Жити потрібно «на м’яких лапах»

З гостем журналу Олексієм Мочановим – відомим автогонщиком, майстром спорту Міжнародного класу, журналістом, телеведучим, віцепрезидентом Автомобільної федерації України, музикантом, волонтером – ми розмовляли про безпеку в різних її проявах, чинники ризику, поведінкові реакції, безпеку на дорогах, особисту відповідальність за життя і здоров’я та просто про життя.

І нтерв’ю рясніє влучними, іронічними, дотепними, несподіваними, а часом і різкими судженнями, ­думками і спостереженнями. Розмова почалася, звичайно ж, із автомобілів. Нещодавно журнал ­розповідав про проблеми підготовки водіїв, про те, що думають про ситуацію з навчанням директори ­автошкіл, тож, продовжуючи тему, було цікаво дізнатися думку щодо цього Олексія.

– В армії я був водієм і кінологом, служив у прикордонних військах, – розповів наш співбесідник, – і можу з упевненістю стверджувати, що навчання кінологів і собак значно складніше, ніж автомобілістів. Тому що автомобіль побудували розумні люди, він уже вміє добре їздити, а отже, потрібно навчити тільки одного «дурня». Тим часом у першому випадку, який би чудовий родовід не був у собаки, навчити треба і одного «дурня», і другого. Оскільки обидва від початку нічого не знають і не вміють.

Водночас співвідношення нещасних випадків серед навчених вочевидь не на користь водіїв. Головна проб­лема в тому, що в наших автошколах навчають не їздити, а готують до складання іспитів у сервісних центрах.

Завжди пояснюю автолюбителям, що всі аварії ­ стаються з двох основних причин: переоцінка ­власних можливостей і перевищення розумної швидкості в певних умовах. Іноді треба їхати 20 км/год, і я їду 20, а дурень їде 50. І виникають проблеми. Коли автомобіль їде 60 км на годину, це дорівнює 16,5 м/с. Щоб усвідомити небезпеку, прийняти рішення і почати гальмування, знадобиться секунди півтори. Тобто 20 м водій проїжджає, навіть не почавши зупинятися. І якщо пішохід вискакує за 20 м перед автомобілем, він не дає водієві жодного шансу вчасно зупинитися. Можна лише повернути, але цього потрібно вчитися.

Коли мене запитують: «Навіщо ти намагаєшся навес­ти на дорогах лад?», я відповідаю: «Тому що це моє ­робоче місце!» На жаль, до думки експертів люди переважно дослухаються лише тоді, коли вона збігається з їхньою власною.

АВТОМОБІЛЬ «МАЛЮЄ» ЛЮДИНУ

– Збільшення штрафів, камери відеоспостереження, будівництво доріг – за допомогою яких ­заходів можливо навести лад?

– Не потрібно вигадувати зелений гуталін, коли всі чоботи чорні. Подивіться, як організована система безпеки дорожнього руху, наприклад, у Німеччині та інших цивілізованих країнах. Штрафи за порушення ПДР там досить суворі. Дотримуватися правил і не порушувати їх уважається нормою. Дороги, системи регулювання дорожнього руху, автострахування – усе продумано.

Не так, як у нас – на трасі Київ – Одеса всюди ­ 90 км/год, а в якомусь одному безглуздому місці раптом  нічим не обґрунтовані 30 км! Щоб тебе «взули» ­незрозуміло за що? Я не розумію, як можна в Києві штрафувати за паркування в недозволеному місці, забудувавши всі паркувальні місця і не надавши змоги ­припаркуватися. Куди мені ставити машину – на балкон?

Я не проти високих штрафів за водіння в нетверезому стані, але зробіть мінімальну норму 0,3 проміле, як у Литві. Тому що в людини є природний алкоголь    у крові, і казати про щось можна з 0,2 проміле.

Насамперед держава зобов’язана подбати про ­дороги, розвинену дорожню інфраструктуру, паркінги, забезпечити якісну підготовку водіїв. І тільки тоді питати з порушників по повній. До того ж невідворотність покарання має поширюватися на всіх без винятку. Клопіт водіїв – технічно справні, підготовлені відповідно до погоди і дорожніх умов транспортні засоби та дотримання правил дорожнього руху.

– Схоже, жодні штрафи не здатні вплинути на ­поведінку наших водіїв на дорогах.

– Одного разу я поскаржився на безлад на дорогах знайомому річковику, на що він сказав: «Льошо, ти не знаєш, що коїться на річці. Там же тверезих немає, там кожен на водному мотоциклі – «синій», їде впоперек і не розуміє, що баржу на ходу не зупиниш».

Дурні на дорогах з’являються з будинків і квартир, із сімей і дитячих садків. Людина на дорозі точно така сама, яка вона в житті. Переконувався тисячу разів. Мені досить поспостерігати за поведінкою людини за кермом, щоб одержати повне уявлення про неї: до ­якого психотипу належить, як оцінює ситуацію, приймає рішення, реагує на зміну обстановки. Автомобіль «малює» людину.

– Але ж, потрапляючи до Європи, ті самі дурні ­поводяться інакше?

– Я не хочу, щоб в Україні стало на дорогах жорстко, як у Німеччині. Я хочу, щоб тут стало взагалі як у Німеччині: дороги, парковання, громадський транспорт, ­роздільні велосипедні доріжки тощо.

– Серед водіїв є думка, що пристібатися ременем безпеки не менш небезпечно, ніж не пристібатися. Як Ви вважаєте?

– За кермом якщо ти не пристебнутий, то тримаєшся за кермо, як за поручні в трамваї, щоб не впасти. А ти повинен керувати. І на задньому сидінні не може їхати непристебнутий пасажир. Якщо виникне небезпечна ситуація, він «полетить» уперед і зламає водієві хребет.

Інтерв’ю провели Дмитро Матвійчук і Олександр Фандєєв

Статтю повністю читайте в журналі № 6/2021