«Краватка-метелик» – вишукано, наочно, ефективно!

Один з дієвих інструментів, часто використовуваних у керуванні ризиками у сфері охорони праці, називається «краватка-метелик». Про суть цього методу оцінки ризиків, його переваги, практичне застосування в ризикоорієнтованій системі управління безпекою праці та здоров’я – у цій статті.

Про цей метод роз­повів під час VIII   Міжнародної науково-практичної конференції «Безпека та здоров’я: час змін» – 2021, організованої журналом «Охорона праці» у травні цього року, міжнародний експерт у сфері оцінки ризиків, лектор HSE Роберт Трач.

Метод оцінки ризиків «краватка-метелик» (англ. bow-tie) – один з найбільш наочних в аналізі ризиків. У ньому використовується діаграма, що візуалізує причинно-наслідкові зв’язки «небезпека – небезпечна подія – наслідки» і за своєю формою нагадує краватку-метелик (див. рисунок). В її центрі розміщують небезпечну подію, яку вибирають для аналізу. Ліва частина діаграми слугує для визначення джерел ризиків, небезпек, права – для аналізу можливих наслідків, до яких вони можуть призвести.

Щоб метод працював, потрібно дотримуватися певної послідовності дій.

1. Спочатку ідентифікують конкретну небезпеку, небезпечну подію, яка може спричинити негативні наслідки, – саме вона є центральним вузлом діаграми «краватка-метелик».
2. У лівій частині діаграми перелічують власне небезпеки. Це можуть бути бактерії, віруси, витік газу, механічні збої, несправності обладнання, погодні умови, людські помилки тощо. Наприклад, причинами, які можуть призвести до небезпечних подій, пов’язаних з навантажувачем, можуть бути помилка водія, технічна несправність навантажувача, складні погодні умови та ін.
3. Далі аналізують механізми можливого розвитку причин небезпеки до небезпечної події, а також визначають дії із запобігання наслідкам. Для оцінки ризику, тобто визначення рівня ризику, використовують матрицю ризику зі шкалами ймовірностей і наслідків. Після цього проводять оцінку прийнятності ризику. Рівень ризику, який організація згодна прийняти у сфері охорони праці та який упроваджено в загальний профіль бізнесу, називається прийнятним ризиком. На цьому етапі важливо також визначити, наскільки результативними є наявні бар’єри, зокрема профілактичні заходи, що перешкоджають виникненню небезпечної події, а також дії, що пом’якшують можливі наслідки подій. Такими бар’єрами є технічний контроль, навчання, інструктажі, дотримання інструкцій і стандартів, інспектування та інші профілактичні заходи. У роботі з бар’єрами успішно застосовують модель «швейцарського сиру».
4. Між кожною причиною ризику – небезпекою – і центральною небезпечною подією проводять сполучні лінії. Додатково враховують і вносять до діаграми фактори, які можуть призвести до зростання ризику.
5. Розробляють бар’єри, про­активні, запобіжні заходи, що перешкоджають кожній небезпеці (причині). На діаграмі такі заходи із запобігання ймовірності події або її зниження зображують у лівій частині як вертикальні смужки, які перетинають лінії зв’язку «причина – ризик». Якщо є фактори, що призводять до підвищення ризику, то позначають також бар’єри, які будуть цьому перешкоджати.
6.  У правій частині схеми визначають різні можливі наслідки ризику і проводять лінії, які з’єднують небезпечну подію з кожним можливим наслідком. Спосіб оцінки наслідків нічим не відрізняється від звичайної оцінки ризиків. Обов’язково встановлюють ступінь імовірності події та рівень тяжкості наслідків. Наслідками можуть бути не тільки можлива втрата здоров’я та життя працівників, а й фінансові, матеріальні втрати, пошкодження машин і устаткування, екологічна шкода, втрата репутації організації та ін. Для наочності наслідки розфарбовують на діаграмі в різні яскраві кольори.
7. Наступний крок – аналіз ситуації та розробка бар’єрів, які запобігають потенційним наслідкам ризику або знижують їх (реактивні запобіжні заходи), а також перешкоджають кожній з причин, що призводять до наслідків. У правій частині діаграми такі заходи щодо запобігання наслідкам або щодо зниження ступеня іхньої тяжкості зображують у вигляді вертикальних смуг, які перетинають радіальні лінії зв’язку «небезпеки – наслідки». Дуже важливо уважно проаналізувати й оцінити їх результативність. Такий підхід використовують також для позитивних наслідків, коли перешкоди є засобами управління, що забезпечують появу сприятливих наслідків, тоді замість небезпек розглядають можливості.

Статтю повністю читайте в журналі № 8/2021