СТРЕС НА РОБОЧОМУ МІСЦІ І ПРОБЛЕМА НАПРУЖЕНОСТІ ПРАЦІ


Через недосконалість нормативної бази адекватно оцінити напруженість праці представників таких професій, як пожежник, ліквідатор надзвичайних ситуацій, підривник та ін., неможливо. Отже, запобігти стресовим ситуаціям під час виконання цих екстремальних робіт не вдасться.

Цього року Всесвітній день охорони праці за рекомендацією МОП відзначається під девізом «Стрес на робочому місці: колективний виклик». Така підвищена увага до цієї теми обумовлена тим, що стрес на робочому місці є однією з найскладніших проблем, що постають перед сферами охорони праці та охорони здоров’я. За даними європейських дослідників, саме стрес є причиною від 50% до 60% усіх втрачених робочих днів і пов’язаних із цим економічних і соціальних втрат.

Передумови стресу
Проблема формування стресу в людини в ході трудової діяльності й у повсякденному житті стала набувати критичного значення в нашій країні та за кордоном в останні десятиліття XX та в XXI сторіччі. Цьому сприяли кілька обставин. Наявність підвищення рівня загальної тривожності, напруженості, занепокоєння у більшості людей відбувається під впливом значної зміни виробничих технологій та інтенсифікації соціальних процесів. Особливо виражені такі ефекти впливу на психіку людини в напружених ситуаціях: при розвитку природних і техногенних катастроф та лих, аварій, соціальних і професійних конфліктів, появі в процесі трудової діяльності складних, відповідальних і небезпечних завдань.
В останні роки розвитку стресу сприяють воєнні дії на сході країни та соціально­економічні проблеми. У більшості випадків ці події призводять до погіршення функціонального стану, зміни особистісного статусу, порушення професійної ефективності, розвитку психосоматичних захворювань. Найбільш характерним станом, що формується під впливом екстремальних умов професійної діяльності, є стрес.

Стресогенні фактори
Класичне визначення стресу, яке дає лауреат Нобелівської премії Г. Сельє, пов’язане з розвитком в організмі людини неспецифічного адаптаційного синдрому як реакції на будь­який надзвичайний подразник. Зараз значення терміна «стрес» значно розширилося у зв’язку з виявленням наявності широкого спектра факторів, що його викликають. При їх докладному розгляді необхідно відзначити, що наразі їх можна умовно розділити на три групи:

I – фактори, що пов’язані з минулим і нинішнім впливом різних надзвичайних подразників (фактори «минулого­теперішнього»);

II – фактори, що пов’язані з можливістю подолання дії надзвичайних подразників у теперішньому часі;

III – фактори, що пов’язані з можливими наслідками дії передбачуваних подій у майбутньому (фактори «майбутнього»).

До I групи надзвичайних подразників належать фактори виробничого середовища: зміст трудової діяльності, умови праці (фізичні, хімічні, біологічні, психологічні й інші подразники, що супроводжують професійну діяльність), режими праці та відпочинку (більша тривалість роботи, робота в нічний час), фактор несподіванки появи непередбачуваного за своїм змістом надзвичайного подразника. Ці фактори вже подіяли, діють або можуть подіяти на працівника й викликають в його організмі відповідну негативну реакцію.
II група – фактори можливої протидії факторам першої групи. До них насамперед належить реальна можливість захисту від факторів, що становлять умови праці. Справа в тому, що основною особливістю реакцій і поведінки працівника в стресовій ситуації є прагнення будь­яким чином протидіяти його зародженню, завчасно подолати несприятливі фізіологічні прояви при його розвитку. Подолання стресу в цьому випадку є центральним питанням, від невідкладного вирішення якого залежать його адаптаційні наслідки. Воно безпосередньо впливає на організм людини через процеси оцінки поточних емоційних реакцій, характеру взаємодії людини із середовищем, її поведінки. Можливість подолати дію надзвичайних подразників впливає на самопочуття людини, стан його здоров’я, соціальну активність. Особливо чутливою до стресу людина виявляється з появою значущих подій протягом певних періодів її життєвого шляху, коли вона змінює свої професійні й соціальні ролі, і відбувається формування захворювання, настає старість тощо.
Важливим важелем протидії негативним наслідкам стресу є фактор компетентності керівника робіт. Якщо працівник вважає, що вказівки, сформульовані начальником, не призведуть до успішного виконання завдання, то ця думка виявиться одним з факторів, що сприяють формуванню стресу. Якщо проведена робота – плід колективної праці, велике значення має згуртованість колективу. Всі ці складові впливають на рівень розвитку стресу в даний момент часу. Особливості проявів стресу та можливість його подолання обумовлюються не тільки видом стресогенних ситуацій, але й залежать від віку, статі, соціально­економічних і військово­політичних умов діяльності людини, інформаційного змісту його роботи, психофізіологічних і особистісних характеристик.
III група факторів повязана з передбаченням майбутніх наслідків дії надзвичайних подразників. Робочий стрес зазвичай повязаний не тільки з інтенсивним професійним навантаженням, емоційною напругою та режимом праці й відпочинку, але й супроводжується відчуттям занепокоєння, тривоги, яке дуже часто посилюється передчуттям чогось поганого. Часом образ несприятливої події стає домінантним у життєдіяльності людини. Такими подіями можуть бути смерть, травма або хвороба працівника, тяжкі економічні, екологічні або соціальні наслідки її професійних дій, які можуть завершитися звільненням з роботи або залученням до кримінальної відповідальності. При ринкових соціальних відносинах результатом помилок або неточностей у роботі, міжособистісних конфліктів може бути погіршення або розірвання трудових відносин та інші негативні наслідки.
Таким чином, стрес формується не тільки внаслідок безпосередньої дії надзвичайних факторів першої групи, а й додатково сполучної дією ще двох перелічених груп факторів. Тому рівень стресу формується значно вищим, ніж передбачалося при обліку дії факторів винятково першої групи.

