Життя в епоху перемін

У рамках виконання економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС, яка має набути чинності з початку наступного року, Україна радикально змінює правила гри у сфері технічного регулювання. І дата 1 січня 2016 року стане початком нового етапу для експертних організацій, які сьогодні здійснюють свою діяльність, зокрема, у сфері науково-технічної підтримки державного нагляду за охороною праці. Чи готові до цього експертні організації і хто виживе в нових, більш жорстких ринкових умовах?

Нова законодавча база у сфері технічного регулювання (про це журнал писав у № 9/2014) фактично вже сформована. Останній з групи основних законів у цій сфері – Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» – ухвалений у першому й остаточному читанні 15 січня поточного року. Цей закон, за прогнозами авторів, має створити сприятливі умови для розробки, прий­няття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності продукції з метою подальшої адаптації національного законодавства у сфері технічного регулювання до законодавства Європейського Союзу. Окрім цього, закон забезпечить виконання Угоди з ЄС про оцінку відповідності та прий­нятності промислових товарів (Agreement on conformity assessment and acceptance of industrial products – угода АССА). Що, у свою чергу, забезпечить безперешкодний вихід виробників з України на європейський ринок.

Ці зміни відбуваються відповідно до Угоди про асоціацію, яка була ратифікована Верховною Радою 16 вересня 2014 р.

До чого тут, запитаєте, діяльність експертних організацій, адже вони є важливим гвинтиком у функціонуванні «дозвільної» системи в державі (проводять експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва підприємств при виконанні ними робіт підвищеної небезпеки для подальшого отримання документів дозвільного характеру, а також технічний огляд, експертне обстеження, технічне діагностування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що експлуатуються такими підприємствами) та створені відповідно до вимог Закону України «Про охорону праці»? Річ у тім, що інтеграція України в Євросоюз у свою чергу спричинить зміну всього законодавства, включаючи й нормативно-правову базу, що діє у сфері охорони праці та промислової безпеки. Не згадуючи в цій статті питання збереження здоров’я працівників та організації безпечних робочих місць, відзначимо, що в ЄС уся відповідальність за безпечне виготовлення та експлуатацію потенційно небезпечної, у нашому випадку – нехарчової продукції (машини, механізми, устатковання підвищеної небезпеки) покладається на виробника. А контролюють її безпечний обіг цілком ринкові механізми. Участь держави в цьому процесі є, але вона принципово відрізняється від пострадянської системи управління, якій властивий домінуючий наглядовий акцент. На її плечах – формування й оперативне поновлення нормативно-правової бази (директив, які встановлюють мінімальні вимоги до безпеки продукції), забезпечення функціонування всіх інститутів технічного регулювання (у сфері акредитації, сертифікації, нотифікації, метрології тощо), створення сприятливих умов і встановлення рівних правил гри для всіх учасників ринку, а головне – органи державної влади мають забезпечити повноцінне функціонування ринкового нагляду як простого, прозорого й ефективного механізму виведення з обігу небезпечної продукції.

Отже, питання контролю за безпечністю нової, уведеної в обіг вітчизняної чи імпортованої продукції вирішуватиметься в рамках створюваної в Україні системи технічного регулювання. Стати повноцінними учасниками цієї системи мають можливість і експертні організації, акредитувавшись у Національному акредитаційному агентстві України (далі – НААУ) за стандартами, що належать до їх компетенції, у тому числі і як органи з оцінки відповідності. Утім, невирішеним залишається питання, як бути з тим устаткованням, машинами, механізмами, які вже працюють на підприємствах? Як контролювати їх безпечну експлуатацію? В адаптованій до європейських норм вітчизняній нормативно-правовій базі вже не буде місця для звичних нам регулюючих інструментів, як-от, зокрема, для технічного контролю за машинами, механізмами та устаткованням підвищеної небезпеки. Відповідно, можливо, що частково зникне потреба і в послугах вирощеної в пострадянському суспільстві армії експертних організацій… Але що прийде на заміну? Невже індустріальному суспільству не потрібні унікальні фахівці, що знаються на експертизі небезпечних промислових факторів тощо? Тим більше в умовах, коли зношення основних фондів у країні сягає понад 86%, і все це у своїй більшості «небезпечне залізо» може не тільки стати причиною виробничих травм, але й становити загрозу безпеці життєдіяльності всього населення!

 

Готуємося до нових підходів

– Цікавить доля експертно-технічних центрів (далі – ЕТЦ). Керівники ЕТЦ не знають, що робити з досвідченими фахівцями, які працюють 15 і більше років. Почалися звільнення. Прохання уточнити перспективи експертних організацій.

– У зв’язку з переходом з 01.01.2016 на технічні регламенти прохання організувати навчання експертів, а найголовніше – проведення стажування кандидатів в аудитори в тих експертних організаціях, що вже працюють (акредитовані в НААУ. – Авт.).

– Чи залишаться ЕТЦ державними, чи будуть здійснювати науково-технічну підтримку?

