Перевірки Держпраці: на що звернути увагу

Якщо ви не погоджуєтеся з результатами перевірки Держпраці, найкращий варіант – підписати акт перевірки. Однак із застереженням про те, що з викладеними в акті висновками інспекторів не погоджуєтесь…

Отже, суб’єкт господарю­вання отримав повідомлення про планову чи позапланову перевірку. Або ж інспектори завітали на підприємство з інспекційним відвідуванням без попередження… Які ваші подальші дії?

Насамперед потрібно чітко знати права та обов’язки суб’єктів господарювання, які викладені в статтях 10–11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон № 877), а також повноваження та обов’язки органу державного на­гляду, передбачені статтею 8 цього Закону та постановою КМУ № 823 від 21.08.2019 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (далі – постанова № 823).

Статтею 10 Закону № 877 закріплено право суб’єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення перевірки, якщо:

• державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів;
• посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
• суб’єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом;
• посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб’єкта господарювання);
• тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п’ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;
• орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного на­гляду (контролю);
• органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ­ризику;
• у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

Підприємець повинен мати обґрунтовані підстави для недопущення до перевірки представників контролюючого органу, щоб потім не довелося за це платити штраф. У практиці трапляються випадки порушення з боку контролюючих органів порядку повідомлення про перевірку. Якщо підприємство не отримало належним чином оформленого повідомлення про проведення планової перевірки, то воно цілком законно може не допустити контролюючий орган до її проведення.

Зафіксувати наявні підстави для відмови в допуску до перевірки можна самостійно – склавши акт про таку відмову, в якому має бути докладно описано причини недопущення. Із цим актом слід ознайомити інспектора. Якщо він не захоче поставити свій підпис, потрібно скласти акт про відмову від підпису. Наступним кроком має бути повідомлення органу державного нагляду, який направив інспектора, про факт недопущення до перевірки та направлення невідкладно складеного акта разом із супровідним листом (його можна назвати «Повідомлення про недопущення до перевірки інспектора»).

Якщо суб’єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому зазначеним Законом (стаття 10 Закону № 877), то це є однією з підстав недопущення до перевірки.

У пункті 4 статті 5 Закону № 877 передбачено, що «Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного зв’язку (у тому числі через електронний кабінет чи іншу інформаційну систему, користувачами якої є відповідний орган державного нагляду (контролю) та суб’єкт господарювання, який ним перевіряється) або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання – юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі – підприємцю або уповноваженій ним особі». Як бачимо, є різні способи направити повідомлення. Звернімося до судової практики щодо цього питання. В одному із судових рішень зазначено, що «орган державного нагляду самостійно обирає спосіб повідомлення про проведення перевірки. Хоча відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону всі три способи (направлення рекомендованим листом, електронною поштою, вручення особисто) є належними, проте не всі мають однакове доказове значення». На думку суду, обравши серед можливих способів направлення повідомлення телефонограмою, Держпраці позбавила себе можливості надати достатні докази для підтвердження факту одержання повідомлення, у разі якщо суб’єкт господарювання заперечуватиме цей факт.

Навіть якщо суб’єкт господарювання отримав повідомлення про перевірку на офіційну адресу електронної пошти, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – Реєстр), він може його проігнорувати, і Держпраці не матиме доказів отримання такого повідомлення. Стаття 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачає, що електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб’єктами електронного документообігу.

Отже, суб’єкти господарювання припускаються помилок під час допуску до перевірки, оскільки:

• не знають законних підстав для перевірки;
• не розуміють, які документи повинен показати інспектор;
• допускають до перевірки інспектора без наявності достатніх підстав тощо.

А результатом таких помилок є незаконна перевірка та накладення штрафу.

Варто зауважити, що рішення про накладення штрафу можна оскаржити в разі порушення процедур (наприклад, коли порушено процедуру притягнення до відповідальності). І навіть за наявності суттєвих порушень на підприємстві цей факт може стати приводом для скасування постанови про накладення штрафу.

Статтю повністю читайте в журналі № 7/2021