Оцінка напруженості праці
Для сфери охорони праці ключовим є питання оцінки напруженості праці, результати якої враховуються при атестації робочих місць. Нормативним документом, на підставі якого проводиться така оцінка, є «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (2014). На жаль, у зазначеному документі не враховуються сформовані сьогодні реалії, які пов’язані з тим, що при виконанні різних робіт напруженість праці, яка є причиною формування стресу, може бути настільки великою, що її класифікація повинна відповідати пункту 4 (тобто екстремальна діяльність), у результаті якої за робочу зміну або її частину здоров’ю людини може бути завдано значної шкоди. Але згідно з Гігієнічною класифікацією напруженість праці не може оцінюватися вище, ніж 3.3. Отже, поєднаний комплекс факторів високої інтенсивності (а саме вони здебільшого визначають рівень напруженості праці), серед яких особливо виділяється фактор, що сприяє формуванню сильних емоцій, дія яких добре виражена в низці професій з підвищеною небезпекою, залишаються неврахованими або штучно занижується їхня роль. Тому для представників таких професій, як пожежник, ліквідатор надзвичайних ситуацій, підривник та інші із цієї причини не може бути виконана адекватна оцінка напруженості праці. Особливо слід підкреслити, що при розгляді сучасної професійної діяльності необхідно оперативно вирішити складну проблему, пов’язану з оцінкою напруженості праці військовослужбовців, що перебувають в умовах війни. Сумні наслідки впливу надмірного емоційного навантаження повязані зі зростанням кількості людей із ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), що спричиняє великі соціальні та економічні втрати.
Такий стан справ призводить до парадоксальної ситуації, яка характеризується обєктивною наявністю екстремальних шкідливих факторів і неможливістю їх адекватного оцінювання. Причина – недооцінка ролі сполучної дії комплексу несприятливих факторів у професійній діяльності безлічі працівників. Для деяких видів діяльності (військові) ситуація ускладнюється ще й тим, що в принципі не можна адекватно врахувати дію надсильних інформаційних і емоційних навантажень під час проведення воєнних операцій. Це додатково виключає з поля впливу сучасної Гігієнічної класифікації велику групу людей, діяльність яких повязана з підвищеною небезпекою.

Слід зазначити, що напруженість праці для проведення атестації робочих місць оцінюється тільки за трьома показниками:

  • тривалість зосередження уваги або щільність сигналів, що переробляються (на вибір дослідника);
  • ступінь ризику для власного життя та життя інших осіб або ступінь відповідальності за життя інших осіб;
  • робота в нічний час.

Як видно з переліку цих параметрів, вони в основному не торкаються більшості з раніше перерахованих факторів, що обумовлюють стресові реакції. Що стосується першого з перерахованих параметрів (крім питання про тавтологічність формулювання терміна зосередження уваги), то для багатьох робіт з підвищеною небезпекою важко кількісно оцінити зазначені індикатори. Наприклад, як підрахувати щільність сигналів, що переробляються, у пожежного або іншого працівника небезпечної професії. Друга характеристика також виявляється малопридатною, оскільки не дається методика оцінки підвищеної відповідальності або взагалі відповідальності працівника. Інший параметр емоційної напруги повязаний з ризиком для власного життя або життя інших людей. Оскільки в будь­якій професії такий ризик імовірний (хоча й має дуже маленьку величину), то диференціювати працівників по цьому параметру неможливо. Третя характеристика надзвичайно важлива для оцінки напруженості праці, але робота в нічну зміну може бути дуже монотонною або супроводжуватися різноманітними активними діями. І в тому й в іншому випадку напруженість праці потрібно оцінювати за додатковими параметрами.

* * *

Таким чином, слід виділити декілька важливих аспектів оцінки рівня напруженості праці.
По­перше, ця оцінка наразі стає більш актуальнішою, оскільки значно зросли чисельність і різноманітність контингенту, для якого вона вкрай необхідна для соціального захисту професійної діяльності.
По­друге, необхідно констатувати явну недосконалість нормативних документів, згідно з якими здійснюється оцінка напруженості праці.
По­третє, і це дуже важливо, при оцінці напруженості праці обовязково слід враховувати ефект сполучної дії факторів, що формують стрес, а не вважати дію цих факторів адитивною.
По­четверте, необхідно визнати, що дія факторів, що сприяють розвитку високої напруженості праці, в окремих випадках може бути настільки значною, що таку працю слід визнати екстремальною.
Наразі перед нами стоїть непросте завдання – вдосконалити чинну Гігієнічну класифікацію праці та розробити більш точні і адекватні підходи до оцінки напруженості праці. Таке вдосконалення пов’язане з докладним вивченням проблеми психоемоційного стресу й, насамперед, ролі різних факторів і їх комбінацій у формуванні стану стресу, механізмів його психофізіологічної регуляції, значення психофізіологічних і особистісних особливостей людини в її розвитку, індивідуальній чутливості й стійкості організму до впливу стрес­факторів тощо.
Стресом не можна управляти без його адекватної оцінки. А оскільки, як вважають представники МОП, управління стресом має стати основним пріоритетом як для роботодавців, так і для працівників, проблему оцінки напруженості праці на робочому місці потрібно вирішувати оперативно й невідкладно.

Валентин Кальниш,
докт. біолог. наук, професор, Інститут медицини праці

president banner1 banner4 banner3 banner2 banner5
Замовити дзвінок