Зустріч для вас

Джаннет Аршимова: «Основною властивістю тих, хто обирає цей шлях, є безумовна любов до людей. Усього іншого можна навчити»

Вебінари і тренінги на тему безпеки праці Джаннет Аршимової вже підкорили професійну аудиторію в Україні. Водночас нашим читачам майже нічого не відомо про тренера міжнародного рівня, викладача NEBOSH, члена Institution of Occupational Safety and Health (IOSH) і Cambridge Behavioural Center, коуча, наставника, фахівця із 17-річним досвідом роботи у сфері охорони праці та здоров’я. Настав час це виправити.

– Джаннет, ми чули, Вашу працю було нещодавно відзначено. Чи так це і що це за нагорода?

– Питання не вельми відповідає моєму внутрішньому стану. Адже все, що я роблю, – не заради нагород. Очевидно, йдеться про визнання моїх зусиль у сфері охорони праці Інститутом з безпеки і охорони здоров’я (Institution of Occupational Safety and Health, далі – IOSH). До Міжнародного жіночого дня IOSH організовує конференцію. А 11 березня планується інтерв’ю «Шлях Джаннет», яке проведе віце-президент IOSH Луїза Госкінг. Усі ці заходи можна буде побачити в онлайн-форматі.

На конференції обговорюватимуть актуальні питання, пов’язані з гендерною рівністю у сфері праці. За статистикою, у світі в галузі охорони праці та здоров’я працює 80% чоловіків, більшість із них з білим кольором шкіри, і лише 20% жінок. Значна частина керівних посад у сфері ОП належить чоловікам, водночас оплата праці жінок є нижчою.

Наше завдання як фахівців, експертів – привернути увагу на міжнародному рівні не тільки до питання гендерної рівності у сфері праці, але й рівноправності за ознаками віку, національності, кольору шкіри. Подумати про те, як залучити в нашу професію жінок, забезпечити їм гідну оплату праці, рівний доступ до професійного навчання, використання новітніх технологій і набуття нових навичок. Ми говоримо про доступність і рівні права для всіх.

– І все ж таки, закінчуючи розмову про нагороди як визнання професійних досягнень, яка з них для Вас найдорожча?

– Напевно, найціннішою є та, яку я отримала в період роботи у В’єтнамі. Це був проєкт з очищення води від забруднень. Робота в замкненому просторі. Чотириста співробітників працювали цілодобово. Проєкт дуже вартісний щодо забезпечення безпеки. На мої прохання про фінансову підтримку роботодавець відповідав, що наразі таких грошей немає.

Щоб знайти рішення проблеми, мені довелося зайти з іншого боку. Допоміг ризикоорієнтований підхід, а саме cost benefit analysis (аналіз вартості вигоди), або метод вартісної оцінки ризиків. Мої розрахунки доводили, що фінансування заходів з безпеки не тільки економічно вигідне, але й може запобігти катастрофі, яка виявилася б руйнівною для компанії.

З моїми доводами керівники погодилися, а наприкінці року мене нагородили за запобігання катастрофі. Для мене це найбільш пам’ятна з нагород. Адже йшлося про життя 400 людей, які зазнавали високого ризику, працюючи в особливо небезпечних умовах.

Є ЛИШЕ ОДИН СПОСІБ ЧОГОСЬ ДОСЯГТИ – СТАРАННА ПРАЦЯ

– Розкажіть, будь ласка, на власному прикладі, що потрібно робити, щоб стати тренером/експертом світового рівня?

– Слово «експерт» у вузькому його розумінні – фахівець, який проводить експертизу. Яке змістове наповнення цього терміна (лат. еxpertus – «досвідчений». – Ред.) у ширшому значенні, мені не зовсім зрозуміло. Тому що кожна людина – фахівець у своїй сфері діяльності, кожна постійно розвивається, удосконалюється, набуває нового досвіду. І немає такого моменту, коли ти чогось досяг, випив на радощах чашечку кави і сказав: «Ну все, тепер я експерт!»

Мені ближчим є інше визначення. Кажуть, умовно людей можна поділити на тих, хто надзвичайно щасливий у бізнесі, у кар’єрі. І тих, хто незалежно від ступеня успішності займається улюбленою справою і щасливий. Що їх об’єднує? На мій погляд – захопленість, пристрасть до того, що вони роблять. Мені здається, я належу до групи, що об’єднує ці дві категорії людей, оскільки змогла стати і успішною, і щасливою, займаючись улюб­леною справою.

