Економічні аспекти оцінювання ризиків


Про впровадження прогресивної системи оцінювання ризиків як моделі раціонального вкладення коштів в ефективні та результативні заходи з охорони праці для бізнесу.

Економічні аспекти охорони праці для вдосконалення, зростання й стабілізації бізнесу. Чому це важливо?
Щогодини у світі від нещасних випадків і професійних захворювань помирає 250 осіб. Це можна порівняти з катастрофою літака Boeing 747-400!
Втрати становлять 4% валового світового продукту. Чому ми стільки втрачаємо? Люди. Активи. Продукція. Сировина. Власність. Прибуток. Репутація. Контракти. Інвестиції. Навколишнє середовище. Одним словом, через те що немає розуміння всебічної системи прогнозування та управління ризиками. Відсутня також інформація щодо співвідношення витрат від реалізації ризиків і масштабів можливих наслідків.
Ризик присутній скрізь і завжди. Він властивий будь-якій формі людської діяльності, наявний на всіх етапах діяльності суб’єктів господарювання незалежно від сфери їх функціонування – при цьому відмінність може полягати тільки в ступені ризику.
Повністю усунути ризики неможливо через низку причин як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Ризик – двигун прогресу й поліпшення процесів. Сама по собі наявність ризику, яка супроводжує діяльність підприємства, що працює в ринкових умовах, не є недоліком ринкової економіки. Більше того, відсутність ризику, тобто небезпеки виникнення непередбачених і небажаних для підприємства наслідків його власних дій, як правило, шкодить економіці, оскільки підриває її динамічність та ефективність.
У міжнародній практиці у достатньо стабільних економічних умовах суб’єкти господарської діяльності приділяють значну увагу питанням управління ризиками. У той же час в економіці України, де чинники економічної нестабільності і без того ускладнюють ефективне управління підприємствами, проблемам аналізу та управління ризиками, що виникають у процесі їх економічної діяльності, приділяється недостатня увага.

Оцінювання ризиків як інструмент управління раціональними вкладеннями в бізнес

У реальному секторі економіки тривалі строки реалізації проектів, недостатній обсяг інвестицій, низька оборотність коштів і окупність витрат, відносно низький рівень економічної грамотності адміністративно-управлінського персоналу, втрати, пов’язані з кадрами, ресурсами, активами й простоєм, перешкоджають об’єктивному оцінюванню переваг концепції зниження рівня ризиків у діяльності підприємства.
У свою чергу це призводить до неефективного управління фінансовими потоками, відсутності прогнозування результатів фінансово-господарської діяльності, помилкового стратегічного планування розвитку підприємства.
Ризик – це можливість або ймовірність певних збитків у результаті реалізації небезпечного чинника. Існує різноманіття думок з приводу сутності й природи ризику, а також з приводу тлумачення цього поняття. Ризик визначають як імовірність (загрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходів або появу додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої й фінансової діяльності.
Отже, ризик – це ймовірність настання якоїсь несприятливої події, можливість невдачі, можливість небезпеки.

Виявлення ризикоутворювальних чинників

Багатогранність поняття «ризик» зумовлена різноманітністю чинників, що характеризують особливості конкретного виду діяльності. Виявити всі ризикоутворювальні чинники досить складно. По-перше, більшість ризиків має як загальні чинники, так і специфічні. По-друге, конкретний ризик може мати різні причини виникнення залежно від виду діяльності комерційної організації.
З метою структурування та раціонального підходу ризики поділяють на:

  • фінансові; • ризики ліквідності; • ділові; • комерційні;
  • політичні; • природні; • інфляційні; • кредитні; • ринкові;
  • транспортні; • екологічні та багато інших.

Цікавим відкриттям для багатьох керівників і власників стане той факт, что в основні ризики, над яким вони постійно та якісно працюють, закладено ризики з охорони праці.

Комерційні ризики – це небезпека втрат у процесі фінансово-господарської діяльності. Вони означають невизначеність результатів від даної комерційної угоди. За структурною ознакою комерційні ризики поділяють на: майнові, виробничі й торговельні.
Майнові ризики – це ризики, пов’язані з імовірністю втрати майна підприємця шляхом крадіжки, диверсії, недбалості, перевантаження технічної й технологічної систем тощо.
Виробничі ризики – ризики, пов’язані зі збитками від зупинення виробництва внаслідок впливу різних чинників, і насамперед зі збитками або пошкодженням основних і оборотних фондів (устатковання, сировина, транспорт тощо), а також ризики, пов’язані із впровадженням у виробництво нової техніки й технології.
Торговельні ризики – це ризики, пов’язані зі збитками через затримку платежів, відмову від платежу в період транспортування товару, непостачання товару тощо.
Ризик упущеної вигоди – це ризик настання непрямих (побічних) фінансових збитків (неодержаний прибуток) у результаті нездійснення якого-небудь заходу або нереалізації кінцевого продукту через зрив процесів.
Організаційні ризики зумовлені помилками менедж­менту компанії (у тому числі й при прийнятті рішень), її співробітників; проблемами системи внутрішнього контролю, погано розробленими правилами робіт та іншим. Тобто  це ризики, пов’язані із внутрішньою організацією роботи компанії, які призвели до збитків.
Техніко-виробничі ризики – ризики виникнення аварій, пожеж, поломок; ризики порушення функціонування об’єкта внаслідок помилок під час проектування й монтажу, недотримання виробничих технологій і процесів.
Екологічний ризик – ризик завдання шкоди навколишньому середовищу.

