Судак Юлій

Не СУОП єдиною

24.05.2024

За свою понад 30-річну практику роботи в охороні праці не пригадую, щоб хтось скористався правом відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я.

Майже в кожному акті розслідування нещасного випадку на виробництві однією з основних причин НВ називають або недостатнє функціонування, або повну відсутність системи управління охороною праці на підприємстві. І відповідно, у заходах щодо усунення причин зазначається: розробити.., удосконалити…

Стаття 13 ЗУ «Про охорону праці» зобов’язує кожне підприємство або установу розробити й упровадити систему в себе. І навіть підказує, які саме заходи здійснити підприємству, щоб ця система функціювала задовільно.

Хоча мало хто може зрозуміло пояснити (і дехто з інженерів з ОП теж) – що це таке ота СУОП. Як вона управляє охороною праці, як впливає на виробничий травматизм, і якого результату можна з нею досягти.

Якщо знайдеться якесь підприємство, яке реально виконує усі передбачені статтею 13 Закону заходи, то що буде? На підприємстві зникне виробничий травматизм? Інженер з охорони праці підлягатиме скороченню? А в масштабі усієї держави? Можна ліквідувати Держпраці та звільняти страхових експертів? І значну частину лікарів-­травматологів теж доведеться пере­профілювати, бо виробничо­го травматизму немає – зник. Хто ві­рить у таку картину? Осо­бисто я – ні.

Бо СУОП – це СУОП. А виробничий травматизм – це виробничий травматизм. І вони, як паралельні лінії, не перетинаються. Перифразовуючи Ходжу Насред­діна: «Скільки не кажи СУОП, рівень охорони праці не зміниться».

Причина незадовільного рівня охорони праці не в тому, що немає СУОП або не виконуються її заходи, і не в кількості напрацьованих паперів, а в самому працівникові та його керівникові.

Людині притаманно недооцінювати ймовірність власного ушкодження та нехтувати небезпекою. Дитина лізе на дерево або на покрівлю будинку. Чи усвідомлює вона, що може впасти та дістати травму? Чого вона туди лізе? Чим вона в цей час керується? Не завжди і не скрізь навіть із роками ці риси людини зникають. На підприємстві розроблено усі потрібні й непотрібні папери. Про­ведено усі навчання та інструктажі. Змонтовано усі огорожі та запобіжні пристрої. Нібито зроблено усе.

Але є і діють не передбачені законом фактори:

  • працівник поспішає, він хоче швидше закінчити часом досить нудну роботу;
  • працівник цю операцію робить уже багато років, тож виконує її автоматично, а думки десь, і не біля охорони праці;
  • у працівника щось упало: папірець, олівець, інструмент. І лежить біля частини верстата, яка швидко рухається чи обертається. Щоб дістати предмет, треба зупинити верстат, дістати щось і знов увімкнути верстат. Але можна і не вимикати. Так швидше. Він уже так робив. І колеги усі так роблять. І нічого;
  • майстер згадує, що час проводити інструктаж з питань охорони праці. Але знає, що в підрозділі не встигають виготовити продукцію, зривається договір (контракт), і відповідно усі пролітають повз гроші. І відповідь на гамлетівське питання «To be or not to be» напрошується сама. Охорона праці до лісу не втече. А гроші можуть;
  • і загалом, те що розказують про травми, які десь сталися, це не про цього працівника і не для нього. Він і сам може багато розповісти. Бо він розумний, досвідчений і все знає.

Поспішність. Автоматизм. Не-уважність. Нудна робота. Над­мір­на самовпевненість. Це швидше зі сфери психології. І про це ні закон, ні посібники, ні правила, ні лектори не говорять.

Напрошується дуже простий висновок: СУОП – це лише система паперів, якими, у разі чого, відповідальні особи можуть прикрити своє дещо.

У мене під вікном швидкісна траса. Машини мчать одна за одною. Відстань між ними мінімальна, а швидкість – погляд не встигає. Раніше, коли машин було менше і їздили вони повільніше, люди бігали через трасу. Не зупиняли ні написи, ні огорожі. Тепер, після того як декілька найбільш упевнених бігунів серйозно травмувались, а окремі відійшли у вічність, усі йдуть на перехід. Приклад – велика сила.

Піддослідна тварина хоче прямим шляхом дістати їжу, але отримує електрострумом по носі. Кілька разів отримує і починає шукати інший шлях. Він виявляється і не зручний, і довший, але безпечний. Виробляється рефлекс. Може, і в нас треба відкривати деяким черепушки і «закладати» туди реф­лекс: не роби так, не лізь не туди.

Статтею 6 ЗУ «Про охорону праці» зазначено право працівника відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я. Але за свою багаторічну практику я не пригадую, щоб про це право хтось згадував чи ним скористався. Коли про нього нагадуєш працівникові, чуєш відповідь: «Я відмовлюсь, а мене виженуть». І навіть зустрічне заперечення: «А тобі відомі приклади, щоб за таку відмову когось вигнали?» – не примушує працівника змінити точку зору.

Що, на мій погляд, треба робити?

  • Папери нехай залишаться: накази, інструкції, положення, правила. Але насамперед навчання. Ґрунтовне, з ілюструванням, з відео ліжок у палатах лікарень, на яких лежать обмотані бинтами великі знавці «безпечного» виконання робіт. З їхніми розповідями на публіку, що, як і чому з ними сталося. З обов’язковою перевіркою засвоєння матеріалу після навчання, з незадовільними оцінками, із залишенням «на другий рік».
  • Санкції. Переведення на нижчу кваліфікацію, зниження розряду. Зменшення грошей часом дієвіше за розповіді. Навіть якщо працівник в одній особі є і потерпілим, і порушником. Треба не умовляти, а примушувати.
  • А СУОП? Так оце й буде СУОП. Або її частина.

Коментар Миколи Федоренка

На сьогодні є чинними Рекомендації щодо побудови, впровадження та удосконалення системи управління охороною праці, затверджені наказом Держгірпромнагляду від 22.02.2008 № 35, відповідно до глави 2 яких система управління охороною праці  (СУОП) – частина загальної системи управління організацією, яка сприяє запобіганню нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві, а також небезпеці для третіх осіб, що виникають у процесі господарювання, i включає в себе комплекс взаємопов’язаних заходів на виконання вимог законодавчих та нормативно-­правових актів з охорони праці.

Є інші документи, що стосуються створення СУОП на підприємстві: ДСТУ ISO 45001:2019 «Системи управління охороною здоров’я та безпекою праці. Вимоги та настанови щодо застосування»; МОП-СУОП 2001 (ILO – OSH 2001) «Настанова з систем управління охороною праці», на підставі якого розроблено міждержавний ДСТУ ГОСТ 12.0.230:2008 «Система стандартів безпеки праці. Системи управління охороною праці. Загальні вимоги».

Є відомчі СУОП, зокрема:

Окрім того, будівельні організації повинні бути ознайомлені з Положенням про СУОП (п. 5.13 ДБН А.3.2-2-2009 «ССБП. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення», НПАОП 45.2-7.02-12). На об’єктах будівництва СУОП повинна забезпечувати виконання таких функцій (п. 5.9 НПАОП 45.2-7.02-12):

  • планування діяльності із забезпечення безпеки праці виробничих підрозділів та служб;
  • організація виконання заходів із забезпечення безпеки праці та функціонування СУОП;
  • контроль за станом охорони праці та функціонуванням СУОП;
  • облік, аналіз, оцінка стану безпеки праці;
  • стимулювання підвищення рівня безпеки праці.

Малюнок Ю. Судака

Експерт Судак Юлій