Аналізуємо травматизм по-новому


Дані, наведені у статті, свідчать про те, що рівень травматизму в Україні не знижується – зменшуються показники травматизму, для визначення яких використані традиційні методи підрахунку та аналізу. Автор пропонує новий, більш об’єктивний метод статистичного аналізу виробничого травматизму.

Традиційний аналіз виробничого травматизму

Цей аналіз ґрунтується на статистичному, топографічному та інших методах, описаних, наприклад, у книзі Г. В. Лесенка (Технический инспектор труда. М.: Профиздат. – 1980) у розділі «Аналіз травматизму».
Зразок традиційного аналізу виробничого травматизму наведено у статті О. Моісеєнка «Виробничий травматизм: офіційна статистика і реальність» (додаток до журналу «Охорона праці» № 1/2016, с. 39–49).За висновком О. Моісеєнка, рівень травматизму на виробництві в умовах економічної кризи не знижується – зменшуються лише його офіційні показники, оскільки переважну частину нещасних випадків роботодавці намагаються не пов’язувати з виробництвом. Дані, наведені у статті, підтверджують цей висновок стосовно суб’єктів господарювання, розташованих на території Київської області та м. Києва (далі – Київський регіон).
Статистичний метод аналізу стану виробничого травматизму передбачає використання даних за обліковий період щодо нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, чисельності працюючих та кількості днів їх тимчасової непрацездатності, на підставі чого визначають відносні величини – показники частоти та тяжкості травматизму.
Показник частоти Кч (кількість нещасних випадків на 1000 працюючих за обліковий період) обчислюють за формулою:

Кч = (А х 1000) / Б,

де А – загальна кількість нещасних випадків на підприємстві за обліковий період, Б – загальна чисельність працюючих на підприємстві за той самий обліковий період.
Показник тяжкості Кт (середня кількість днів тимчасової непрацездатності, що припадає на один нещасний випадок на виробництві) обчислюють за фор­­­мулою:

Кт = В / А,

де В – сумарна кількість днів тимчасової непрацездатності за всіма нещасними випадками, що підпадають під облік за обліковий період.
На практиці також використовують загальний показник травматизму:

Кзаг = Кч х Кт.

Порядок визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень містить Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286.
Відповідно до п. 3. 1 цієї Інструкції середню кількість працівників підприємства визначають як суму середньо­облікової кількості штатних працівників, середньої кількості зовнішніх сумісників і середньої кількості працюючих за цивільно­правовими договорами за обліковий період (місяць, квартал, з початку року, рік).
Топографічний метод аналізу виробничого травматизму застосовують за місцем настання нещасних випадків. Практикують аналіз за видами подій та причинами нещасних випадків, розподілом травм за характером або часом виникнення, за професіями, статтю, віком та стажем роботи потерпілих, за видами робіт тощо.
Для традиційного аналізу виробничого травматизму характерним є таке.

  1. Аналіз стану виробничого травматизму проводиться за основними видами економічної діяльності підприємства.

Тобто якщо на підприємстві, наприклад хімічної промисловості, зареєстровано нещасний випадок, пов’язаний з дорожньо­транспортною пригодою, то його аналізуватимуть як нещасний випадок у хімічній промисловості, а не в допоміжному виді економічної діяльності (перевезення транспортним засобом).

  1. Аналіз виробничого травматизму ґрунтується на критерії нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, і не враховує виду господарської діяльності, під час ведення якої стався нещасний випадок.

До бази нещасних випадків, по якій проводять аналіз травматизму, не включають випадки, що сталися внаслідок впливу на потерпілого шкідливого й небезпечного виробничого чинника та визнані такими, що не пов’язані з вироб­ництвом (до них насамперед належать нещасні випадки, що сталися з водіями, яких визнано винними у скоєнні дорожньо­транспортної пригоди, або особами, залученими до роботи на умовах цивільно­правових договорів).