Управління ризиками

Управління ризиками – це можливість використовувати різноманітні підходи, процеси, заходи, що дають змогу певною мірою прогнозувати настання ризикованої події, ситуації й за рахунок управлінської взаємодії досягати зниження ступеня його впливу.

Головними завданнями управління ризиком є:

  • виявлення ділянок підвищеного ризику;
  • оцінка ступеня ризику;
  • аналіз прийнятності даного рівня ризику для підприємця; розробка в разі потреби заходів щодо запобігання або зниження рівня ризику;
  • у разі коли ризикова подія відбулася – наявність плану негайного вжиття заходів для максимально можливого відшкодування завданої шкоди.

Система управління ризиком. Конкретні методи й прийоми, що використовуються під час прийняття й реалізації рішень в умовах ризику, значною мірою залежать від специфіки підприємницької діяльності, прийнятої стратегії досягнення поставлених цілей, конкретної ситуації тощо, наявних ресурсів (коштів) з урахуванням контролю за ризикоутворювальними чинниками.
Система управління ризиком насамперед передбачає його оцінювання, результати якого дають змогу надалі обрати оптимальний спосіб зниження рівня ризику.
Основними методами оцінювання ризику є: метод експертних оцінок, метод дерева рішень, метод сценаріїв, статистичний, аналітичний метод, вибір розрахункових методів (HAZOP, Кінні, FMEA-аналіз, HAZID) тощо.
Система управління ризиком – міжнародна модель. Зростання конкуренції потребує від підприємств постійного нарощування обсягів виробництва, підвищення темпів роботи, розширення масштабів діяльності. Ці чинники, у свою чергу, потребують підвищення продуктивності праці кожного працівника, причому без зниження якості роботи і якості ведення бізнесу в цілому. У таких умовах необхідні нові організаційні підходи, що дають змогу підприємству зберегти виробничі потужності, здоров’я й добробут персоналу.
Найбільш суттєвою виявляється вигода, отримана в результаті поліпшення умов праці та вдосконалення технічного контролю шляхом прогнозування й системного підходу при всебічному оцінюванні ризиків, цільового вкладення коштів у найбільш ефективні й потенційно небезпечні дільниці та процеси.

Скільки коштує нещасний випадок

Помилка багатьох керівників, аналітиків і фахівців полягає в тому, що вони недостатньо чесно, всебічно й відкрито виконують розрахунки нещасних випадків, аварій та інцидентів. Часто вони підміняють і вуалюють реалії витрат, а також не враховують непрямі витрати, які можуть перевищувати прямі в десятки разів.

Витрати, які можуть виникнути внаслідок нещасного випадку:

першочергові витрати й збитки – це заробітна плата потерпілого в день, коли стався нещасний випадок, і витрати на його транспортування до лікувального закладу;

витрати через порушення виробничого процесу – це заробітна плата працівників, яких відірвали від роботи, і витрати на відновлення місця події, а також упущений прибуток за цей час;

збитки, завдані підприємству, – це збитки внаслідок руйнування, псування устатковання, матеріалів, сировини, активів тощо;

витрати на реорганізацію виробничого процесу – це витрати на оренду устатковання або інструментів замість зіпсованих і оплата понаднормових працівнику, який заміщає потерпілого;

витрати на розслідування – це витрати на заробітну плату членів комісії з розслідування за період розслідування, які не займаються іншою роботою, на проведення експертиз, судові витрати. Крім того, це витрати на заробітну плату керівників за період проведення позапланового інструктажу;

витрати на лікування й реабілітацію потерпілого – це може бути як оплата додаткових процедур, так і вит­рати на перенавчання працівника.

Прямі витрати й збитки:

першочергові витрати;

витрати, пов’язані з лікуванням, відновленням і періодом реабілітації потерпілого;

витрати, пов’язані з роботою комісії з розслідування нещасного випадку;

витрати на оплату роботи залучених співробітників компанії чи тих, які їх заміщують;

витрати, пов’язані з видатками підприємства;

втрати через порушення й зупинення виробничого процесу;

збитки підприємства від руйнування, псування устатковання, матеріалів;

витрати на реорганізацію виробничого процесу, виконання коригувальних заходів тощо.

Непрямі збитки:

надбавка до страхового тарифу;

фінансування заходів з профілактики травматизму;

витрати, пов’язані з роботою держорганів;

інші витрати, пов’язані з упущеною вигодою.
Розрахунок вартості витрат, пов’язаних з нещасним випадком

Пропонуємо виконати аналітичний розрахунок прогнозованих витрат по підприємству на рік та порівняти його з розрахунковим еквівалентом кожного нещасного випадку за минулий статистичний рік. Візьмемо, наприклад…

Ірина Шевчук, начальник відділу охорони праці
міжнародної компанії

president banner1 banner4 banner3 banner2 banner5