Договір: трудовий або цивільний? Гра слів чи істотна різниця?

Про корінні відмінності цивільно-правового договору від трудового, у тому числі й з позицій охорони праці, а також про те, у яких випадках суд визнає правовий договір трудовим, розповідає начальник відділу організації державного нагляду та управління охороною праці теруправління Держгірпромнагляду в Запорізькій області Олександр Ніконов.

– Олександре Миколайовичу, як часто інспекторам Держгірпромнагляду доводиться стикатися з виконанням робіт підвищеної небезпеки за цивільно-правовими договорами (договорами підряду)?

Перед тим як відповісти на це запитання, розглянемо, що таке цивільно-правовий договір (договір підряду) і якими нормативно-правовими документами він регламентується. Особисті немайнові й майнові відносини (цивільні відносини) відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) регулюються цивільним законодавством. Згідно зі ст. 4 ЦКУ основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Виконання роботи за винагороду однією особою на користь іншої особи в цивільному законодавстві традиційно вважається договором підряду, механізм оформлення, виконання та розірвання якого обумовлено статтями глави 61 ЦКУ. Крім того, можуть укладатися й інші види цивільних договорів, наприклад договір про надання послуг, визначений статтями глави 63 ЦКУ.

Предметом договору підряду є конкретний результат праці підрядника, що набуває тієї або іншої матеріальної форми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін договору та здається в придатному для виміру та оцінювання стані. За договором про надання послуг виконавець зобов’язується вчинити певні дії або здійснити певну діяльність, які в основному не мають матеріального виразу, і користь від них реалізується виконавцем і споживається замовником, як правило, у процесі цих дій або діяльності.

На ці види договорів поширюються загальні положення щодо виконання цивільних зобов’язань. Зокрема, згідно зі ст. 14 ЦКУ цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, Перелік актів цивільного законодавства України визначено ст. 4 ГКУ. Відповідно до ст. 9 ЦКУ положення цього нормативно-правового акта застосовуються до врегулювання трудових відносин лише у випадку, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Таким чином, для врегулювання правовідносин, аналогічних тим, які виникають між працівником і роботодавцем, необхідно в першу чергу керуватися законодавством про працю. Якщо воно не регламентує певні фактичні правовідносини, повинні застосовуватися норми цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Посадовим особам Держгірпромнагляду не дуже часто доводиться стикатися із цивільно-правовими договорами (договорами підряду). Однак такі випадки трапляються:

  • при розгляді звернень громадян відповідно до Закону України «Про звернення громадян»;
  • при проведенні розслідувань нещасних випадків на виробництві згідно із пп. 2 і 13 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», що затверджений постановою Кабінету Міністрів від 30.11.2011 №1232 (далі – Порядок). Так, проведення розслідування нещасного випадку, який стався з особою, що забезпечує себе роботою самостійно (відповідно до п. 2 Порядку – особа, що працює за договором, укладеним згідно із законодавством) і не застрахована в Пенсійному фонді України як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, організує територіальний орган Держгірпромнагляду. У 2012–2013 рр. таких розслідувань було 5 на рік, а за 9 місяців 2014 р. – 3.

– Чи поширюється дія Закону «Про охорону праці» на громадян України, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами, такою ж мірою, як і на найманих робітників?

– Закон України «Про охорону праці»  (далі – Закон) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, на належні, безпечні й здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Згідно зі ст. 1. «Визначення понять і термінів» Закону:

  • роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю;
  • працівник – особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Стаття 2 Закону встановлює, що його дія поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

У той же час згідно зі ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Свої права кожен громадянин може реалізувати шляхом укладення трудового договору або договору цивільно-правового характеру (договір підряду, договір про надання послуг, інші договори, передбачені ЦКУ).

Отже, поняття «працюючий» Законом не визначене, і багатьом громадянам незрозуміло, що має на увазі законодавець під цим поняттям.

Враховуючи вищесказане, чинність Закону не поширюється на юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства не використовують найману працю; і осіб, що не виконують обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

– Так у чому відмінність між найманими працівниками й працівниками, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами, з позицій охорони праці? Якими організаційними особливостями, умовами виконання робіт відрізняється праця в межах цивільно-правового договору від звичайної праці найманого працівника?

– Відповідно до статей ЦКУ цивільно-правовий договір підряду відрізняється від інших видів договорів таким:

  • встановлення сторонами договору підряду конкретного обсягу роботи в певних одиницях виміру, які б дали змогу після її виконання оцінити її кількість та якість;
  • виконання роботи її виконавцем, тобто підрядником, на власний ризик. Таким чином замовник позбавляється права втручатися в організацію процесу виконання роботи, визначеної договором підряду;
  • обов’язкове прийняття замовником у підрядника результату виконаної роботи і складання відповідних документів;
  • невстановлення обмежень цивільним законодавством щодо можливості фізичних осіб (громадян) виступати в якості будь-якої зі сторін договору підряду, крім випадків, коли для виконання певних видів робіт, встановлених законом, необхідно мати спеціальний дозвіл (ліцензію).

У трудовому законодавстві основні умови виконання роботи однією особою на користь іншої особи визначені ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). Відповідно до цієї законодавчої норми трудовим договором вважається угода між громадянином, який іменується «працівник», і власником підприємства, установи, організації (далі – підприємство) або уповноваженим ним органом або фізичною особою, що виконує функції «роботодавця». У зв’язку з цією угодою працівник зобов’язується виконувати визначену роботу з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець – виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до положень КЗпП, до основних ознак трудового договору, завдяки яким його можна відрізнити від інших видів договорів, належать такі:

  • забезпечення роботодавцем умов праці, необхідних для виконання зазначеної в трудовому договорі роботи (у вигляді та обсязі, передбачених законодавством), за виконання якої він має виплачувати працівникові заробітну плату, що передбачена нормативно-правовими актами. Оскільки законодавством умови праці (у тому числі й розмір заробітної плати) встановлюються для окремих конкретних професій, спеціальностей, кваліфікацій, посад, відповідно, у трудовому договорі обсяг виконуваної працівником роботи має визначатися саме виходячи із професії, кваліфікації, посади, без зазначення конкретних одиниць виміру результату цієї роботи;
  • зобов’язання працівника виконувати передбачену трудовим договором роботу саме у час, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими трудовим колективом за поданням роботодавця і виборного органа первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства (ст. 142 КЗпП).

Разом з тим договір цивільно-правового характеру за певних обставин може бути визнано трудовим…

president banner1 banner4 banner3 banner2 banner5