Антарктика – екстрим і романтика

Цього року зі станції «Академік Вернадський», що є найпівденнішим форпостом України у світі, повернулася 25-та Українська антарктична експедиція. Журнал «Охорона праці» зустрівся з її керівником Юрієм Отрубою і дізнався багато цікавого про життя, роботу й організацію безпеки праці та здоров’я українських полярників у суворих умовах Антарктики.

Юрій Отруба народився у м. Києві. Закінчив фізико-математичний факультет Київського державного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. На п’ятому курсі під час написання дипломної роботи познайомився з науковцями, дослідниками Антарктики та загорівся романтикою полярного краю. Улаштувався на роботу науковим співробітником Національного антарктичного наукового центру. Пройшов конкурс із добору команди УАЕ. Відтоді досвідчений фахівець Національного антарктичного центру впродовж 12 років роботи в НАНЦ шість разів зимував та виконував обов’язки геофізика. 
Очолюваний ним зимувальний загін 25-ї УАЕ протягом року проводив геофізичні, метеорологічні та біологічні дослідження, щоденні вимірювання, підтримував роботу станції, виконував поточний ремонт. З приїздом сезонного загону активізувалися роботи з модернізації станції. Зокрема, полярники залили фундамент та встановили новий потужний кран, замінили систему опалення, встановили антену для безлімітного інтернету тощо.

– Працювати впродовж року в Антарктиді з її суворим кліматом в ізольованому просторі до снаги не кожному. За якими критеріями проводиться добір кандидатів до Української антарктичної експедиції?

– Конкурс із добору кандидатів для участі в Українській антарктичній експедиції (далі – УАЕ) та формування команди починається приблизно за півроку до початку наступної експедиції. Оголошення про конкурс розміщують на офіційному сайті Державної установи «Національний антарктичний науковий центр» (ДУ НАНЦ). До складу експедиції входять усього 12 фахівців: науковці – біологи, метеорологи, геофізики, а також дизеліст-електрик, системний механік, системний адміністратор зв’язку, кухар і лікар.

Добір відбувається у декілька етапів. Спочатку охочі взяти участь в експедиції заповнюють анкету, що відображає загальну картину їхньої кваліфікації, і подають документи. Після цього проходять співбесіду з комплексною комісією і психологом, які оцінюють претендентів за бальною системою.

Потім – медична комісія, збори, навчання, командні тренування. Основні вимоги до кандидатів – відмінний стан здоров’я, зокрема, відсутність хронічних хвороб і шкідливих звичок, досконале знання своєї справи, спроможність працювати в незвичайних умовах. А також знання однієї з іноземних мов, комунікабельність, уміння працювати в команді, неконфліктність, психологічна сумісність у колективі. Перевагу отримують фахівці, які володіють кількома спеціальностями, що необхідні для роботи на станції, щоб у разі непередбачуваних обставин працівники могли замінити один одного. Бажано вміти керувати човном.

Під час обов’язкового тижневого тренінгу майбутні зимівники дізнаються про напрями досліджень на «Вернадському», погодні умови, правовий статус Антарктики, отримують знання та навички, що потрібні для роботи та життя на станції, зокрема, з безпеки праці та здоров’я, пожежної безпеки, надання домедичної допомоги. До того ж майбутні полярники вчаться взаємодіяти в умовах, наближених до умов життя на станції. Водночас під наглядом психологів відбувається згуртування команди. У підсумку формується перший основний склад команди і другий на випадок, якщо хтось через певні обставини відмовиться від участі в експедиції.

– Минулого року весь світ потерпав від пандемії коронавірусу, країни вводили заборони та обмеження, перекривали кордони. Як це вплинуло на експедицію?

– Для нашої експедиції то взагалі був повний треш. Стартували ми в березні й дісталися до станції лише у квітні. Загалом понад місяць подорожей і пригод. Більшість країн перекрили кордони, домовитися й отримати дозвільні документи вдалося лише завдяки скоординованій роботі українських відомств і дипломатичних установ, зокрема посольств. Після невдалого перельоту до Туреччини ми змушені були повернутися до Києва та два тижні провести в ізоляції.

Досить ризикованим видався переліт через Атлантику до Бразилії. Близько 15 годин провели в салоні літака. Використовували маски з клапаном, проте пасажири знімали їх, коли потрібно було поїсти. Тому було побоювання, чи не підхопили COVID-19. Лише коли дісталися до Чилі, з’явилася віра, що судно вийде з порту і ми доберемося до станції. Багато інших країн не змінювали склад своїх експедицій, а просто залишили їх працювати на другий термін.

Зараз напрацьовано досвід діяльності в умовах пандемії. Учасники 26-ї УАЕ перед відправленням максимально обмежили всі контакти та пройшли тести на наявність вірусу. Перед тим як рушати до станції, вони перебували в Чилі на 14-денному карантині, упродовж якого було зроблено три тести. Для полярників і відвідувачів станції розроблено рекомендації та правила безпеки, що мінімізують ризики зараження коронавірусом.

Статтю повністю читайте в журналі № 12/2021