Фандєєв Олександр

Зустріч для вас

05.03.2021

Джаннет Аршимова: «Основною властивістю тих, хто обирає цей шлях, є безумовна любов до людей. Усього іншого можна навчити»

Вебінари і тренінги на тему безпеки праці Джаннет Аршимової вже підкорили професійну аудиторію в Україні. Водночас нашим читачам майже нічого не відомо про тренера міжнарод-ного рівня, викладача NEBOSH, члена Institution of Occupational Safety and Health (IOSH) і Cambridge Behavioural Center, коуча, наставника, фахівця із 17-річним досвідом роботи у сфері охорони праці та здоров’я. Настав час це виправити.

– Джаннет, ми чули, Вашу працю було нещодавно відзначено. Чи так це і що це за нагорода?

– Питання не вельми відповідає моєму внутрішньому стану. Адже все, що я роблю, – не заради нагород. Очевидно, йдеться про визнання моїх зусиль у сфері охорони праці Інститутом з безпеки і охорони здоров’я (Institution of Occupational Safety and Health, далі – IOSH). До Міжнародного жіночого дня IOSH організовує конференцію. А 11 березня планується інтерв’ю «Шлях Джаннет», яке проведе віце-президент IOSH Луїза Госкінг. Усі ці заходи можна буде побачити в онлайн-форматі.

На конференції обговорюватимуть актуальні питання, пов’язані з гендерною рівністю у сфері праці. За статистикою, у світі в галузі охорони праці та здоров’я працює 80% чоловіків, більшість із них з білим кольором шкіри, і лише 20% жінок. Значна частина керівних посад у сфері ОП належить чоловікам, водночас оплата праці жінок є нижчою.

Наше завдання як фахівців, експертів – привернути увагу на міжнародному рівні не тільки до питання гендерної рівності у сфері праці, але й рівноправності за ознаками віку, національності, кольору шкіри. Подумати про те, як залучити в нашу професію жінок, забезпечити їм гідну оплату праці, рівний доступ до професійного навчання, використання новітніх технологій і набуття нових навичок. Ми говоримо про доступність і рівні права для всіх.

– І все ж таки, закінчуючи розмову про нагороди як визнання професійних досягнень, яка з них для Вас найдорожча?

– Напевно, найціннішою є та, яку я отримала в період роботи у В’єтнамі. Це був проєкт з очищення води від забруднень. Робота в замкненому просторі. Чотириста співробітників працювали цілодобово. Проєкт дуже вартісний щодо забезпечення безпеки. На мої прохання про фінансову підтримку роботодавець відповідав, що наразі таких грошей немає.

Щоб знайти рішення проблеми, мені довелося зайти з іншого боку. Допоміг ризикоорієнтований підхід, а саме cost benefit analysis (аналіз вартості вигоди), або метод вартісної оцінки ризиків. Мої розрахунки доводили, що фінансування заходів з безпеки не тільки економічно вигідне, але й може запобігти катастрофі, яка виявилася б руйнівною для компанії.

З моїми доводами керівники погодилися, а наприкінці року мене нагородили за запобігання катастрофі. Для мене це найбільш пам’ятна з нагород. Адже йшлося про життя 400 людей, які зазнавали високого ризику, працюючи в особливо небезпечних умовах.

Є ЛИШЕ ОДИН СПОСІБ ЧОГОСЬ ДОСЯГТИ – СТАРАННА ПРАЦЯ

– Розкажіть, будь ласка, на власному прикладі, що потрібно робити, щоб стати тренером/експертом світового рівня?

– Слово «експерт» у вузькому його розумінні – фахівець, який проводить експертизу. Яке змістове наповнення цього терміна (лат. еxpertus – «досвідчений». – Ред.) у ширшому значенні, мені не зовсім зрозуміло. Тому що кожна людина – фахівець у своїй сфері діяльності, кожна постійно розвивається, удосконалюється, набуває нового досвіду. І немає такого моменту, коли ти чогось досяг, випив на радощах чашечку кави і сказав: «Ну все, тепер я експерт!»