Думаю, щоб досягти успіху, не обов’язково ставити собі за мету стати, наприклад, експертом світового рівня. Не заради цього ми щодня прокидаємося і йдемо на роботу. Набагато важливіший шлях, який проходимо. Саме він робить нас такими, якими ми є. Нерідко про успішних людей кажуть, що в них вийшло, їм пощастило. Але саме собою нічого не вийде, є лише один спосіб чогось досягти – старанна праця.

Простий приклад – проведення поглибленого ­аналізу першопричин інциденту, методика RCA. Щоб зробити якісний RCA, його потрібно провести не один і навіть не 20 разів, а 30 і більше. Це постійна, щоденна, наполеглива праця. І неможливо змусити себе це ­робити, якщо всередині тебе немає бажання, ­інтересу, пристрасті до того, що робиш.

– В який момент Ви зрозуміли, що робота у сфері безпеки – Ваше покликання?

– Узагалі, весь мій шлях – дивовижний і непередбачуваний. Першу освіту я здобула в медичній академії. Працювала хірургом у міжнародній гуманітарній організації «Лікарі без кордонів». Організація надає невідкладну допомогу жертвам збройних конфліктів, природних катастроф, тим, кому відмовили в медичній допомозі.

У той період я їздила по всьому світу. А потім якоїсь миті вирішила, що ми працюємо з людьми, потерпілими в результаті катастроф, інших лих, тобто з наслідками небезпек. І як це важливо й чудово – запобігати небезпекам і ризикам. Адже, працюючи у сфері безпеки та здоров’я, можна допомогти протягом дня не кільком людям, а сотням і тисячам. Водночас місія у медпрацівників і фахівців з безпеки праці одна­ – зберегти здоров’я та життя людини. І, що не менш важливо, не нашкодити.

Перехід у нову професію був плавним. Спочатку я влаштувалася медичним директором відділу охорони здоров’я в нафтогазову компанію. Оскільки ми мали справу з профзахворюваннями, то співпрацювали з відділом охорони праці. Поступово я набувала нового досвіду, вчилася, тривалий час залишаючись на посаді меддиректора, працювала у відділі ОП.

Дуже добре пам’ятаю свій перший досвід роботи в ОП як учня в одній із фірм. Є таке поняття, як safety training – навчання безпеки. Протягом місяця освоїтися, розібратися зі справами мені допомагав директор. Потім він поїхав, і я залишилась одна. І от переді мною ставлять завдання провести повне розбирання компресора Bauer. Звертаюся по допомогу до начальника відділу техобслуговування, на що він відповідає: «Ти фахівець з охорони праці, тобі платять за це гроші, тож виконуй завдання сама». Це був той момент, коли я сказала собі: «Боже, що ж я тут роблю?» Дві години я проплакала. Потім внутрішньо зібралась і подумала: «Якщо я можу «розібрати й зібрати» живу людину, то невже я не зможу це зробити з компресором?»

Тож я зібрала групу фахівців, механіків, техніків, ми провели першу оцінку ризиків на робочих місцях, після чого вони допомогли мені вирішити питання з компресором. Цей епізод став для мене хорошим уроком у тому сенсі, що кожен повинен робити те, у чому він компетентний. У кожного свій шлях, подекуди тернистий, але якщо є бажання і внутрішня сила, усі перешкоди можна здолати.

ДОСВІД – ОДИН З НАЙКРАЩИХ УЧИТЕЛІВ

– Джаннет, коли Ви почали предметно займатися навчанням, тренінгами?

– Важко назвати якийсь конкретний день. Як відомо, навчання – частина професії фахівця з охорони праці. Водночас не кожен фахівець з ОП, як і не кожен, наприклад, обдарований футболіст, може бути хорошим тренером.

Якщо говорити про професійні тренінги для великих груп фахівців з ОП, співробітників, менеджерів, студентів, то точкою відліку можна вважати 2011 рік, коли ми створили у Варшаві організацію NEW HSE (Health, Safety, Environment – здоров’я, безпека, охорона навколишнього середовища). Компанія стала першим у Польщі акредитованим провайдером NEBOSH для групових курсів. Багато часу й сил ми приділили тому, щоб удосконалити методики проведення тренінгів, налагодити зворотний зв’язок, вивчити потреби нашої аудиторії.

