Стрес на робочому місці як складова ризику на виробництві


Про залежність частоти настання нещасних випадків та інших інцидентів на виробництві від інтенсивності стресу, який переживає працівник, через поняття «цільовий рівень ризику».

Олеся Цибульська, завідувач наукової лабораторії нормотворчої діяльності ДУ «ННДІПБОП

 

Широко відомо, що нещасні випадки на виробництві переважно стаються через вплив психофізіологічних, психоемоційних та організаційних чинників на працівника. Впровадження нової техніки, механізація й автоматизація виробничих процесів, упровадження комп’ютерних технологій, потреба постійно залишатися «на зв’язку», висока конкуренція докорінно змінюють характер праці та висувають дедалі вищі вимоги до професійних якостей людини, збільшують економічну й соціальну значущість результатів її діяльності.

Незважаючи на різні погляди щодо природи виробничого травматизму, серед усіх його причин людський чинник протягом багатьох років розглядається як найзначніший. Під його впливом щороку травмуються приблизно 65–80% і гинуть майже 80% усіх потерпілих. Людський чинник – також найчастіша причина групових нещасних випадків.

Цільовий рівень ризику

«Мистецтво ефективного управління безпекою є мистецтвом
зменшення запланованого (цільового) рівня ризику».
Джеральд Уайльд

Відносини між працівником і виробничим середовищем оцінюються як динамічні й залежать як від фактичних, так і від усвідомлених можливостей та вимог.

Взаємозв’язок між працівником, його поведінкою та виробничим середовищем схематично можна зобразити у вигляді «трикутника безпеки»: усі три величини пов’язані між собою – якщо змінюється одна, змінюються й інші.

Ще в 1994 р. доктор Джеральд Уайльд (Gerald J.S. Wilde)1 зазначав: «Люди мають цільовий рівень ризику, тобто рівень небезпеки, який вони допускають, переносять, бажають мати або обирають»2.

Отже, цільовим рівнем ризику зазвичай називають рівень ризику, до якого люди перевіряють межі своїх навичок, пов’язаний з рівнем ризику, на який вони підсвідомо здатні.

Цільовий рівень ризику залежить від усвідомлюваних переваг і недоліків як безпечного, так і ризикованого способу дій, і визначає ступінь, до якого людина наражатиме на небезпеку своє життя та здоров’я.

Зазвичай помилки трапляються на стадії набуття нових навичок, тобто на стадії навчання або стажування. Але й під час повсякденного виконання робіт цільовий рівень не є величиною постійною. На нього безперервно впливає безліч чинників навколишнього середовища, що призводить до підсвідомих змін в оцінці безпечності (або небезпечності) тих чи інших дій людини.

У своїх роботах доктор Джеральд Уайльд, спираючись на деякі дослідження британського психолога Дональда Тейлора, розвиває теорію гомеостазу ризику, взявши за основу медичний термін «гомеостаз».

Загалом гомеостаз – це процес регулювання, що підтримує вихідні параметри близькими до цільових через компенсацію зовнішніх впливів, які порушують внутрішнє середовище.

Теорія гомеостазу ризику стверджує, що в будь­якій сфері діяльності людина допускає певний рівень суб’єктивно оціненого ризику для свого здоров’я, безпеки та інших важливих для неї аспектів в обмін на переваги, які вона сподівається одержати від цієї діяльності.

Тобто в будь­якій поведінковій активності людина безперервно визначає ступінь ризику, який вона здатна витримати. Потім порівнює цей ступінь із рівнем ризику, який відчуває в процесі діяльності, й намагається звести різницю між цими величинами до нуля. Якщо рівень ризику, що відчувається суб’єктивно, є нижчим за допустимий (цільовий), людина змінює свої дії так, щоб збільшити своє відчуття ризику. І навпаки, якщо ризик, що відчувається суб’єктивно, є вищим за допустимий, людина починає діяти обережніше. Отже, вона обирає свої дії так, щоб ризик, який реально відчувається, відповідав цільовому рівню. У процесі подальшої діяльності знову порівнюються наявний і цільовий рівні ризику та визначаються можливі регулюючі дії для мінімізації різниці тощо.

Гомеостаз не означає незмінності кінцевого результату, але відображає процес, метою якого є наближення кінцевого результату до значення установочної змінної.

Традиційна довіра до таких заходів з охорони праці, як правові вимоги, інформування працівників щодо небезпек і модернізація фізичних аспектів виробничого середовища, виявляється малопродуктивною з погляду поліпшення здоров’я та підвищення безпеки в ситуаціях, що залежать від людської поведінки.

Працівники змінюють свою поведінку у відповідь на здійснення традиційних заходів з охорони праці, проте ступінь небезпечності їхніх дій, свідомо обраних, залишатиметься незмінним доти, доки ці заходи не переконають працівників змінити рівень ризику, на який вони готові наражатися.

Відповідно до теорії гомеостазу ризику, кількість нещасних випадків із розрахунку на одну людино­годину виконання завдання чи середньорічна кількість нещасних випадків на душу населення прямо залежить не від здатності чи можливості працівника забезпечити собі безпеку, а від його бажання.

Це можна пояснити тим, що в результаті гомеостатичного процесу управління…

president banner1 banner4 banner3 banner2 banner5
Замовити дзвінок