ГІГІЄНА ПРАЦІ: РУХАЄМОСЬ ДАЛІ


Коли нарешті будуть вирішені невідкладні проблеми гігієни праці?

Після утворення Державної служби України з питань праці саме Інститут медицини праці НАМН України (далі – Інститут) став її надійним консультантом, помічником, посприяв в освоєнні нового напряму діяльності – реалізації державної політики у сфері гігієни праці. Свого часу Держпраці спільно з Інститутом сформулювала відповідні функції, які увійшли до положення про Службу. І ось у лютому 2016 р. окремим розпорядженням КМУ функції й повноваження з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції зі здійснення дозиметричного контролю місць та доз опромінювання працівників повністю передали до Держпраці. А втім, це стало лише початком роботи, тому що проблемних питань у цій сфері, які потребують негайного законодавчого врегулювання, Служба має сьогодні цілком достатньо. Над чим же потрібно попрацювати?

КАДРОВЕ ПИТАННЯ. У штаті Держпраці для виконання функцій з гігієни праці передбачено 292 посади, з яких 72 обійматимуть лікарі­гігієністи, що не належать до державної служби. Питання переходу на ці посади фахівців із санепідслужби потребували додаткового нормативного врегулювання. Були внесені зміни до відповідної постанови КМУ щодо оплати праці та врахування медичного стажу лікарів­гігієністів. Сьогодні вони отримують зарплати на тому ж рівні, що і в ліквідованій Держсанепідслужбі. Однак штат нової гігієнічної служби поки що вкомплектований приблизно на 30%, насамперед через дефіцит фахівців з відповідною освітою. Це стосується як територіальних управлінь, так і центрального офісу Держпраці, де фактично з п’яти посад в управлінні зайнята одна ставка. Сьогодні питання щодо державного замовлення фахівців, організації навчання, підвищення кваліфікації лікарів­гігієністів, які вже перебувають у штаті Держпраці, остаточно не вирішено.

ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ. У вересні 2015 р. набула чинності постанова КМУ № 266 «Про затвердження Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти». З галузі знань «Охорона здоров’я» цього Переліку вже виключено базову спеціальність – «медико­профілактичну справу». Випускники медінститутів, які навчались за цією спеціальністю, після подальшої підготовки в інтернатурі здобували професію лікаря­гігієніста з окремих спеціальностей, зокрема і за фахом гігієна праці.
Наразі низка вітчизняних вишів здійснюють підготовку студентів за фахом «медико­профілактична справа», гігієністів випускатимуть ще протягом п’яти наступних років. Однак ніяких гарантій, що на останніх курсах інституту майбутні випускники оберуть спеціалізацію з гігієни праці, немає. Держпраці подала заявку до Міністерства охорони здоров’я (далі – МОЗ) та Національного медичного університету імені О. О. Богомольця щодо підготовки 80 лікарів­гігієністів за державним замовленням. Проте для цього потрібно вирішити питання щодо введення спеціальності «медико­профілактична справа» до переліку спеціальностей галузі знань «Охорона здоров’я».
До речі, 13 випускників Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, що навчалися за цією спеціальністю, прийшли на роботу в Держпраці.

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. У всіх законодавчих та інших нормативно­правових актах, що регламентують роботу в галузі гігієни праці, зазначено, що виконавцями функцій є фахівці з гігієни праці Держсанепідслужби України, яка вже фактично ліквідована. Тому Мінсоцполітики своїм листом від 15.03.2016 № 3732/0/14­16/13 роз’яснило, що до приведення нормативно­правових актів з гігієни праці у відповідність до чинного законодавства посадові особи Держпраці під час здійснення державного нагляду в цій сфері мають керуватися в межах компетенції чинними законами і нормативно­правовими актами. Це вказано в Порядку здійснення заходів, пов’язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженому постановою КМУ від 20.10.2011 № 1074 (п. 12).
Зокрема, фахівці Держпраці мають право у перехідний період керуватися порядками, затвердженими наказами МОЗ, які регулюють питання встановлення та розслідування професійних захворювань, складання санітарно­гігієнічних характеристик, контролю за проведенням медичних оглядів та моніторингу стану умов праці й здоров’я працівників. Водночас нові документи, що стосуються медичних оглядів, санітарно­гігієнічних характеристик умов праці, які є обов’язковими під час вирішення питання зв’язку захворювання з професією, та інші, де вказано, що виконавцями функцій з гігієни праці є фахівці Держпраці, розробляють дуже повільно. Ця проблема, на наш погляд, спричинена небажанням МОЗ і Мінсоцполітики домовлятися.
Ще одне проблемне питання – очікуване скасування з 1.01.2017 р. цілої низки санітарних норм та правил і ГОСТів, потрібних для роботи гігієністів, які ухвалено до 1992 р. Сьогодні Держпраці ініціює урядове рішення щодо залишення в дії близько 190 таких документів до розробки відповідних вітчизняних нормативів. Водночас на запит Інституту стосовно уточнення переліку нормативно­правових актів, що потребують оновлення та перегляду, інформації поки що немає. Крім цього, дотепер у Держпраці не визначилися, з якими науковими установами МОЗ та НАМНУ буде співпрацювати служба з питань розробки нових санітарних нормативів.
Слід зазначити, що регламентувальні документи з гігієни праці – це не тільки накази МОЗ, санітарні норми та правила. Це також гранично допустимі концентрації та рівні факторів виробничого середовища і трудового процесу, процедура визначення та затвердження яких на цей час у зв’язку з реформуванням державних структур теж потребує розробки. Таким чином, залишається гострою і проблема погодження нових гігієнічних нормативів.
Щодо закріплення за Держпраці функцій гігієни праці на законодавчому рівні відповідні норми увійшли до проекту Трудового кодексу, який ухвалено поки що в першому читанні.