Одна з головних помилок тренерів – зосередженість на собі, бажання показати, як багато вони знають. Ми намагаємося її уникати і організовувати навчання в такий спосіб, щоб люди отримали якомога більше корисної інформації, засвоїли її та застосували на практиці.

– Чим запам’ятався перший Ваш тренінг?

– З ним пов’язана несподівана історія. Син потрапив у госпіталь, і замість мене тренінг провів мій знайомий. Після чого мені повідомили, що хочуть розірвати контракт, оскільки захід виявився невдалим. Я змогла переконати клієнта, що ми виправимо помилку.

Тренінг відбувся через кілька днів, коли стан сина стабілізувався. Його учасниками були директори та менеджери. Я чесно зізналася, що це мій перший тренінг. Сказала, що можу передати їм досвід, набутий у декількох десятках країн. Що сподіваюся на розуміння та спільну роботу в групі, і в нас усе вийде. Ви не уявляєте, яку радість я відчула, коли після тренінгу почула: «Це була та якість тренінгу, якої ми від вас очікували!» Після цього відносини з клієнтом налагодилися, і імідж нашої компанії було відновлено.

– А в яких компаніях Ви працювали і що дав Вам цей досвід?

– Це нафтогазові, нафтовидобувні, нафтопереробні підприємства, будівельні, суднобудівні компанії, проєкти на заводах і фабриках різних галузей промисловості в багатьох країнах світу. Пам’ятаю, відразу після safety training я мала вилетіти на перший проєкт до Таїланду. Жахливо хвилювалася: а якщо з чимось не впораюся або в мене щось запитають, а я не знаю? І тоді мій менеджер сказав те, що я тепер іноді кажу своїм співробітникам: «Де б ви не були, люди – скрізь люди, вони такі самі, як і ви!»

Так і є. А втім, культура країн і націй, культура виробництва і безпеки скрізь різні. Так само, як і її складники: психологія людей, їхні цінності, традиції, спосіб життя, емоції, поведінка, вимоги законодавства тощо. Наприклад, мені доводилося працювати і в країнах Західної Африки, і в країнах Європи, – різниця, безсумнівно, відчутна. Навіть робота у В’єтнамі помітно відрізняється від роботи в Таїланді, незважаючи на їх географічну близькість.

Це, на мій погляд, чудово, адже таке розмаїття багато чого вчить, збагачує безцінним досвідом і прикладами, які можна використовувати під час тренінгів. Досвід не дається легко, але натомість він дає знання, упевненість, розширює кругозір і діапазон толерантності, навчає взаєморозуміння та ефективної співпраці. Певно, досвід – один з найкращих учителів і наставників.

ЗОЛОТЕ ПРАВИЛО – БУТИ ВІДВЕРТИМ

– Цікаво, як би Ви оцінили рівень професійної підготовки фахівців з ОП у різних країнах, зокрема в Україні?

– Перша моя зустріч з українською аудиторією відбулася на тренінгу в Києві у лютому 2019 р. Що мене одразу ж здивувало – «температура» спілкування, емоційна атмосфера в залі, непідробний інтерес до нових знань. Було відчуття, що учасники тренінгу розмовляють душею і серцем. Таке рідко відчуваєш, коли працюєш у західних країнах, де все налагоджено, систематизовано та стандартизовано.

На вебінарах, проведених у співпраці з вашим журналом минулого року, мене не полишало таке саме відчуття. За моїми спостереженнями, в Україні є чимало фахівців з безпеки праці, які можуть конкурувати із зарубіжними колегами. І водночас таких, які ще тільки перебувають на початку шляху. Але головне, що й ті, й інші хочуть пізнавати нове, застосовувати ці знання, розвиватися.

– Як Ви чините, якщо під час тренінгу у Вас немає відповіді на поставлене запитання?

– Такі ситуації бувають у всіх тренерів. Є золоте правило – бути відвертим і говорити правду. Я можу чогось не знати, і це не соромно. Соромно – не вчитися й не розвиватися. Тому в таких випадках відповідаю, що в цій сфері не компетентна, але постараюся знайти відповідь на це запитання, звернутися до досвідчених фахівців. Дуже важливо бути відкритим і справжнім зі своєю аудиторією, люди це відчувають і відповідають тим самим.

