«Аграрні» сапери

Українським фермерам, що прагнуть якнайшвидше очистити свої землі та почати працювати на них, ­потрібно набратися терпіння та в жодному разі ­не намагатися розмінувати їх власноруч або з допомогою людей, які не мають відповідного фаху.

На сьогодні Україна є найзабрудненішою вибухонебезпечними предметами (далі – ВНП) країною у світі. Потенційно забруднена територія в Україні становить близько 300 тис. км², із них орієнтовно 19 тис. км² – це акваторія річок, во­дойм та водосховищ нашої країни, а також Азовського та Чорного морів. Загалом з початку воєнних дій станом на травень 2024 р. на території України під час розмінування знешкоджено більше ніж пів мільйона ВНП. Однак низькі темпи розмінування, зокрема земель сільськогосподарського призначення, змушують їх власників та орендарів самотужки звільняти території від небезпечного бруду, що несе високий ризик нещасних випадків, зокрема зі смертельними наслідками.

Забруднення територій небезпечними залишками війни є найбільш кричущою для України проблемою, яка потребує потужної уваги, сил та засобів для її подолання не тільки всередині країни, а й з боку міжнародного співтовариства. Однак нині експерти констатують відсутність системного підходу та рішучих дієвих кроків, ­спрямованих на вирішення цього питання.

Значні території України потребують здійснення заходів нетехнічного та технічного обстеження і проведення робіт з розмінування. Водночас проблема полягає не тільки у використанні армією рф дедалі складніших для виявлення ВНП, а й у забрудненні земель сільськогосподарського призначення, акваторій, об’єктів інфраструктури, ускладненому та тривалому процесі знешкодження ВНП і розблокуванні ­таких територій за умови обмежених можливостей.

Південь України, зокрема Миколаївська та Херсонська області, – один з найзабрудненіших ВНП регіонів в Україні. За інформацією ДСНС, у Миколаївській області лише сапери ДСНС розмінували майже 7 тис. га територій. Загалом потенційно-забрудненими територіями вважалися близько 750 тис. га, найбільш засміченими територіями є громади у Баштанському та Миколаївському районах. Схожа ситуація і в Херсонській, Харківській та інших областях, які розташовані у прифронтових зонах та на деокупованих територіях.

Але аграрії не можуть чекати на тривале обстеження та розмінування полів і втрачати свої прибутки, тим більше, цей процес доволі складний і витратний. Тому деякі сільгоспвиробники почали самотужки розміновувати свої угіддя. Є досить багато інформації про таких сміливців. Одні закуповують металошукачі і обходять з ними поля, інші використовують дрони з тепловізором, які виявляють металеві предмети завдяки більшій температурі нагріву, ніж ґрунт. Дехто встановлює попереду трактора пристосування, які в разі наїзду на ВНП захищають техніку та механізатора від наслідків можливого вибуху. Винахідливіші таку техніку обладнують дистанційним керуванням тощо.

ВІДНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ТРАКТОРІВ-РОЗМІНОВУВАЧІВ

Щоб пришвидшити темпи розмінування та зробити роботу механізаторів безпечнішою, інженери провідної аграрної компанії півдня України ТОВ «СП «ПАЕК» сконструювали трактор-розміновувач на базі трактора МТЗ-80 1970 року випуску. Розробники встановили на передній частині трактора металеву конструкцію, на яку прикріпили дерев’яну дошку – щит для захисту від уламків.

Функцію розмінування виконує спеціальна фреза з металевими ціпками, які обертаються з великою швидкістю і, заглиблюючись у землю приблизно на 5–7 см, б’ють із навантаженням 300 кг, у такий спосіб обробляючи верхній шар ґрунту. Керують цим розміновувачем дистанційно через пульт управління на відстані більше ніж 300 м.

За словами керівника підпри-­ємства ТОВ «СП «ПАЕК» Юрія Кормишкіна, на сьогодні трактор-­розміновувач уже обробив понад 500 га землі й дав змогу компанії очистити шляхи для відновлення зрошення на деокупованих територіях.

