«На роботі гине більше людей, ніж на війні»

Цей вислів наразі не про Україну. Працівники в умовах воєнного часу наражаються на небезпеку травмування або загибелі як на роботі, так і поза її межами. Чи вважати нещасні випадки на роботі, спричинені проведенням бойових дій, виробничими? Це питання до законотворців. Ми ж проаналізуємо суху статистику та наведемо деякі приклади.

ВИРОБНИЧИЙ ТРАВМАТИЗМ, СПРИЧИНЕНИЙ ПРОВЕДЕННЯМ БОЙОВИХ ДІЙ

Робота в умовах воєнного часу, тим паче на прифронтових, тимчасово окупованих та деокупованих територіях, пов’язана з великою кількістю нових ризиків, зокрема смертельних, що призводять до погіршення умов праці в усіх галузях економіки. Результатами такого погіршення стають групові та поодинокі нещасні випадки (далі – н/в) на роботі, що є нехарактерними для мирного часу та мають наслідки різного ступеню тяжкості. Крім того, н/в зі смертельними наслідками, спричиненні проведенням бойових дій, становлять майже 60,0% від загального смертельного травматизму на виробництві за період з 24.02.2022 по 20.08.2022.

Нижче, у порядку зменшення частоти реалізації на роботі, наведено специфічні події (небезпеки), що спричиняють додатковий травматизм в умовах воєнного часу:

Наведений вище порядок реалізації подій (небезпек) воєнного часу складено на підставі Оперативної інформації про нещасні випадки зі смертельним наслідком та групові нещасні випадки, пов’язані з виробництвом2 (далі – Оперативна інформація), зареєстровані Державною службою України з питань праці станом на 20.08.2022 (рис. 1).

 В умовах воєнного часу ризик для життя та здоров’я працівників також підвищується через дислокацію військових підрозділів поблизу підприємства, що  функціонує, або безпосередньо на його території, оскільки саме вони є основною ціллю збройних атак агресора, а всі боєприпаси мають похибку траєкторії польоту.

Отже, 10,1% н/в на роботі, спричинених проведенням бойових дій та зареєстрованих Держпраці станом на 20.08.2022, становлять випадки травмування цивільних працівників, які працювали на території військових частин, або за умови дислокації військових підрозділів поблизу виробничих об’єктів.

За результатами аналізу Оперативної інформації (рис. 2), станом на 20.08.2022 найбільше від реалізації специфічних подій (небезпек) воєнного часу постраждали працівники:

R соціально-культурної сфери (громадське харчування, медико-санітарна допомога, дошкільна та шкільна освіта, державне управління й оборона) – травмування 16,5% працівників зумовлено присутністю військових  підрозділів поблизу і ще 10,2% – безпосередньо пов’язано з транспортною діяльністю суб’єктів гос­подарювання;

• транспортної сфери – 21,1% від загальної кількості потерпілих отримали травми під час здійснення перевезень, а ,6% – через перебування поблизу ­військових підрозділів;
• торгівлі;
• енергетичної сфери – травмування 26,7% потерпілих пов’язано з роз’їзним характером їхньої роботи;
• агропромислового комплексу – 80,0% працівників від загальної кількості потерпілих дістали травми або загинули під час ­використання транспортних ­засобів (польові роботи, транс­портування до місця робіт і у зворотному напрямку);
• металургійної промисловості;
• машинобудування – травмування 28,0% потерпілих сталося недалеко від місць дислокації військових підрозділів;
• житлово-комунального господарства.

ВИРОБНИЧИЙ ТРАВМАТИЗМ, НЕ ПОВ’ЯЗАНИЙ ІЗ ПРОВЕДЕННЯМ БОЙОВИХ ДІЙ

Проте навіть в умовах воєнного часу не варто забувати про виробничі небезпеки, що існували і в мирний час, адже пов’язані з ними ризики не зникли, натомість ­ресурси для ліквідації їх наслідків істотно зменшилися.

Отже, у період з 24.02.2022 по 20.08.2022 Держпраці зареєструвала 116 виробничих н/в, не пов’язаних із проведенням бойових дій. Найбільше таких н/в сталося через:

• ДТП на дорогах (шляхах) загального користування – 20 (серед них 12 групових), загинуло 10 працівників;
• падіння потерпілого з висоти –  17 поодиноких зі смертельним ­наслідком;
• дію рухомих і таких, що обертаються, деталей обладнання, машин і механізмів – 11 поодиноких зі смертельним наслідком;
• падіння предметів, матеріалів, ­дерев, гілок дерев, матеріалів, інструментів, пристроїв тощо – 9 по­одиноких зі смертельним наслідком;
• наїзд транспортних засобів на ­потерпілого на дорогах (шляхах) загального користування – 8 (серед них 3 групових), загинуло 7 працівників;
• пожежу – 7 (серед них 3 групових), загинуло 7 працівників;
• падіння устатковання (обладнання) або їх конструктивних елементів – 6 поодиноких зі смертельним наслідком;
• ураження електричним струмом у разі дотику до струмопровідних частин електроустановки, що перебувають під напругою, до ліній електропередачі та обірваних (оголених) проводів – 6 (серед них 1 груповий), загинуло 7 працівників;
• дію шкідливих і токсичних речовин – 4 (серед них 3 групових), загинуло 4 працівники;
• обвалення та обрушення породи, ґрунту тощо – 4 по­одиноких зі смертельним наслідком.

Як бачимо, навіть у воєнний час, коли суб’єкти гос­подарювання працюють в умовах тотального скорочення ресурсів і, за логікою, повинні докладати всіх зусиль для запобігання виробничому травматизму, він усе ж таки має місце.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ

Працівники з належним рівнем компетентності та мотивації є безцінним ресурсом для функціонування будь-якого підприємства, будь-якої системи управління. В умовах воєнного часу цей ресурс підприємство невідворотно втрачає у результаті загибелі та травмування працівників, їх мобілізації до складу Збройних Сил Украї­ни та масової міграції як у межах країни, так і за кордон.

Наведена статистика не є остаточною навіть за ­вказаний проміжок часу, оскільки у воєнний час розслідування н/в проводять лише за умови, що безпекова ситуація на місці інциденту дає змогу це зробити. Якщо ж ні – усі обставини н/в, якщо можливо, фіксує служба охорони праці (безпеки і здоров’я на роботі) підприємства, а розслідування проводять пізніше згідно з установленим чинним законодавством порядком. В Оперативній інформації Держпраці цей момент відображено двома позиціями «Дата н/в» і «Дата реєстрації в Держпраці», різниця між якими в умовах воєнного часу може становити від кількох днів до кількох місяців.

Але навіть така статистика виробничого травматизму дає чітке розуміння, що найзагрозливішими подіями (небезпеками) воєнного часу є:

• ракетний обстріл/удар;
• артилерійський обстріл;
• підрив на мінах, боєприпасах, що не вибухнули, чи залишених боєприпасах;
• авіаудар/авіабомбардування.

Тому нехтувати сигналом повітряної тривоги та алгоритмами поводження з вибухонебезпечними предметами категорично не можна, навіть якщо за шість місяців війни ви звикли до їх присутності у вашому житті.

Наведена в цій статті статистика демонструє, що питання безпеки та здоров’я працівників на роботі у жодному разі не мають відходити на другий-третій план уваги роботодавця. Ці питання залишаються не менш пріоритетними, оскільки виробничі небезпеки мирного часу не зникли, а навіть посилилися в стресових умовах війни. Життя ж працівників є невідновлюваним ресурсом, від втрати якого «програє» насамперед підприємство.

Статтю повністю читайте в журналі № 9/2022