До слова, є чотири основних критерії людини компетентної. Такий фахівець володіє потрібними знаннями та вміннями, досвідом їх практичного застосування, здатністю мобілізувати свої знання й досвід і, що не менш важливо, знає межі своєї компетенції, межі своїх можливостей.

– Продовжте, будь ласка, фразу «Професіонал у сфері охорони праці та здоров’я – це...».

– Скажу так: я ніколи не читаю резюме людини, яку беру на роботу в нашу команду. Коли я веду розмову, перше, на що звертаю увагу, – чому мій співрозмовник бажає працювати у сфері ОП. Мені здається, це головне. І я переконана, що основною властивістю тих, хто вибирає цей шлях, є безумовна любов до людей. Розуміння того, що наша місія – служити, допомагати. Усього іншого можна навчити.

– Що б Ви порадили українським фахівцям у цій сфері?

– Усім працівникам сфери ОП, незалежно від країни проживання, я завжди повторюю просту істину: ніхто й ніколи не прийде і не здійснить, як у казці, ваші бажання та мрії. Усе, чого ми хочемо досягти, – у наших руках. Шлях нашого розвитку – усередині нас, і тільки ми відповідальні за те, як він складеться.

Більш практична порада. Щоб почати свій шлях розвитку, украй важливо об’єктивно оцінити рівень власних знань, компетенцій, практичних навичок і здібностей. Повірте, такий самоаналіз проводять навіть дуже авторитетні фахівці міжнародного рівня. Він дає змогу не розслаблятися, а скорегувати свої дії й рухатися далі.

ХОЧЕТЬСЯ АКТИВНІШЕ РОЗВИВАТИ НАШІ ПРОЄКТИ В УКРАЇНІ

– Джаннет, Ви згадували про сина. Розкажіть трохи про Вашу сім’ю.

– Ми з сином живемо у Варшаві. Йому 18 років, і він хоче стати хірургом. У нас хороші, довірчі стосунки. Я дуже ним пишаюся. Нерідко батьки нарікають, що їхні діти не хочуть читати книжок, не бажають учитися. Можна скільки завгодно повторювати їм, як це стане в пригоді в житті, але, якщо батьки самі цього не роблять, це нічого не змінить. Іншими словами, батьки зобов’язані бути прикладом, лідерами.

Думаю, моїй родині доводиться нелегко, тому що більшу частину часу приділяю роботі, саморозвитку, благодійним проєктам. Зокрема, на кожному тренінгу ми даємо можливість навчання декільком людям, які не в змозі його оплатити, проводимо безкоштовне навчання у співпраці з іншими організаціями. У мене широке коло спілкування, є кілька надійних друзів. І хоча на тренінгах я досить відкрита людина, у приватному житті я швидше інтроверт.

– Чим для Вас приваблива Польща?

– Дуже люблю цю країну. Тут чудові люди, природа, багато визначних пам’яток, добре розвинена сучасна інфраструктура, багата подіями історія. У цій країні добре усвідомлюють важливість розвитку сучасних стандартів безпеки праці. Крім того, керівники, співробітники у сфері ОП вирізняються надзвичайною цілеспрямованістю і старанністю. Якщо вони визначили завдання, вони його виконують.

Нині в нас тут багато проєктів, у які я залучена: Академія HSE із системою з семи модулів, до якої кожен фахівець може долучитися, незалежно від рівня знань; тренінги NEBOSH, доступні громадянам будь-якої країни; освітні проєкти у співпраці з Вищою школою бізнесу американського університету тощо.

– З ким Ви найчастіше спілкуєтеся?

– Найбільше часу я проводжу з моєю командою, без якої взагалі не уявляю своєї діяльності. Нас п’ятеро, і всіх об’єднують спільні цінності та цілі. Кожна людина в нашому колективі – лідер у своєму проєкті. Водночас у нас добре налагоджена командна робота. Ми відверті, відкриті, не боїмося говорити одне одному про помилки, цікавитися думкою кожного, і це допомагає нам розвиватися. Хочеться сказати моїм колегам величезне спасибі.