Фермер з Харківщини розповідає: «Спочатку відчайдушні фермери намагалися власноруч розмінувати поля. Протикали землю металевими багнетами, купували металошукачі. Власними зусиллями дістали понад 100 мін.

У фермерів зі звільнених районів Харківщини склалася невтішна ситуація. Держава не має ні часу, ні достатньої кількості фахівців, ні техніки для розмінування сільгоспугідь. Імовірна вигода підприємства не покривала розцінки на послуги організацій, які здійснюють комерційне розмінування. Тому вирішили замовити спецобладнання на свій трактор Т-150. У компанії, яка встановлює дистанційне обладнання на трактори, черга з охочих аграріїв з усієї Харківської області. Для встановлення обладнання на трактор потрібно приблизно тиждень, коштує це 10 тис. доларів, ще 4 тис. доларів – автопілот. Вартість трактора Т-150 та спецобладнання – приблизно 35 тис. доларів. За його допомогою вдалося розмінувати 700 із 1000 гектарів земель підприємства».

На жаль, один трактор невдало наїхав на міну і згорів. Тому фермер обладнав дистанційною системою ще два таких трактори.

НЕЩАСНІ ВИПАДКИ ПІД ЧАС РОЗМІНУВАННЯ

 В одному з останніх повідомлень, розміщених на сайті Мінекономіки, йдеться про нещасний випадок на Херсонщині. Місцевий фермер, залучивши найманих працівників, намагався розмінувати своє поле. Проте стався вибух, у результаті якого загинула людина.

Інший трагічний інцидент, під час якого заги­-нув водій трактора, який використовували для розмінування особи без відповідного сертифіката, стався в Бериславському районі Херсонської області. Керівник місцевого фермерського господарства найняв за усною домовленістю групу мешканців Миколаївської області, які запропонували свої послуги з розмінування, не маючи на це дозвільних документів. Залучили трактор цього ж фермерського гос­подарства із саморобним розмінувальним агрегатом. Під час проведення розмінування трактор підірвався на міні, а водій загинув.

Проте, як повідомили у відділі розслідувань нещасних випадків Південного МУ Держпраці, інформації про нещасні випадки, що сталися під час розмінування з найманими працівниками, не надходило.

ВИМОГИ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБІТ НА ТЕРИТОРІЯХ З ВНП

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закон про охорону праці) передбачено, що одним з обов’язків роботодавця є створення на робочому місці в кожному структурному підрозділі безпечних умов праці. Однак чинними нормативно-правовими актами з охорони праці не визначено конкретних вимог щодо організації безпечного ведення робіт на територіях, забруднених ВНП.

Водночас ці питання врегульовано іншими законами та нормативно-правовими актами. Так, відповідно до частини другої ст. 130 Кодексу цивільного захисту України Кабмін постановив затвердити Порядок розроблення планів діяльності єдиної державної системи цивільного захисту, де визначено план основних заходів цивільного захисту, порядок його розроблення, затвердження та виконання. На посадову особу з питань цивільного захисту у суб’єкта господарювання покладено обов’язок розроблення інструкції щодо дій персоналу в разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, яку затверджує керівник такого суб’єкта господарювання. Інструкція має містити відомості про можливі (прогнозовані) надзвичайні ситуації, які можуть виникнути у суб’єкта господарювання, сигнали оповіщення про небезпеку, дії персоналу після отримання таких сигналів, маршрути евакуації персоналу в безпечні місця, укриття в захисних спорудах цивільного захисту тощо.

Важливо брати до уваги, що згідно зі ст. 6  Закону про охорону праці працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля, що на той момент є під час виконання робіт на територіях, забруднених ВНП.

Юрій Лебедєв, головний державний інспектор Південного міжрегіонального управління Держпраці
Статтю підготовлено за сприяння Управління з питань цивільного захисту Миколаївської ОДА
Підготував Сергій Колесник, власкор

Yuriy Lebedev
“Agrarian” sappers

Ukrainian farmers who want to clear their land and start working on it as soon as possible need to be patient and never try to clear it of mines on their own or with the help of people who do not have the appropriate expertise.

Статтю повністю читайте в журналі "Охорона праці" № 7/2024 або КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