Чеберячко Сергій Інтегрована система управління: економія чи чергова управлінська декларація?
20.11.2026Як оцінити економічний ефект від упровадження інтегрованої системи управління (ІСУ): від аналізу дублювання документів і витрат на аудити до оцінювання втрат через неузгоджені рішення. Автор пропонує конкретні показники, які можна виміряти до та після впровадження ІСУ.
Коли підприємство вирішує об’єднати системи управління якістю, екологічною безпекою та безпекою праці в єдину інтегровану систему, перше запитання, яке виникає у фахівців: що саме дасть ця інтеграція на практиці?
Об’єднати вимоги ISO 9001, ISO 14001 та ISO 45001 технічно можливо завдяки спільній структурі високого рівня (High-Level Structure / Annex SL). Але справжня цінність ІСУ визначається не кількістю об’єднаних процедур чи скороченням паперових документів. Вона проявляється тоді, коли підприємство може чітко відповісти на запитання: скільки часу, коштів і ресурсів вдалося зберегти, які ризики зменшити та які управлінські процеси зробити ефективнішими?
Не зруйнувати те, що працює
На одній з чергових нарад у компанії «Ель-ПАК» мене ввели до складу команди з розробки інтегрованої системи управління. Виникла, як пояснили, нагальна потреба об’єднати три системи управління – якістю, безпекою праці та здоров’ям працівників і екологічною безпекою в одну загальну.
Прямуючи до кабінету керівника, я розмірковував: «Навіщо нам це об’єднання? Навіщо ламати механізм, який працює? Скільки часу нам знадобилося, щоб його налагодити? Так, наявні системи управління не ідеальні, але щоб налаштувати нове, може знадобитися рік, а може, й два». Відразу згадалися слова генерального, які він неодноразо повторив: «ІСУ дасть нам змогу економити ресурс». Сидячи там, на засіданні, хотілося запитати: у який спосіб? Але я промовчав. Чому я не наважився йому заперечити? Хотів запитати його, що саме економити? Час? Гроші? Нерви? Чи, можливо, просто кількість нарад, де всі сидять і кивають, а потім розбігаються по своїх кабінетах і знову роблять усе по-старому?
Я зупинився біля дверей. Рука вже лежала на дверній ручці, але я не відчиняв. У голові крутилося ще одне: «А якщо ІСУ – це не економія, а просто чергова ілюзія контролю? Ми ж уже маємо системи екологічного менеджменту, охорони праці, системи якості… Кожна зі своїми процесами, відповідальними…». І раптом – об’єднати. Ніби можна взяти кілька окремих шестерень, які вже крутяться, і насильно втиснути їх в один великий механізм. А якщо вони почнуть тертися одна об одну, що тоді робити?»
Я відчинив двері й сів за стіл. Монітор ще не встиг увімкнутися, а я вже відкрив блокнот. На чистому аркуші написав лише одне запитання: «З чого починати?»
Микола Іванович, заступник генерального, твердо сказав, що будемо об’єднувати системи. Вони мають спільну структуру високого рівня (High-Level Structure / Annex SL), усі побудовані за циклом Демінга. Швидко сформуємо робочу групу, яка порівняє вимоги, виявить збіги і сформує нові інтегровані процеси.
Пригадав слова генерального про необхідність інтеграції й зітхнув. Легко казати, коли не ти потім пояснюватимеш колегам і працівникам, чому їхні звичні інструкції раптом стали «застарілими», а нові – «інтегрованими». Відклав ручку й нарешті ввімкнув монітор. На робочому столі – папка з назвою «Системи менеджменту». «Спільна структура високого рівня…», – пробурмотів я собі під ніс. Так, Annex SL справді забезпечує в усіх трьох стандартах однакові назви розділів: «Контекст організації», «Лідерство», «Планування», «Підтримка», «Операційна діяльність», «Оцінювання результатів», «Поліпшення».
На папері все красиво збігається. Але папір не знає, що в нашій реальності «контекст організації» для якості – це вимоги замовників, для екології – дозвільні документи й сусіди, які скаржаться на запах, а для безпеки праці – економічні умови.
Я відкрив новий блокнот і почав писати список запитань, які, як відчував, ніхто на тій нараді навіть не подумав поставити:
- Хто буде власником інтегрованих процесів? Один відповідальний чи комітет, де всі перекладатимуть відповідальність одне на одного?
- Як ми уникнемо того, що інтеграція перетвориться на механічне зшивання трьох політик в один документ, який ніхто не читатиме?
- Що робити з тими вимогами, які не перетинаються? Залишати їх окремо – але яка ж це тоді інтеграція? Чи намагатися «підтягнути» все під один дах?
- І головне – як виміряти ту саму «економію ресурсу», про яку так гарно говорив генеральний?
Зупинився на четвертому пункті. Якщо не визначити, що саме ми хочемо зекономити – час на аудити, кількість документів, дублювання записів чи просто кількість людей, які займаються системами, то через рік усі скажуть: «Ну, інтегрували. І що?»
За дверима почувся голос секретарки. Хтось питав, чи я вже на місці.
Я швидко закрив блокнот і підвівся. Зараз прийдуть. І доведеться вже не в голові сперечатися з генеральним, а дивитися в очі Миколі Івановичу й казати: «Добре. Давайте почнемо. Але спочатку – з аналізу того, що в нас уже є».
Проте передусім, поки є час, хочу зрозуміти, як визначити ту саму «економію ресурсу»? Саме із цього треба починати. Не з робочих груп, не з порівняння розділів стандартів, не з красивих презентацій. Із простих запитань: «Що саме ми вважатимемо економією і як ми це побачимо в цифрах?» Узявши чистий аркуш, розділив його на дві колонки. Над лівою написав: «Що обіцяє керівник», а над правою: «Що можна реально порахувати».
Serhiy Cheberyachko
Integrated Management System: Cost Savings or Just Another Management Declaration?
How to assess the economic impact of implementing an integrated management system (IMS): from analyzing document duplication and audit costs to evaluating losses resulting from inconsistent decisions. The author proposes specific metrics that can be measured before and after IMS implementation.
Статтю повністю читайте в КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ або журналі "Охорона праці" № 10/2026.