Усі ці питання з боку начальників відділів експертизи експертних організацій були адресовані через журнал новому керівнику Державної служби України з питань праці Романові Чернезі вже на другий день після його призначення на посаду – 22 січня поточного року. Так сталося, що ця подія збіглася в часі з проведенням Головним навчально-методичним центром Держгірпромнагляду (далі – ГНМЦ) навчального семінару за темою: «Актуальні питання організації експертної діяльності та вдосконалення експертних висновків». Захід засвідчив, що експертні організації, які належать до сфери управління Служби, розгублені, чекають від неї визначення  орієнтирів та допомоги, як їм далі організовувати свою діяльність у зазначеній сфері.

Скориставшись нагодою, представники експертних організацій озвучували наболілі проблеми, ділилися досвідом, як в умовах недостатнього методичного забезпечення оформлювати висновки експертизи, розповідали, як їх підприємства освоюють нові послуги, шукають нові сфери застосування вмінь та навичок своїх працівників.

Треба віддати належне ГНМЦ: організація однією з перших у системі Держгірпромнагляду почала бити на сполох, звертати увагу експертних організацій на необхідність перебудовувати свою роботу. Уже п’ятий рік поспіль тема технічного регулювання присутня в планах навчань експертів технічних поруч із не менш актуальними питаннями, що стосуються поліпшення організації експертної роботи, якості експертних висновків тощо.

Перспективи розвитку експертної діяльності у сфері промислової безпеки та охорони праці окреслив присутній на семінарі заступник голови Держгірпромнагляду Степан Дунас. Він відзначив, що створена свого часу дозвільна система та експертна діяльність як її складова відіграли дуже важливу, позитивну роль у забезпеченні питань промислової безпеки в країні. Фахівці технічної експертизи взяли на себе частину колишніх функцій державних інспекторів щодо обстеження машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Інша річ, наскільки ефективно та якісно була організована ця діяльність і яка нормативно-правова база лягла в її основу. «Система, яка була організована, на той час нас задовольняла і виконала своє завдання. Але сьогодні ми усвідомлюємо, що, перебуваючи в такому стані, як зараз, далі рухатися не можемо. Ми повинні кардинально змінити підходи, переглянути їх у частині організації експертної діяльності в державі», – звернувся до експертів Степан Дунас.

Далі він зупинився на якості роботи експертів, відзначивши, що цей напрям вимагає поліпшення, а організація самої експертної діяльності – подальшого законодавчого врегулювання. У сфері надання експертних послуг, за словами заступника Держгірпромнагляду,  складається критична ситуація, коли центральний апарат Служби вже не бажає працювати по-старому, а експертні організації не можуть працювати по-новому, оскільки для цього немає належного законодавчого підґрунтя.

Прояв цього конфлікту інтересів – судові справи, пов’язані з проведенням неякісної експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва, що в окремих випадках призводило до травмування та загибелі людей. Заступник Держгірпромнагляду зазначив: «Якщо ще 5–6 років тому технічні причини нещасних випадків складали 6–8–12%, то зараз цей показник зріс до 23–24%. Це зрозуміло, адже основні фонди старіють. Але ж за таких умов ми повинні були б активізуватися, піднес­ти на більш високий рівень експертну діяльність, особливо в частині забезпечення якості, своєчасності робіт з одночасним дієвим та ефективним контролем за цим напрямом діяльності з боку Служби. Проте, на превеликий жаль, ми вбачаємо все більше й більше недоліків у роботі експертних організацій, які потім бумерангом повертаються до нас через трагедії, загибель людей, аварійні ситуації».

Пріоритетним напрямом нормативної діяльності Степан Дунас назвав розробку нових нормативних актів, які б забезпечили формування та регламентування законодавчого поля у сфері промислової безпеки, охорони праці й гірничого нагляду саме в частині здійснення експертної діяльності. У першу чергу це внесення змін до Закону України «Про охорону праці», які встановлять певні вимоги як до експертних організацій, експертів технічних, так і до контролю взагалі за експертною діяльністю в державі.

Дуже важливо, щоб була прописана їх обопільна відповідальність за результати своєї роботи, за неякісне проведення експертних робіт та надання недостовірних відомостей і даних за результатами технічної експертизи. Наприклад, в інших країнах світу, відзначив доповідач, законодавством передбачена особиста відповідальність експертів. Це питання повинно бути відображене і в правовому полі України: «Ми зараз маємо відпрацювати правила гри, за яких будуть урівноважені інтереси держави, суб’єктів господарювання й тих, хто працює на ринку надання експертних послуг. І тільки за таких умов ми можемо розраховувати на послідовний позитивний розвиток цього ринку».

Що ж до підзаконних актів, зокрема нормативно-правових актів, які стосуються обстеження машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, порядку атестації експертів технічних, вимог до кваліфікації й порядку сертифікації фахівців з неруйнівного контролю, напрямів діяльності експертів технічних, визначення уповноважених організацій тощо…

Людмила Солодчук,
заступник головного редактора
журналу «Охорона праці»

president banner1 banner4 banner3 banner2 banner5
Замовити дзвінок