Цопа Віталій Катастрофа маршала Нєдєліна
18.11.202060 років тому, 24 жовтня 1960 року, на космодромі Байконур (Казахстан) сталася найстрашніша й найбільша за кількістю жертв катастрофа в ракетно-космічній галузі СРСР і світу. Унаслідок вибуху під час випробування радянської міжконтинентальної балістичної ракети Р-16, за офіційними даними, загинули 78 осіб, а за неофіційними – 124. Це ще один приклад, коли людський фактор та невміння оцінювати ризики небезпек і керувати ними стають причиною трагічних подій, аварій та катастроф.
У № 9 журналу автор на прикладі вибуху аміачної селітри в Бейруті показав, що головна причина катастроф – небезпечні дії або бездіяльність керівників і фахівців, унаслідок яких небезпека має високу ймовірність перерости в небезпечну подію (пожежу, вибух) і спричинити величезні втрати життя та здоров’я працівників, матеріальних і фінансових ресурсів. Саме так сталося на Байконурі.
Ракета Р-16 вибухнула на старті. Загинули конструктори, військові та персонал космодрому, серед них і головнокомандувач ракетними військами стратегічного призначення, маршал артилерії Митрофан Іванович Нєдєлін. Цю подію на Заході так і називали – катастрофа маршала Нєдєліна.
До середини 90-х років подробиці цієї трагедії були державною таємницею. Приховували їх не тільки від потенційних супротивників, але й від своїх громадян і навіть родичів загиблих. У 1960 р. після катастрофи ракети Р-16 було офіційно оголошено, що маршал Нєдєлін загинув в авіакатастрофі. 27 жовтня 1960 року в Солдатському парку міста Ленінськ ховали загиблих військовослужбовців, інші ж цинкові труни з тілами цивільних фахівців відправили додому зовсім без пояснень: загинув під час виконання. Усім свідкам, рідним і близьким було рекомендовано говорити про нещасний випадок або авіакатастрофу. Катастрофі Р-16 було надано гриф «цілком таємно».
Але, незважаючи на всі заходи, інформація в західні засоби масової інформації все ж потрапила. Про неї написали італійське агентство Continentale (1960 р.), британська газета The Guardian (1965 р.) і журнал New Scientist (1976 р.). Радянські ЗМІ вперше про катастрофу написали майже через 30 років: у 1989 році журнал «Огонёк» опублікував нарис про трагедію.
СТВОРЕННЯ РАКЕТИ Р-16
Наприкінці 1950-х років СРСР мав на озброєнні три типи стратегічних ракет: Р-5, Р-12 і Р-7. Територія головного на той час супротивника – США – для перших двох ракет була недосяжною через малу дальність польоту. Перша радянська міжконтинентальна балістична ракета (МБР) Р-7 (цю ракету використовували для запуску
першого супутника та людини в космос) мала дальність 8000 км і могла досягти США, стартуючи з території
Радянського Союзу. Але ракета мала вади: щоб підготувати її до пуску, потрібно було 32 год., у заправленому стані вона могла бути лише 8 год., виготовити її було дуже дорого. Тому було розгорнуто тільки шість пускових установок. У той час США вже мали на бойовому чергуванні 40 міжконтинентальних балістичних ракет Конвер SM-65 «Атлас» і HGM-25A «Тайтен I», спрямованих проти СРСР. У цій ситуації для досягнення та утримання ядерного паритету СРСР потрібно було нарощувати угруповання своїх міжконтинентальних ракет.
Була потрібна більш досконала ракета. Нею стала Р-16. Створити її 1956 року запропонувало українське ОКБ-586 (Дніпропетровськ) на чолі з головним конструктором Михайлом Янгелем. 28 серпня 1958 року вийшла постанова уряду № 1003-476, в якій було встановлено терміни: початок льотно-конструкторських випробувань (ЛКВ) – червень 1961 року, початок пристрілювальних випробувань – четвертий квартал 1962 року.
Однак на початку 1959 року раптово загострилася міжнародна обстановка. Керівники країни зажадали прискорення темпів створення ракет, зокрема й міжконтинентальної (до 13 000 км) Р-16. За словами Янгеля, після його особистої доповіді М. Хрущову той сказав: «Це те, що нам потрібно. Якщо ракету Р-16 буде створено, оборона країни матиме міцну основу». Новою постановою уряду терміни скоротили. Початок ЛКВ – четвертий квартал 1960 року, організація серійного виробництва ракет – 1962 рік.
«КУЗЬКИНА МАТИ» ХРУЩОВА – ЦЕ Р-16
12 жовтня 1960 р., за 12 днів до катастрофи ракети Р-16, М. С. Хрущов виступив на 15-й Асамблеї ООН. Перекладач Хрущова буквально переклав його фразу «kuz’kina mother», яка спантеличила слухачів. Зміст фрази був незрозумілий, і від цього погроза звучала ще лиховісніше. Потім незрозуміле «kuz’kina mother» замінили іншою погрозою, яку часто використовував Хрущов щодо Заходу: «Ми вас поховаємо» (англ. «We’ll bury you»).
Керівник випробувань ракети Р-16 маршал М. І. Нєдєлін зазнавав сильного психологічного і морального тиску з боку політичних керівників СРСР. Від нього вимагали провести випробування ракети Р-16 до річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції 7 листопада 1960 року, щоб керівники мали змогу зробити жорсткі політичні заяви на кшталт «кузькиної матері» щодо всього західного світу, НАТО і США.