  1. Види господарської діяльності підприємства або галузі, за якими проводиться аналіз виробничого травматизму, можуть не збігатися з видами економічної діяльності, визначеними Національним класифікатором Украї­ни «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2010, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.
  2. Аналіз виробничого травматизму за основним видом економічної діяльності суб’єкта господарювання не дає об’єктивної картини виробничої діяльності суб’єктів господарювання, що, відповідно, знижує ефективність профілактичних заходів щодо запобігання нещасним випадкам. Наприклад, якщо за один і той самий обліковий період на підприємстві з чисельністю працюючих 10 осіб зареєстровано два нещасні випадки, а на іншому з чисельністю працюючих 1000 осіб – також два, то рівень виробничого травматизму на першому підприємстві вва­жається вищим, ніж на другому, але при цьому не враховується той факт, що в обох випадках до травмонебезпечної роботи залучають, приміром, тільки п’ятьох осіб. На думку автора, порівнювати між собою нерівнозначні підприємства неправомірно: у цьому разі відповідно до Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436­IV перше підпри­ємство належить до суб’єктів мікро­підприємництва, друге – до суб’єктів великого підприємництва.

Також у 2015 р. порівняно з 2014 р. спостерігається зростання смертельного травматизму за такими видами подій: ураження електричним струмом (7 проти 3), пожежа (4 проти 1), дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються (6 проти 0), дія шкідливих і токсичних речовин (1 проти 0).

Новий підхід до аналізу виробничого травматизму
Визначення завдання

Кількість пов’язаних з виробництвом нещасних випадків рік у рік зменшується, тобто скорочується база даних, на підставі якої проводять аналіз виробничого травматизму. Відповідно, за всіма правилами статистичного аналізу знижується достовірність висновків. Наприклад, за перші два місяці 2016 р. із 30 зареєстрованих нещасних випадків лише два є обліковими, тобто аналіз виробничого травматизму слід проводити лише за цими двома випадками.
На відміну від традиційного методу аналізу виробничого травматизму пропонують проводити аналіз усіх зареєстрованих нещасних випадків зі смертельними наслідками і розподіляти їх не за критерієм того, чи пов’язаний нещасний випадок з виробництвом, а за критерієм наявності впливу на потерпілого виробничого чинника (за ГОСТ 12.0.003–75) з урахуванням умов залучення його до роботи та виду економічної діяльності, під час ведення якої стався нещасний випадок.
У разі віднесення того чи іншого нещасного випадку до коду виду економічної діяльності за ДК 009:2010 можуть виникнути неоднозначності, пов’язані з недоліками структури видів економічної діяльності за ДК 009:2010. Наприклад, у розділі С «Переробна промисловість» є код C 33.17 «Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів», а у розділі H «Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність» – код 45.2 «Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів». Тож до якого коду віднести нещасний випадок, який стався під час експлуатації службового автомобіля? Проблеми виникають із визначенням коду виду економічної діяльності, до якого слід віднести нещасний випадок, що стався під час експлуатації технологічних транспортних засобів (бульдозера, екскаватора, автокрана, автопідіймача тощо). Наприклад, до якого розділу віднести нещасний випадок, що стався з машиністом екскаватора, – спеціальних видів будівельних робіт (розділ F «Будівництво»), наземних транспортних засобів (розділ Н «Транспорт…») чи надання в оренду будівельних машин і устатковання (розділ N «Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування»)?
Виникають проблеми з визначенням коду виду економічної діяльності, до якого слід віднести нещасний випадок, що стався за таких обставин:

  • пожежник під час чергування помер унаслідок погіршення стану здоров’я після занять у спортивному залі;
  • бухгалтер потрапив під потяг при пересуванні між вироб­ничими об’єктами;
  • працівник підприємства газового господарства під час поїздки транспортним засобом до виробничого об’єкта потрапив у дорожньо-транспортну пригоду;
  • працівник при пересуванні територією підприємства (після проходження медичного огляду) потрапив у дорожньо-транспортну пригоду;
  • адміністративно­технічний працівник (директор, завідувач господарства (складу), інженер з охорони праці, начальник відділу кадрів або інший) помер на робочому місці внаслідок погіршення стану здоров’я;
  • водій прийшов на виробничу базу підприємства, де згодом був знайдений повішеним;
  • зварник помер унаслідок асфіксії під час вживання їжі.

