Чи повинні проходити навчання?

+1
0
-1
Вирішено
Видно всім

Працівники робочих професій, такі як електрозвариник ручного зварювання, стропальник, слюсар-електрик з ремонту електроустаткування який обслуговує посудини що працюють під тиском кожні 12 місяців проходять навчання та перевірку знань по інструкціям з охорони праці за професіями.
Чи повинні вони проходити окремо навчання і перевірку знань по “Правилам охорони праці, під час експлуатації обладнання, що працює під тиском”, “Правилам безпеки систем газопостачання”, “Правилам охорони праці під час експлуатації ванатажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання” та інших нормативних документів.

1 відп.

Видно всім

Ответить

 aaa

Федоренко М.Д,
24 марта 2020, 10:59:29

Відповідь:
Навчання та перевірка знань з питань охорони  праці  робітників проводиться за Програмою навчання з питань охорони праці, розробленою відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці (далі – НПАОП), під якими розуміють «правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання» (стаття 27 Закону України «Про охорону праці»). До Програми спеціального навчання (окрім НПАОП) входять Правила технічної експлуатації засобів виробництва підвищеної небезпеки та пов’язаними з ними державних стандартів (ДСТУ).
Перевірка знань робітників з питань охорони праці проводиться за нормативними документами, додержання яких входить до їхніх функціональних обов’язків (п.3.8 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, НПАОП 0.00-4.12-05). Форма Протоколу засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці  (додаток 1 НПАОП 0.00-4.12-05) передбачає зазначення переліку основних НПАОП, за якими проводилася перевірка знань.
Правила, включені до Покажчика нормативно-правових актів з охорони праці, поширюються на суб’єктів господарювання, зокрема, Правила охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання (НПАОП 0.00-1.80-18) поширюються на «суб’єктів господарювання, що займаються монтажем, демонтажем, експлуатацією (використання за призначенням, технічне обслуговування, ремонт), модифікацією (реконструкція чи модернізація), перевіркою технічного стану (технічний огляд, експертне обстеження) вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання». Сфера дії Правил може поширюватись й безпосередньо на працівників суб’єктів господарювання, зокрема, Правила  охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском. (НПАОП 0.00-1.81-18) є «обов’язкові для виконання всіма працівниками, що займаються модифікацією (модернізацією, реконструкцією), монтажем, демонтажем, налагодженням, технічним обслуговуванням, ремонтом, технічним оглядом та експлуатацією обладнання, що працює під тиском, вищим 0,5 бар»; Правила охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт  (НПАОП 0.00-1.75-15) є «обов’язковими для роботодавців та працівників, що виконують вантажно-розвантажувальні роботи»; Вимоги безпеки та захисту здоров’я під час використання виробничого обладнання працівниками (НПАОП 0.00-7.14-17) встановлюють «мінімальні вимоги щодо безпеки та захисту здоров’я під час використання виробничого обладнання працівниками у процесі трудової діяльності».
До функціональних обов’язків робітників не входить дотримання вимог НПАОП 0.00-…, хоча й деякі вимоги безпеки цих Правил обов’язкові для виконання працівниками. До функціональних обов’язків робітників входить дотримання  вимог таких НПАОП як інструкцій з охорони праці, технологічної та експлуатаційної документації, які визначають безпосередній порядок виконання робіт підвищеної небезпеки та зміст яких не повинен суперечити вимогам чинних НПАОП.
Слід зазначити, що втратили чинність Типові інструкції для деяких професій  робітників, зокрема, з 27.10.2016 втратили чинність Типова інструкція з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, Типова інструкція з безпечного ведення робіт для кранівників стрілових самохідних кранів, дотримання яких було обов’язковим для відповідних професій  робітників.
                Таким чином, маємо дилему: навчання робітників проводиться за Програмою навчання, а перевірка знань передбачає зазначення переліку основних НПАОП, за якими проводилась ця перевірка. Однозначно можна стверджувати те, що у разі зазначення у Протоколі засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці робітників НПАОП, повинні зазначатись конкретні розділи (глави, пункти), яких повинні дотримуватись робітники. Питання в тому, що конкретизація нормативних вимог збільшує розміри текстової частини Протоколу або Посвідчення. Стосовно оформлення Протоколу засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці, який має пріоритет над Посвідченням, –  це питання не є суттєвим.
             Новорозроблені НПАОП орієнтуються переважно на мінімальні (узагальнені) вимоги безпеки роботодавцями, що суперечить традиційній формі навчання працівників учбово-навчальними закладами: знання за мінімальними вимогами не дають необхідних практичних навичок. Прикладом сучасної нормотворчості з питань охорони праці є, зокрема, Загальні вимоги стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників (НПАОП 0.00-7.11-12); Вимоги до роботодавців стосовно забезпечення безпечного виконання робіт у потенційно вибухонебезпечних середовищах (НПАОП 0.00-7.12-13); Вимоги до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу електромагнітних полів (НПАОП 0.00-7.13-14); Вимог безпеки та захисту здоров’я під час використання виробничого обладнання працівниками (НПАОП 0.00-7.14-17); Вимоги до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу хімічних речовин (НПАОП 0.00-8.11-12), Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці (НПАОП 0.00-7.17-18).
На думку автора, у таких умовах використання традиційної форми навчання (через зазначення переліку НПАОП) вже не є ефективним, оскільки НПАОП вже не дають конкретних знань та можуть допускати неоднозначне трактування нормативних вимог. Характерний приклад з цієї точки зору є неоднозначності нормативних вимог щодо безпечної організації вантажно-розвантажувальних робіт з довгомірними вантажами. Зокрема, довгомірних вантаж – вантаж завдовжки понад 6 м (п. 3 глави 8 розділу ІІІ Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт, НПАОП 0.00-1.75-15; п. 5.12 глави 5 розділу ІV Правил охорони праці під час експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій, теплових мереж і тепловикористовувальних установок, НПАОП 0.00-1.69-13). Довгомірний вантаж – вантаж завдовжки понад 2 м (частина 14 п. 4 розділу І Правила охорони праці під час експлуатації навантажувачів, НПАОП 0.00-1.83-18; п.2.3.2 Правил охорони праці під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт на залізничному транспорті, НПАОП 63.21-1.22-07). Оскільки відповідно до НПАОП 0.00-1.75-15 та НПАОП 0.00-1.83-18 для проведення вантажно-розвантажувальних робіт з довгомірними вантажами повинні використовуватися вантажопідіймальні механізми або навантажувачі, що має гак з траверсою, питання щодо використання вилкового навантажувача для переміщення вантажів довжиною від 2 м до 6 м є дуже значимим. Цікаво було б отримати роз’яснення Держпраці вимог НПАОП щодо визначення поняття «довгомірний вантаж».

#1

Будь ласка, увійдіть , або зареєструйтеся , щоб додати відповідь

president banner1 banner4 banner3 banner2 banner5