– Якби Ви виграли мільйон доларів, як би ним розпорядилися?

– Ми розширили б нашу Академію HSE, яку відкрили кілька років тому. Хочеться також активніше розвивати наші проєкти в Україні та інших країнах, які найбільше потребують нашої допомоги. З цією метою можна було б запросити фахівців високого рівня для створення програм, реалізувати їх у цих країнах і зробити освіту у сфері охорони праці та здоров’я доступною. Іншими словами, ці гроші я б віддала на освіту.

– Якби Вам запропонували роботу в Україні, на яких умовах Ви б погодилися?

– Хоч би в якій країні світу я перебувала, умови роботи повинні збігатися з моїми цінностями, із цивілізованими правилами ведення бізнесу. Насамперед це має бути легальний, чесний бізнес, висока якість послуг, партнерські відносини з клієнтами. І, що для мене дуже важливо, наші послуги та пропозиції повинні бути доступними.

НЕВАЖЛИВО, ЯК БАГАТО ТИ ЗНАЄШ. ВАЖЛИВО, ЧИ ПЕРЕДАЄШ ТИ СВОЇ ЗНАННЯ Й ДОСВІД ЛЮДЯМ!

– Уявіть, що у Вас є можливість поспілкуватися з будь-якою відомою в усьому світі людиною. З ким би Ви хотіли зустрітися?

– Таких людей багато, але якщо з однією, тоді з видатним рок-співаком, композитором і музикантом Фредді Мерк’юрі. Мені надзвичайно імпонують його харизматичність, пристрасть, манера поведінки на сцені, повна самовіддача, уміння встановлювати контакт із величезною аудиторією, донести до кожного свої думки і почуття. Згадайте його виступи на міжнародному благодійному музичному фестивалі Live Aid і ту неймовірну енергетику, яка об’єднала сотні тисяч людей.

Здавалося б, як причетний вокаліст легендарної групи Queen до тренінгової діяльності. Я вважаю, хороший тренер також повинен володіти мистецтвом комунікації з аудиторією, протягувати невидимі ниточки до кожного слухача, уловлювати настрій залу, наповнювати його енергією знань.

У деяких моїх тренінгах беруть участь по 400 осіб, 800 очей дивляться на тебе! Слухачі не порпаються в телефонах, вони захоплені діалогом і хочуть його продовження. Цей магічний контакт перевертає свідомість, заряджає енергією, у рази підсилює почуття відповідальності. Ти розумієш, що від тебе багато в чому залежить, які зміни принесуть учасники тренінгів, повернувшись до своєї роботи.

– Чи можливо встановити такий контакт з аудиторією в онлайн-форматі? Наскільки ефективним є, на Вашу думку, дистанційне навчання?

– Не приховую, перший онлайн-тренінг здався жахіттям. Потім я прослухала його, проаналізувала, провела свого роду оцінку ризиків. Звісно, новий формат потребує абсолютно іншої методики, підходів, прийомів мови, установлення зворотного зв’язку тощо. Дуже виручають допоміжні засоби, наприклад інтерактивний фліпчарт, інші технології.

Наскільки ефективним є навчання онлайн? Зараз, після року проведення тренінгів, зустрічей, конференцій, інших івентів у цьому форматі, переконалася, що таке навчання має право на життя. Певна річ, мені більше до вподоби тренінги наживо, але й дистанційне навчання досить дієве і має свої переваги.

– Джаннет, і на закінчення нашої зустрічі невелике бліц-інтерв’ю.

Ваша головна якість?

– Цілеспрямованість.

Ваша головна вада?

– Я перфекціоніст, і так, на жаль, це може бути істотною вадою.

Ваше улюблене заняття?

– Читання.

Ваша улюблена книжка?

– «Майстер і Маргарита».

Ваші улюблені герої в реальному житті?

– Люди, які зробили величезний внесок у розвиток науки про безпеку праці, – видатні світові вчені й лідери в цій сфері Скотт Геллер і Домінік Купер.

Ваші улюблені страва і напій?

– Усе, що готує мама. І ще я кавоманка.

Ваш девіз?

– Неважливо, як багато ти знаєш, важливо, чи передаєш ти свої знання й досвід людям!

Фото з особистого архіву Джаннет Аршимової