають отримання згоди, прозорість, право на приватність і великі штрафи за порушення цих вимог.

Крім того, розділом ІV Порядку запроваджені жорсткіші вимоги до складу та організації роботи медичних комісій, які зазвичай на сьогодні неможливо забезпечити, що порушує європейський принцип пропорційності та ускладнює проведення медичних оглядів у віддалених регіонах.

Владислав Балацун, виконавчий директор Криворізької міської організації роботодавців експертних та інспекційних організацій

Підготував Сергій Колесник, власкор

Vladislav Balatsun
The medical examination process still needs improvement
The implementation of the new Procedure for Organizing and Conducting Mandatory Medical Examinations of Certain Categories of Employees has revealed a number of legal conflicts and gaps. These complicate the organization of medical examinations and also contradict the principles of personal data protection and proportionality in government regulation.

Order No. 1393 of the Ministry of Health of Ukraine dated September 8, 2025, “On Approval of the Procedure for Organizing and Conducting Mandatory Medical Examinations of Certain Categories of Employees,” replaced the outdated Order No. 246 dated May 21, 2007, “On Approval of the Procedure for Conducting Medical Examinations of Certain Categories of Employees.” The new Procedure fundamentally changes the strategy of medical supervision: from the Soviet model of formally obtaining medical “clearance” to work to a European approach focused on continuous, dynamic monitoring of health status. However, the results of its implementation show that it still needs improvement.

Статтю повністю читайте в КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ або журналі "Охорона праці"  № 6/2026.

Редакція Редакція журналу «Охорона праці»