Чинний у системі Держпраці облік та аналіз виробничого травматизму передбачає: у першому випадку – сферу господарської діяльності «діяльність пожежної охорони»; у другому – «фінансова діяльність»; у третьому – «експлуатація газового господарства»; у четвертому, п’ятому, шостому та сьомому – залежно від сфери господарювання. Хоча зазначені вище нещасні випадки пов’язані: у першому випадку – із заняттями спортом; у другому – із залізничним транспортом; у третьому та четвертому – з наземним автомобільним транспортом; у п’ятому – з діяльністю у сфері професійного або адміністративного обслуговування; у шостому та сьомому – із психофізіологічним чинником за відповідною сферою господарювання.
Очевидним є те, що «Будівництво» (код F) та «Транспорт» (код Н), а також деревообробне («Лісопильне та стругальне виробництво», код 16.10), металообробне виробництво («Механічне оброблення металевих виробів», код 25.62), експлуатація електротехнічних пристроїв («Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання», код 33.14) переробної промисловості (код С) – це міжгалузеві види економічної діяльності, тобто притаманні всім напрямам господарювання.
Аналіз виробничого травматизму за видами економічної діяльності, під час ведення якої стався нещасний випадок, дає змогу:

  • визначати види та напрями виробничої діяльності, які за обліковий період є найбільш травмонебезпечними та затребуваними у регіоні;
  • аналізувати динаміку розвитку окремих видів виробничої діяльності як за окремими галузями, так і загалом по Україні та, відповідно, переміщення робочої сили;
  • розробляти ефективніші профілактичні (превентивні) заходи щодо запобігання нещасним випадкам за конкретними видами економічної діяльності.

За результатами аналізу смертельних нещасних випадків можна дійти таких висновків.

  1. Кількість зареєстрованих НВ зі смертельними наслідками залишається на одному рівні (цей висновок суперечить офіційним даним аналізу виробничого травматизму). За 2013–2015 рр. зареєстровано в середньому 182 нещасні випадки зі смертельними наслідками. З 2013 р. маємо зниження рівня виробничого травматизму на 20% (у середньому з 227 нещасних випадків у 2011–2012 рр. до 182 у 2013–2014 рр.).
  2. Кількість нещасних випадків, пов’язаних з виробничою діяльністю, залишається на одному рівні. За 2011–2015 рр. зареєстровано в середньому 64 нещасні випадки зі смертельними наслідками, пов’язані з виробниц­твом.
  3. За 2013–2015 рр. зареєстровано в середньому 166 нещасних випадків, що сталися з особами, залученими на умовах трудового договору, і 16 – з тими, які працюють за цивільно­правовими договорами. Тобто кожний десятий потерпі­лий був залучений до роботи на умовах цивільно­правового договору.
  4. Коефіцієнт показника травматизму Кпт за 2011–2015 рр. вказує на те, що рівень травматизму становить у середньому 0,65. Тобто в 2011–2015 рр. маємо усталений баланс між виробничим і невиробничим травматизмом стосовно смертельних нещасних випадків (і це при тому, що в Україні, за офіційними даними, спостерігається спад промислового виробництва та зменшення кількості працюючих). За 2011–2015 рр. кожний третій зареєстрований нещасний випадок зі смертельним наслідком визнавали таким, що пов’язаний з виробництвом.
  5. Причина стрибка в бік зменшення на 20% зареєстрованих нещасних випадків зі смертельними наслідками, що сталися на території Київського регіону у 2012–2013 рр., може бути пов’язана як зі скороченням промислового виробництва, так і з проведенням пенсійної реформи, коли багато працівників визнали за краще піти на заслужений відпочинок. Як результат – зменшилася кількість потенційних потерпілих (наприклад, за станом здоров’я).

За результатами аналізу нещасних випадків, що сталися на території Київського регіону у 2015 р. можна дійти таких висновків.
Виробничий травматизм зареєстровано у 13 сферах економічної діяльності, які є характерними для Київського регіону за обліковий період. Дані виробничого травматизму за нещасними випадками зі смертельними наслідками у промислових сферах діяльності (в аграрній та переробній промисловості, будівництві, на транспорті тощо) можна вважати об’єктивними. Аналіз виробничого травматизму в таких сферах діяльності, як державне управління та оборона, діяльність охоронних служб (не враховуються дані травматизму в Управлінні державної охорони України), освіта (не враховуються дані травматизму серед вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів), та інших сферах, де існують відомчі нормативні документи щодо розслідування (порядки, положення, інструкції), не може бути обєктивним і його слід доповнити даними відомчого травматизму.

