Чеберячко Сергій Найкращі практики з безпеки: оберіть свою
01.12.2020Що менше виробничий процес залежить від людини, то він ефективніший і безпечніший. Саме тому особливу популярність у світі мають працеохоронні практики, спрямовані на зменшення впливу людського чинника. Зокрема, технічні системи запобігання небезпекам.
Нині в Україні «показники» безпеки праці здебільшого є реактивними. Тобто працеохоронні заходи здійснюють тільки після настання серйозних інцидентів, нещасних випадків, надзвичайних ситуацій. Прикладів можна навести багато.
На жаль, до настання серйозних інцидентів їхньої першопричини ми не помічаємо. Звісно, звертаємо увагу, знаємо, розуміємо, але чомусь так і залишаємо ситуацію. Погоджуюсь, є вагомі причини… Але про них мовчимо. Хто й у чому винен, хто й що не врахував, що недоробив чи приховав або не помітив – усе відомо.
Погляньмо, яка ситуація зараз у сфері безпеки праці за кордоном. Там теж є проблеми, однак постійно триває пошук різних моделей, механізмів, програм, процедур для зменшення випадків травматизму. І перш за все – зрозумілого підходу до обґрунтування збільшення витрат на підвищення рівня безпеки праці.
З одного боку, компанії спонукає держава – посиленням законодавчих вимог. А з другого – конкуренція, інвестиційна привабливість, репутація… Тому активно впроваджуються різноманітні практики з безпеки праці, з’являються нові підходи для зменшення виробничого травматизму (vision zero та інші). На сьогодні їх напрацьовано таку кількість, що виникає потреба в систематизації, визначенні найкращих, розробленні рекомендацій щодо їх застосування відповідно до конкретних виробничих умов і корпоративної культури в компанії.
Водночас беруть до уваги готовність як найвищого керівництва, лінійного менеджменту, так і звичайних працівників до сприйняття нової системи управління безпекою праці та здоров’я. Ії обов’язкові складники: формування лідерства, ідентифікація небезпек, запровадження контролю ризиків, постійного процесу навчання, розуміння механізмів взаємодії між робітниками, забезпечення відповідної мотивації тощо.
Фахівці поділяють наявні практики на комунікаційні, заохочувальні та мотиваційні. Стандартний пакет практик (таблиця), який постійно обговорюється, передбачає:
- тренінги з розвитку лідерства в галузі безпеки;
- поведінкові аудити безпеки (ПАБ);
- стоп-карти, оцінку ризиків (risk assessment);
- виявлення потенційно небезпечних ситуацій (near miss).
Отже, служба охорони праці чи відповідний відділ НR, чи всі разом організовують упровадження таких практик: забезпечують проведення навчання працівників, визначають цілі, розробляють політику і стратегії, формують контрольні показники тощо.
Однак минає певний період – два-три роки, і стає зрозуміло, що ситуація майже не змінилася. Можливо, і є певний прогрес, однак не зовсім такий, як планували. Нові інструменти начебто впроваджено, гроші витрачено, але безпека, її розуміння персоналом залишилися на колишньому рівні.
Ключовим тут є слово «начебто». Це означає, що впровадження здійснювалося формально: керівник підписав накази, працівники пройшли навчання, отримали нові інструкції та інструменти, проте їхнє ставлення до питань безпеки не змінилося.
Сергій Чеберячко, д-р техн. наук, професор кафедри охорони праці та цивільної безпеки НТУ "Дніпровська політехніка"