Вершники травматизму

Автори виділили чотири типи мислення та поведінки працівників, які є дуже «ризиковими» та можуть стати перед­умовою травмування на виробництві. Можливо, у таких працівниках ви впізнаєте себе або своїх колег?

Науково-технічний прогрес безпосередньо впливає на питання безпеки праці. Рівень автоматизації управління машинами, механізмами та технологічними процесами підвищується, а засоби колективного та індивідуального захисту стають досконалішими – їх виготовляють майже з космічних матеріалів із застосуванням відповідних технологій. Стандартизація та систематизація процесів управління безпекою також розвиваються. Ми декларуємо, що нульовий травматизм є цілком досяжним… Але фактичний рівень виробничого травматизму лишається далеким від омріяного нуля, а щодо аварійності на об’єктах підвищеної небезпеки – фахівці наголошують на збільшенні останніми роками кількості аварій та тяжкості їх наслідків. Тож де та «слабка ланка», що не дає змоги зробити потужний ривок для скорочення кількості жертв виробництва?

Звісно, що справа у людській природі. Саме людина – не лише «оператор», а й творець, керівник, наглядач або просто стороння особа – є найбільш непередбачуваним елементом будь-якої системи. За допомогою сучасних комп’ютерних технологій можна з високою точністю спрогнозувати процеси старіння конструкцій, швидкість корозії, але неможливо з високою імовірністю спрогнозувати дії людини. Іронія в тому, що непередбачуваність нашої поведінки є запорукою творчості, яка,  своєю чергою, є рушійною силою науково-технічного прогресу. Так само як фізична вразливість людини підштовхнула у прадавні часи розвиток її когнітивних здіб­ностей.

Крім складнощів із передбаченням, людська поведінка важко піддається корекції. Саме тому останнім часом фахівці з безпеки праці приділяють значну увагу вивченню людського фактора, питанням збереження психічного здоров’я під час трудової діяльності, питанням упровадження та розвитку позитивної культури безпеки праці. Але, на відміну від технічного переобладнання виробництва, що потребує кількох місяців, отримання сталих змін у культурі безпеки потребує кількох років, і водночас незначний негативний вплив може призвести до рецидиву (повернення до старих або формування нових небезпечних звичок).

Метою цієї статті було створення класифікації передвісників саме для виробничого травматизму, але результат цілком прийнятний і для аналізу травматизму побутового.

Перший крок до одужання – це визнання існування захворювання, а перший крок до вирішення проблеми – це визнання її наявності. Саме для цього корисно мати певні індикатори (передвісники), за якими можна визначити схильність працівника до небезпечних дій або поведінки та корінні причини цієї схильності.

Нашою метою було створення максимально простої класифікації передвісників травматизму, що базувалася б на практичному досвіді та була б зрозумілою не лише для фахівців з поведінкового аналізу. Нашим джерелом натхнення несподівано стали всім відомі вершники Апокаліпсису.

Якщо ви забули, нагадаємо цю четвірку. Перший вершник на білому коні – завойовницька війна, другий вершник на червоному коні – війна громадянська, братовбивча (або чума в деяких джерелах), третій вершник на вороному коні – голод, а четвертий вершник на коні чалому – смерть.

За аналогією з передвісниками Апокаліпсису передвісників травматизму ми назвали вершниками травматизму і кожному дали своє ім’я.

Але, на відміну від вершників Апокаліпсису, що мають приходити у чіткій послідовності, вершники травматизму часто приходять не поодинці та без дотримання черги.

Проаналізувавши велику кількість актів розслідування нещасних випадків, пов’язаних із виробництвом, а також маючи достатній практичний досвід, ми дійшли висновку, що левовій частці нещасних випадків, які стаються на виробництві, можна було б запобігти, якби працівники знали про цих вершників і вміли їх розпізнавати, насамперед у власній поведінці.

Знайомтеся: це – вершники травматизму

Ім’я першому вершнику – Либонь (рос. – Авось).

Отже, чому він найнебезпечніший? А тому, що здоровому глузду логіка цього персонажу не піддається: він зовсім не спроможний до критичного аналізу як власної поведінки, так і обставин довкола, не вміє встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, а отже – і прогнозувати події, що можуть статися. Водночас є стовідсоткова, але абсолютно безпідставна впевненість, що «все у нього буде і з ним нічого не станеться».

Другий вершник – «Досвід». Він досить часто мандрує з Либонєм у парі. Вони побратими.