Практично щодня реєструються «екстрені повідомлення про звернення потерпілого щодо настання нещасного випадку на виробництві» за фактами, що стосуються працівників управлінь поліції Міністерства внутрішніх справ України, що вказує на високий рівень травматизму у цій сфері діяльності. Постійно поповнюється база нещасних випадків Міністерства оборони.
Виробничий травматизм у Київському регіоні відсутній у таких сферах господарювання, як добувна промисловість і розроблення кар’єрів (код В), фінансова та страхова діяльність (код К); операції з нерухомим майном (код L), що свідчить про невеликий обсяг робіт (наприклад, у добувній промисловості), відсутність впливу виробничих чинників у цих сферах господарювання, незалучення Держгірпромнагляду до розслідування нещасних випадків або їх приховування.
За кількістю зареєстрованих нещасних випадків у Київському регіоні лідирують такі сфери господарювання: 48 – транспорт та складське господарство (код Н); 37 – будівництво (код F); 32 – переробна сфера – експлуатація промислового обладнання (код С); 24 – охоронна діяльність та обслуговування будинків і територій (сфера адміністративного та допоміжного обслуговування) (код N).

За виробничим чинником найбільшу кількість нещасних випадків зареєстровано в таких сферах господарювання:

  • 30 нещасних випадків – на транспорті та пов’язаному з ним складському господарстві (код Н) (відповідно до результатів аналізу нещасних випадків за видами подій, найвищий рівень травматизму пов’язаний з дорожньо­транспортними пригодами на дорогах загального користування);
  • 18 нещасних випадків – у будівництві (код F) (відповідно до результатів аналізу нещасних випадків за видами подій, найвищий рівень травматизму пов’язаний з проведенням робіт на висоті);
  • 7 нещасних випадків – під час експлуатації електротехнічних пристроїв (код С);
  • 6 нещасних випадків – у сільському та лісовому господарстві (код А).

Найбільшу кількість нещасних випадків, пов’язаних з погіршенням стану здоров’я, зареєстровано у таких сферах господарювання: 17 – наземний транспорт, у тому числі технологічні транспортні засоби (код Н та код F); 14 – діяльність охоронних служб (код 80); 13 – переробна промисловість (експлуатація промислового обладнання) (код Н); 12 – будівництво (код 41); 7 – торгівля (коди 46, 47); 6 – обслуговування будинків і територій (код 81); 5 – мистецтво, спорт, розваги та відпочинок (код R); 4 – водопровідно­каналізаційне господарство (код Е); 4 – освіта (код Р); 4 – професійна, наукова та технічна діяльність (управлінські інженерно­технічні працівники).
До самогубства схильні працюючі у сфері професійної, наукової та технічної діяльності (управлінські інженерно­технічні працівники) – зареєстровано два випадки.
Найбільшу кількість нещасних випадків, пов’язаних з особами, залученими на умовах цивільно­правових договорів, зареєстровано у будівництві (код F) (8 із 12 випадків).
Нещасні випадки, пов’язані з протиправними діями сторонніх осіб, зареєстровано у таких сферах господарювання: експлуатація електротехнічних пристроїв, будівництво та обслуговування будинків і територій.

Таким чином, транспорт і будівництво є найбільш травмонебезпечними сферами виробничої діяльності у Київському регіоні (за традиційним методом аналізу найбільш травмонебезпечною сферою визнано агропромисловий комплекс). Результати аналізу виробничого травматизму щодо будівництва в обох випадках збігаються. Високий рівень травматизму притаманний переробній сфері, особливо в частині експлуатації промислового обладнання. Відповідно, і профілактичні (превентивні) заходи у цих сферах має бути посилено.
Ще одним шляхом підвищення достовірності аналізу виробничого травматизму є використання бази даних загального травматизму, тобто коли аналіз виробничого травматизму проводиться за даними усіх нещасних випадків, за результатами яких оформлено акти за формою Н­1.

Микола Федоренко,
головний державний інспектор відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Київській області

president banner1 banner4 banner3 banner2 banner5
Замовити дзвінок