Уникаємо ментальних пасток

Ментальні пастки (когнітивні упередження) призводять до неправильної оцінки ризиків. Через це неможливо створити ефективну систему керування ризиками. Таких пасток, до яких схильна потрапляти кожна людина, понад 200. Які з них найбільш критичні для сфери безпеки.

На думку опитаних кількох тисяч керівників компаній у всьому світі, керування ризиками належить до трьох найважливіших компетенцій для топменеджерів. Та водночас ­керування ризиками залишається однією з найнероз­виненіших компетенцій керівників.

Сьогодні процес керування ризиками впроваджено у багатьох великих та середніх компаніях. Але найчастіше він полягає лише в тому, що ризик-менеджер на регулярній основі формує реєстр ризиків, карту ризиків, бере участь у визначенні заходів з керування ризиками. Головна проблема такого підходу – відірваність цього процесу від бізнесу та рішень, які приймають керівники. У найкращому разі розроблену на підприємстві процедуру керування ризиками сприймають як обов’язкову формальність, яку потрібно виконувати, у гіршому – цей процес ігнорують.

Що заважає аналізувати ризики

Згідно з опитуванням учасників дослідження Thompson Reuters, 77% респондентів заявили про ­суттєві проблеми, пов’язані з фрагментарним керуванням ризиками в компаніях та браком інтеграції ­керування ризиками у бізнес.

Основні причини:

• надія, що якось-то воно буде, адже керування ризиками – складна наука, яка потребує спеціальної освіти;
• неможливість вплинути на ризики, що поза зоною компетенцій та можливостей;
• упевненість у своїй успішності, коли очікувана велика вигода спонукає знехтувати ризиками та ін.

Але без професійного аналізу ризиків неможливо ними керувати.

Керування ризиками – це системний підхід до виявлення, аналізу, мінімізації та моніторингу ризиків. І перше, що потрібно, – розуміти, що таке ризик. Часто працівники сприймають ризик як загрозу, проблему, підводний камінь. Дуже часто ризик розуміють як недосягнення цілей проєкту, неотримання прибутку за певний період, фінансові збитки та ін. Але все це – наслідки ризиків, які слід виявити і щось з ними зробити. Люди дуже неохоче говорять про ризики, у 90% випадків, якщо запитати, які ризики є в цьому проєкті, випадку тощо, то відповідь буде такою – ризиків немає або вони є, але під контролем.

До 70-х років ХХ століття вважалося, що люди раціональні та приймають рішення на підставі наявної інформації. Відтоді психологи та економісти аналізували, як люди думають і приймають рішення у ситуаціях, коли немає однозначного рішення. І дійшли висновку, що вони здебільшого помиляються. Найчастіше люди припускаються помилок за певними шаблонами (систематичні помилки). Тобто різні люди, потрапивши в однакову ситуацію, із високим ступенем імовірності припустяться тієї самої помилки. Також одна й та сама людина, опинившись в аналогічній ситуації через деякий час, напевне, припуститься тієї самої помилки.

Інакше кажучи, ці помилки передбачувано (з високим ступенем імовірності) виникають за одних і тих самих обставин. Помилки, які перешкоджають приймати оптимальні рішення і змушують людей діяти нераціонально, називаються когнітивними спотвореннями, чи ментальними пастками.

Ментальні пастки призводять до неправильної оцінки ризиків, унаслідок чого на підприємствах не створюють належної системи керування ризиками. Таких пасток, потрапляти до яких схильна кожна людина, понад 200, найпоширеніші з них:

• надмірний оптимізм;
• досвід, освіта, звички керівників переность багато ризиків у «сіру зону», тому їх не помічають під час виявлення ризиків;
• ілюзія контролю над ситуацією;
• недооцінка ризиків, коли проєкт обіцяє велику вигоду;
• заперечення потреби розвитку компетенцій з керування ризиками у працівників;
• пошук лише фактів, що підтверджують панівну позицію та бачення ситуації, та брак уваги до спроб їх спростувати;
• розгляд нових фактів крізь призму того, що вже ­відомо;
• задоволення відсутністю доказів на поверхні;
• небезпечна тенденція переконувати себе та інших у тому, що прийняте рішення було правильним, незважаючи на нову інформацію чи проміжні результати;
• велика увага під час оцінки ризиків до пікових, негативних подій або, навпаки, необґрунтоване покладання на середні значення;
• оцінювання важливості інформації на підставі того, наскільки складно її отримати;
• прив’язка до ментальних якорів, що заважає бачити й правильно оцінювати ризики;
• хибна думка, що на ризики не можна вплинути;
• позиція, що якщо ризик очевидний, то хтось десь уже керує ним;
• пріоритет заходів щодо повного усунення ризиків та ігнорування всіх інших;
• переконання, що негативні дії гірші та аморальніші, ніж негативна бездіяльність;
• прийняття рішень, які знижують поточні ризики, але посилюють майбутні;
• переоцінка ймовірності позитивних подій;
• навмисне приховування важливих ризиків, оскільки їх реалізація впливає на мотивацію співробітників та ін.

Михайло Левицький, канд. екон. наук, генеральний директор ТОВ «Технічні та управлінські послуги»

Статтю повністю читайте в журналі № 3/2022