«Але ж досвід – то добре, чому ж називаєте його провісником травматизму?!» – спитаєте ви. Усе дуже просто. Не випадково ім’я цього вершника написано в лапках, бо це зворотний бік медалі. Досвідчені працівники, безумовно, – найцінніший ресурс підприємства, але досить часто саме це засліплює людей: вони
починають думати, що знають геть усе, нічим їх не здивуєш та не налякаєш, тому і вивчати їм більше немає чого. Часто повторювана фраза «30 років так робив і все було гаразд!» має насторожити як самого працівника, так і його оточення, оскільки це вказує на наявність «Досвіду», а можливо, і Либоня, які приспали його пильність. Подібні міркування досвідчених працівників є типовими «помилками того, хто вижив». Оскільки те, що 100 разів людина так робила і все минулося, абсолютно не означає що на 101-й чи 105-й раз нічого не станеться. Просто у разі помилки про неї не буде кому розповісти.

Третього вершника травматизму ми назвали Прогин. Він – найжорстокіший із чвертки і може складати компанію будь-якому з вершників, зазвичай підсилюючи вплив свого супутника.

Прогин встановлює жорсткі критерії поведінки для всіх працівників, які не мають нічого спільного із трудовою дисципліною чи правилами трудового розпорядку. Його кінь топче людську та професійну гідність. Під його тиском, що поступово зростає, поглиблюється і внутрішній конфлікт людини.

Ознаками того, що Прогин хазяйнує на вашому підприємстві (або у вашому структурному підрозділі), є:

1) відчуття постійного тиску з боку оточення чи несприятливих обставин, унаслідок чого людина вважає за краще «прогнутись», ніж відстоювати свою думку;

2) готовність поступитися власними інтересами (почуттям безпеки, критичним мисленням тощо), ніж піти проти течії.

Наприклад, новачку в колективі, в якому панують «Досвід» і Прогин, доволі швидко нав’яжуть думку, що виконувати роботу у стилі «30 років так роблю і нічого» – це норма. Із часом здатність новачка аналізувати ситуацію та оцінювати небезпеки просто атрофується через невикористання.

Бувають і дещо інші варіації прогину. Наприклад, використання адміністративного ресурсу, коли керівники «закручують гайки» доти, доки працівник не зробить як вони сказали, навіть якщо це суперечить технології. І врятувати бідаху зможе тільки розвинений інстинкт само­збереження (у разі небезпеки для життя та здоров’я) чи контратака із залученням більш впливового адмінресурсу.

Четвертий вершник травматизму на ім’я Цейтнот – переважно вершник-одинак, але, зустрічаючи на своєму шляху інших передвісників травматизму, збільшує їх вплив удесятеро.

Він – найпідступніший з усіх провісників травматизму, бо досить часто маскується такими актуальними для сьогодення вимогами до фахівця, як: комунікабельність, здатність швидко навчатися, багатофункціональність, стресостійкість тощо. Дійсно, без таких характеристик жоден працівник довго не протягне в екстремальних» умовах цейтноту. Ба навіть більше! Ті, хто їх має у достатній для нормального функціонування кількості, у режимі постійного цейтноту рано чи пізно відчують на собі всі «принади» професійного вигорання.

Підступність Цейтноту полягає і в тому, що за наявності адекватного розуміння завдання, здатності критично мислити та оцінювати ситуацію у працівника банально не вистачає на це ресурсів! Ані часу (бо все треба зробити на позавчора), ані каналів обробки інформації (бо вони надміру завантажені). Будь-яка система, якщо її перевантажити, «зависає». Людина у цьому сенсі мало чим відрізняється від комп’ютера.

Звертаємо вашу увагу ще на один визначальний момент. Перші два вершники травматизму – Либонь та «Досвід» – впливають безпосередньо на працівників, тому й розпізнати їх можна саме через поведінку конкретних працівників. Інші два – Прогин та Цейтнот – здійснюють свій вплив на працівника опосередковано, тому шукати їх прояви варто вже в його оточенні чи в організації його праці.

Віталій Решетняк, начальник відділу ОП та ПБ ПрАТ «Сєвєродонецький ОРГХІМ»

Олеся Цибульська, провідний інженер відділу природо-охо­ронної діяльності та стандартизації техніч­ного управління КП «Київський метрополітен»

Статтю повністю читайте в журналі № 1/2022.