ГІГІЄНА ТА ПРОФПАТОЛОГІЯ. Незважаючи на певні зусилля Держпраці, низку питань у сфері гігієни праці не вирішено у зв’язку з тим, що гігієна праці та профпатологія між собою дуже пов’язані, а остання перебуває у сфері компетенції МОЗ. Це, зокрема, питання проведення деяких профілактичних заходів (попередні та періодичні медичні огляди), установлення та лікування професійних захворювань тощо.
Відомо, що діяльність МОЗ щодо профілактики професійних захворювань сьогодні зведена до мінімуму. Так, проект наказу про надання профпатологічної допомоги працюючому населенню в Україні, який був підготовлений за участю фахівців Інституту, «залежався» в стінах міністерства понад три роки. Водночас Положення про Міністерство соціальної політики відображає функції щодо формування державної політики у сфері гігієни праці. Але як розподілятимуть свою діяльність два міністерства відповідно до цих взаємопов’язаних напрямів, досі не вирішено. Штучний розподіл функцій з гігієни праці та небажання двох відомств домовлятися тільки затягує вирішення проблеми. Однак відомо, що нині активно обговорюють питання щодо об’єднання Мінсоцполітики та МОЗ, тож надалі не виключено об’єднання згаданих функцій в одному відомстві.
Установлення, облік та реєстрація випадків професійних захворювань. У Положенні про Держпраці визначено, що саме вона встановлює реєстр підприємств та організацій, відповідно до груп ризику для здоров’я працівників, та сприяє формуванню Державного реєстру професійних захворювань.
Для обліку й аналізу профзахворювань в Україні в установах та закладах МОЗ та НАМН діяла автоматизована система «Профзахворювання». Але вона реєструвала тільки випадки вперше виявлених профзахворювань у поточному році. Без динамічного спостереження за станом здоров’я працівників було неможливо проводити моніторинг стану їхнього здоров’я в повному обсязі. Цю систему обліку вже не використовують від 2014 р. Відтоді аналіз ситуації щодо профзахворюваності проводили за даними Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України (далі – Фонд), в якому реєстрували страхові випадки.
У зв’язку із цим виникла нагальна потреба завершити роботу з розробки та затверд­ження постанови Кабінету Міністрів України щодо створення системи обліку й реєстрації осіб, захворювання яких визнано професійним (далі – Реєстр). Однак сьогодні це неможливо, через те що:
немає чіткого розподілу функцій з державного нагляду у сфері гігієни праці між Держпраці й ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України». Це унеможливлює побудову формалізованої структури Реєстру та методичне забезпечення його функціонування;
не узгоджено дій між уповноваженими органами, що беруть участь у процесі розслідування та ведення обліку нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві;
не визначено головної структури, при якій буде функціонувати Реєстр;
утруднено створення сучасних інформаційних технологій, зокрема для розробки та впровадження стандартизованих вихідних статистичних форм, потрібних для обліку професійних захворювань – класифікаторів діагнозу професійного захворювання, посад робітників та службовців, шкідливих виробничих факторів, обставин та умов, за яких виникло професійне захворювання, переліку установ, що здійснюють державний нагляд у сфері гігієни праці тощо;
бракує коштів на проведення заходів зі створення та підтримки роботи Реєстру.

РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ ТА ПРОФЗАХВОРЮВАНЬ НА ВИРОБНИЦТВІ. У проекті нового порядку розслідування та обліку нещасних випадків і профзахворювань на виробництві, який готують сьогодні зацікавлені сторони на заміну постанови КМУ від 30.11.2011 № 1232 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», частково переробляють розділ щодо розслідування гострих професійних захворювань та отруєнь.
Крім того, до проекту документа ввійшли вимоги до складання санітарно­гігієнічних характеристик умов праці як першого етапу алгоритму встановлення професійних захворювань. З його ухваленням постане питання щодо скасування наказу МОЗ від 13.12.2004 № 614 «Про затвердження Порядку складання та вимоги до санітарно­гігієнічних характеристик умов праці». Внесення вимог щодо складання санітарно­гігієнічних характеристик умов праці до тексту постанови КМУ спростить їх узгодження на рівні зацікавлених відомств.

НАВЧАННЯ З ПИТАНЬ ОП. У чинних нині програмах підготовки з питань охорони праці викладання гігієни праці та першої долікарської допомоги об’єднані в одному розділі, на вивчення якого виділено лише кілька годин. Цього часу вкрай мало на опанування цих дисциплін. Тому є нагальна потреба в перегляді програми та збільшенні кількості навчальних годин з гігієни праці.

Наприкінці квітня відбулося розширене засідання Проблемної комісії МОЗ та НАМНУ «Гігієна праці та професійні захворювання» на чолі з академіком НАН та НАМН України Ю. І. Кундієвим. Учасники засідання сформулювали й інші питання, які потребують вирішення з боку Держпраці, а саме:
1. Які конкретно документи слід уважати актами санітарного законодавства? Чи входять до їхнього переліку методичні документи, як-от методики визначення хімічних речовин в повітрі робочої зони, переліки речовин зі специфічною дією? Що вважати у сфері гігієни праці санітарними регламентами?
2. Коли буде визначено алгоритм дій зацікавлених структур щодо розробки та затвердження санітарних норм і правил (МОЗ, Мінсоцполітики, Держпраці, НАМН України)? Які буде використано джерела та механізми фінансування робіт з розробки зазначених документів з урахуванням стислості строків?

Ірина Кононова, канд. мед. наук, старший науковий співробітник Інституту медицини праці НАМН України

president banner1 banner4 banner3 banner2 banner5
Замовити дзвінок