Мені ближчим є інше визначення. Кажуть, умовно людей можна поділити на тих, хто надзвичайно щасливий у бізнесі, у кар’єрі. І тих, хто незалежно від ступеня успішності займається улюбленою справою і щасливий. Що їх об’єднує? На мій погляд – захопленість, пристрасть до того, що вони роблять. Мені здається, я належу до групи, що об’єднує ці дві категорії людей, оскільки змогла стати і успішною, і щасливою, займаючись улюб­леною справою.

Думаю, щоб досягти успіху, не обов’язково ставити собі за мету стати, наприклад, експертом світового рівня. Не заради цього ми щодня прокидаємося і йдемо на роботу. Набагато важливіший шлях, який проходимо. Саме він робить нас такими, якими ми є. Нерідко про успішних людей кажуть, що в них вийшло, їм пощастило. Але саме собою нічого не вийде, є лише один спосіб чогось досягти – старанна праця.

Простий приклад – проведення поглибленого ­аналізу першопричин інциденту, методика RCA. Щоб зробити якісний RCA, його потрібно провести не один і навіть не 20 разів, а 30 і більше. Це постійна, щоденна, наполеглива праця. І неможливо змусити себе це ­робити, якщо всередині тебе немає бажання, ­інтересу, пристрасті до того, що робиш.

– В який момент Ви зрозуміли, що робота у сфері безпеки – Ваше покликання?

– Узагалі, весь мій шлях – дивовижний і непередбачуваний. Першу освіту я здобула в медичній академії. Працювала хірургом у міжнародній гуманітарній організації «Лікарі без кордонів». Організація надає невідкладну допомогу жертвам збройних конфліктів, природних катастроф, тим, кому відмовили в медичній допомозі.

У той період я їздила по всьому світу. А потім якоїсь миті вирішила, що ми працюємо з людьми, потерпілими в результаті катастроф, інших лих, тобто з наслідками небезпек. І як це важливо й чудово – запобігати небезпекам і ризикам. Адже, працюючи у сфері безпеки та здоров’я, можна допомогти протягом дня не кільком людям, а сотням і тисячам. Водночас місія у медпрацівників і фахівців з безпеки праці одна­ – зберегти здоров’я та життя людини. І, що не менш важливо, не нашкодити.

Перехід у нову професію був плавним. Спочатку я влаштувалася медичним директором відділу охорони здоров’я в нафтогазову компанію. Оскільки ми мали справу з профзахворюваннями, то співпрацювали з відділом охорони праці. Поступово я набувала нового досвіду, вчилася, тривалий час залишаючись на посаді меддиректора, працювала у відділі ОП.

Дуже добре пам’ятаю свій перший досвід роботи в ОП як учня в одній із фірм. Є таке поняття, як safety training – навчання безпеки. Протягом місяця освоїтися, розібратися зі справами мені допомагав директор. Потім він поїхав, і я залишилась одна. І от переді мною ставлять завдання провести повне розбирання компресора Bauer. Звертаюся по допомогу до начальника відділу техобслуговування, на що він відповідає: «Ти фахівець з охорони праці, тобі платять за це гроші, тож виконуй завдання сама». Це був той момент, коли я сказала собі: «Боже, що ж я тут роблю?» Дві години я проплакала. Потім внутрішньо зібралась і подумала: «Якщо я можу «розібрати й зібрати» живу людину, то невже я не зможу це зробити з компресором?»

Тож я зібрала групу фахівців, механіків, техніків, ми провели першу оцінку ризиків на робочих місцях, після чого вони допомогли мені вирішити питання з компресором. Цей епізод став для мене хорошим уроком у тому сенсі, що кожен повинен робити те, у чому він компетентний. У кожного свій шлях, подекуди тернистий, але якщо є бажання і внутрішня сила, усі перешкоди можна здолати.

Повністю статтю читайте в журналі № 3/2021

Журналіст Фандєєв Олександр