Працівник на роботі у стані сп’яніння

Релевантне законодавство, дії роботодавця та працівника, вплив на результати розслідування нещасних випадків на виробництві.

Моніторинг статистичних даних вказує на те, що найбільший відсоток серед причин настання ­нещасних випадків на виробництві – психофізіологічні причини. Своєю чергою, левову частку таких причин становить перебування потерпілого у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння під час настання нещасного випадку.

Розглянемо вимоги чинного трудового законодавства України та законодавства про охорону праці щодо правової кваліфікації появи чи перебування працівника на роботі у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння, дій роботодавця та працівника в цьому випадку, а також вплив такого стану працівника на результати розслідування нещасних випадків на виробництві.

І. Законодавче визначення заборони перебування працівника на робочому місці у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння

Найперше потрібно зазначити, що саме прямої заборони появи чи перебування працівника на роботі у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння чинне законодавство України, зокрема Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП України) і Закон України «Про охорону праці», не містять.

Водночас згідно зі ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Складником правил внутрішнього трудового розпорядку можуть бути правила поведінки на підприємстві, в установі, організації.

Типові правила внутрішнього трудового розпорядку були затверджені постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1984 № 213 (далі – Типові правила № 213).

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на ­території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 № 1545-XII в Україні чинні Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС від 20.07.1984 № 213 (далі – Типові правила № 213), у частині, що не суперечить Конституції і законам України.

Мінсоцполітики України в листах від 21.06.2017 № 312/0/22-17/13, від 28.12.2017 № 568/0/22-17/134 та від 21.05.2019 № 34/0/23-19/133 також наголошує на обов’язковості затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку всіма роботодавцями.

Однак Типові правила № 213 також не містять прямої заборони появи чи перебування працівника на роботі у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння. Крім того, Типові правила № 213 є лише орієнтиром (основою) під час розроблення ПВТР для певного підприємства.

Отже, з огляду на вимоги ст. 142 КЗпП України, а також відповідно до положень ст. ст. 29, 40, 52, 57, 58, 60, 60-2, 66, 143, 159, 247 КЗпП України правила внутрішнього трудового розпорядку є обов’язковим документом для кожного суб’єкта господарювання, що застосовує найману працю.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України, ст. 7 ЗУ «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання, зокрема, виробничих та трудових відносин.

Також згідно з п. 1.3. Порядку опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 21.12.1993 № 132 та зареєстрованого в Мін’юсті України 07.02.1994 за № 20/229, нормативні акти з охорони ­праці, що затверджуються роботодавцем, з-поміж іншого встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці.

Пунктом 3 Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держ­на­глядохоронпраці від 29.01.1998 № 9 та зареєстрованого в Мін’юсті України 07.04.1998 за № 226/2666, визначено, що інструкція є актом з охорони праці підприємства, установи, організації, що містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці на всіх робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства, будівельних майданчиках або в інших місцях.

Водночас обов’язок працівника виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації, вимоги нормативних актів про охорону праці, розпорядження роботодавця, додержуватися трудової і технологічної дисципліни визначені ст. ст. 139, 159 КЗпП України та ст. 14  ЗУ «Про охорону праці».

Отже, підприємства, установи, організації повинні затвердити правила внутрішнього трудового розпорядку.

Законодавством України для підприємств, установ та організацій передбачена можливість і, зрештою, необхідність самостійно, з-поміж іншого, у правилах внутрішнього трудового розпорядку, колективному договорі, нормативних актах підприємства з охорони праці (зокрема, в інструкціях з охорони праці тощо) визначити норму про заборону появи чи перебування працівника на робочому місці у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння, вживання алкоголю на роботі (на території та в усіх приміщеннях, як під час, так і після роботи) та про обов’язок негайного відсторонення нетверезих працівників.

І. Правові наслідки появи або перебування працівника на роботі у стані сп’яніння та дії роботодавця в такому випадку

Згідно з українським законодавством поява або перебування працівника на роботі у стані алкогольного сп’яніння є підставою для:

• відсторонення працівника від роботи (ст. 46 КЗпП України);
• звільнення працівника (п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та п. 13 ст. 65, ч. 5 ст. 66 ЗУ «Про державну службу»);
• оголошення догани (ст. 147 КЗпП України);
• стягнення шкоди у повному розмірі в разі завдання збитків (п. 4  ст. 134 КЗпП України).

Заборона перебувати на робочому місці в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння прямо випливає зі змісту ст. ст. 40, 46 КЗпП України.

Так, відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння визнається підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння згідно зі ст. 46 КЗпП України є підставою для відсторонення працівників від роботи роботодавцем.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення: догана або звільнення (ст. 147 КЗпП). Водночас поява державного службовця на службі в нетверезому стані може призвести відразу до звільнення (ч. 5 ст. 66 ЗУ «Про державну службу»).

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» Верховний Суд указав, що за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння працівники можуть бути звільнені з роботи в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов’язки.

З огляду на це виникають щонайменше такі запитання щодо практичної реалізації вказаних норм:

• Яка законодавчо визначена процедура встановлення факту появи чи перебування працівника на роботі у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння?
• Яка законодавчо визначена процедура відсторонення працівника від роботи внаслідок появи чи перебування на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння?

На цей час в Україні немає нормативно-правового акта, який би передбачав обов’язок працівників проходити огляд «на тверезість» і визначав би процедуру проведення огляду.

Також немає й нормативно-правового акта, який би регулював питання відсторонення працівника від роботи внаслідок появи чи перебування на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

Варто зауважити, що стосовно водіїв транспортних засобів в Україні діє Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі – Порядок № 1103), та Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в Мін’юсті України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі – Інструкція № 1452/735).

Пряму вказівку на нормативні акти підприємства, установи чи організації – правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації) та колективний договір, якими підприємство, установа, організація повинні врегулювати процедуру відсторонення працівника від роботи у випадку перебування його у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння, містить пп. 23 п. 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17.04.2019 № 337.

Отже, підприємства, установи та організації повинні розробити докладний механізм установлення факту появи чи перебування працівника на роботі у стані сп’яніння, процедуру відсторонення такого працівника від роботи тощо.

Sergey Sokolov
Employee at work while intoxicated
Requirements of current Ukrainian labor legislation and occupational safety legislation regarding the legal classification of an employee appearing or remaining at work while intoxicated by alcohol, toxic substances, or drugs, the actions of the employer and employee in such cases, and the impact of such an employee's condition on the results of investigations into workplace accidents.

 Статтю повністю читайте в Додатку до журналу "Охорона праці" № 7/2025 або КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ.