Системний підхід до впровадження змін в охороні праці

Як застосовувати проєктний підхід у сфері охорони праці – починаючи з вибору напрямів для змін, підготовки до запуску й завершуючи аналізом результатів.

Сучасні системи управління безпекою та гігієною праці, які закріплено в стандарті ISO 45001, у своїх засадах містять цикли постійних поліпшень.

Циклічне впровадження поліпшень в охороні праці із застосуванням ризикоорієнтованого підходу дає змогу діяти стратегічно, здійснюючи невеликі, але правильні кроки для підвищення стандартів безпеки. Такий підхід допомагає ви­йти з режиму нескінченного «латання дір» після нещасних випадків і перейти до дій на випередження, досягаючи істот­них змін у показниках у довгостроковій перспективі.

У цій статті ми обговоримо, як організувати кожний з етапів упровадження змін, щоб нові процедури й процеси були дієвими інструментами керування ризиками, а не новою папкою гарних документів у шафі.

Вибираємо напрями для вдосконалення

Отже, перше, що потрібно зробити, – визначити, на чому сфокусувати увагу.

Стосовно охорони праці очікувані результати – це зниження кількості нещасних випадків і профзахворювань. Як правило, більшість серйозних випадків пов’язані всього з кількома небезпечними факторами. Зазвичай серед них: роботи на висоті, рух транспорту, джерела енергії, робота в замкнутому просторі, переміщення вантажів.

Якщо зосередитись на найбільш травмонебезпечних напрямах і максимально вдосконалити щодо них систему управління, то віддача буде значно вище, ніж точкові рішення. З огляду на таке, зміни завжди варто починати із загального аналізу ситуації щодо травматизму й небезпечних подій. Водночас вибірка для аналізу має бути досить репрезентативною за кількістю випадків та їх терміном давності, щоб бачити ситуацію загалом.

Згідно з результатами такого аналізу для одного циклу поліпшень є сенс вибрати 3–4 напрями для пророблення. Як правило, ці кілька напрямів будуть охоплювати не менш як 50% усіх тяжких випадків в організації. Брати понад 3–4 напрями на один цикл ризиковано, оскільки складно якісно координувати процес впровадження.

Розпочинаємо впровадження

На рисунку показано приклад етапів впровадження проєкту у сфері охорони праці в межах одного циклу PDCA (плануй – виконуй – контролюй – дій), або циклу Демінга. У наведеному прикладі цикл містить у собі етапи підготовки, планування, виконання й аналізу. Розберемо кожний з етапів.

1.ПІДГОТОВКА

Розробка нової, більш досконалої моделі керування ризиками за вибраними напрямами.

Для цього потрібно скласти комплекс заходів безпеки, які в межах проєкту поліпшення будуть прийняті в компанії як мінімальний стандарт.

Тут потрібно зробити застереження. Під час застосування ризикоорієнтованого підходу в охороні праці законодавчі вимоги сприймаються лише як мінімальні стандарти. І якщо заходи безпеки  не дають очікуваного результату, то розглядати потрібно більш ефективні заходи, яких удосталь в інструментарії найуспішніших світових практик.

Безперечно, законодавчі вимоги потрібно дотримувати, але первинне завдання охорони праці – це збереження життя й здоров’я людей. Законодавство не змінюється так само швидко, як технології ведення робіт і заходи керування ризиками. Тому нерозумно миритися з непомірно високим рівнем ризику тільки тому, що законодавці не встигають ухвалювати нові закони.

Наприклад, якщо люди падають з висоти 1,2 м і травмуються, а згідно з державними нормами висота починається з 1,3 м, то це не привід залишатися бездіяльним.

Життя й здоров’я потерпілим не повернути, тому стандарти безпеки повинні відповідати рівню ризику та бути достатніми для ефективного запобігання нещасним випадкам, а не просто відповідати законодавчим вимогам.

Вибір ефективного методу

Крім цього, ми розуміємо, що в ризикоорієнтованому підході забезпечити безпеку можна різними способами. Для зниження ризиків у нашому розпорядженні не одне-єдине рішення, а ієрархія заходів керування ризиками, за допомогою якої потрібно вибрати найефективніший із практично здійсненних методів.

Одночасно ми, звичайно ж, спираємося на контекст – загальноприйняті в галузі найуспішніші практики, сучасний рівень культури й стандартів безпеки у країні та в компанії. І пам’ятаємо, що безпека не обмежується чорно-білими варіантами «безпечно» і «небезпечно». Це завжди певна позиція на шкалі від «0» до «1», залежно від ефективності вибраних методів.

Потрібно розуміти, що абсолютна безпека практично недосяжна, але є заходи забезпечення безпеки більш-менш ефективні, і рух до «1» – це постійний процес, а не проєкт, після впровадження якого рух припиняється.

На етапі підготовки потрібно приєднати до роботи не тільки службу охорони праці, а й інші заінтересовані сторони. Коли ініціативу виявляє лише служба охорони праці, то розроблені документи можуть бути однобічними і не повною мірою відображати точку зору й інтереси виконавців цих процесів і процедур. У підсумку є велика ймовірність, що нововведення не працюватимуть нормально, незважаючи на всі зусилля для впровадження.

Служба охорони праці може подати пропозицію щодо змін, підготувавши різні варіанти рішень. Але фінальне рішення потрібно приймати разом з тими, хто буде послуговуватися новими процедурами у своїй роботі.

Проробку нових процедур можна проводити у кросфункціональних робочих групах (із представників різних підрозділів, які працюють над спільним завданням), де лідерами можуть бути як фахівці служби охорони праці, так і представники інших функцій. 

Розробка інструментів

Крім розробки нового комплексу заходів керування ризиками, на етапі підготовки також розробляють потрібні для впровадження інструменти – типові форми, програми навчання тощо. Розробка інструментів вимагає від спеціалістів високої кваліфікації й знань, що спростить роботу для команди, яка в майбутньому застосовуватиме нові процеси та процедури.

Нові інструменти мають бути зручні в користуванні, а процес їх застосування – інтуїтивно зрозумілий для виконавців. Чим простіше впроваджувати й засто­совувати нововведення, тим вище шанси успішного впровадження.

Первинна комунікація та навчання

Комунікація важлива для того, щоб усі залучені сторони розуміли, що впроваджується, коли й навіщо це потрібно. Це дасть змогу залучити до процесу впровадження нововведень якнайбільше людей. На­вчання має головне значення у всьому процесі.

Дуже часто саме недоліки в навчанні призводять до провалу у впровадженні проєктів в охороні праці.

Оскільки ролі у процесі впровадження різні, то й навчання потрібно адаптувати під кожну конкрет­ну роль, залежно від рівня належних знань і вмінь. Загалом можна виокремити 4 рівні, де програми навчання мають свою специфіку (наведені нижче в тексті). Із них на етапі підготовки до впровадження проєкту навчання потрібно проводити на рівнях 1 і 2.

Статтю повністю читайте в Журналі «Охорона праці» № 10/2019  або КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