Стратегія + програма = результат


Про нагальну потребу формування в Україні національної стратегії і національної програми у сфері безпеки та гігієни праці на основі досвіду передових країн світу.

Питання безпеки та гігієни праці на робочих місцях є обов’язковою і невід’ємною частиною стратегій розвитку країн Євросоюзу, а також Великобританії, США й інших держав світу.
У 2006 році на 95­й сесії Генеральної конференції МОП було ухвалено Конвенцію № 187 «Про основи сприяння передовій організації охорони праці на на­ціональному рівні» (далі – Конвенція 187) і відповідну «Рекомендацію про основи сприяння передовій організації охорони праці на національному рівні» (далі – Рекомендація 197).
Суть Конвенції 187 полягає в тому, що кожна країна – член МОП поступово розбудовує та періодично переглядає державну систему забезпечення охорони праці на основі консультацій з організаціями підприємців і працівників. Ця система має охоплювати законодавчі й інші правові акти; державні органи або відомства, відповідальні за охорону праці; механізм дотримання вимог національних нормативних актів; угоди про співробітництво між роботодавцями й працівниками на рівні підприємств; національний тристоронній консультативний орган, служби гігієни праці тощо.
Орієнтуючись на норми Конвенції 187, кожна держава розробляє й реалізує національну програму з охорони праці, втілення в життя якої сприяє розвитку національної профілактичної культури безпеки праці, зокрема за допо­мог­ою навчання працівників. Така національна програма має довгостроковий характер і, відповідно, потребує розроблення національної стратегії у сфері безпеки та гігієни праці.
Національні стратегія і програма визначають шляхи захисту працівників від ризиків та небезпек відповідно до чинного законодавства для запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням, загибелі людей на виробництві. Стратегія повинна містити формулювання стратегічних проблем, завдань, цілей і показників прогресу у сфері гігієни та безпеки праці; її потрібно доопрацьовувати переглядати за результатами аналізу ситуації в країні та після досягнення запланованих показників результативності й ефективності національної системи безпеки та гігієни праці, а також доповнювати й підсилювати іншими програмами і планами.
Конвенція 187 рекомендує затвердження та впровадження національної довгострокової програми з охорони праці вищими органами державної влади. Проте слід зазначити, що така довгострокова програма має бути розроблена на основі національної стратегії у сфері охорони праці.
У Рекомендації 197 йдеться про те, що держави – члени МОП повинні:
• вживати заходів для забезпечення безпеки та охорони здоров’я працівників – як чоловіків, так і жінок, зокрема заходи щодо захисту їхнього репродуктивного здоров’я;
• у процесі розвитку національної профілактичної культури праці створювати умови для підвищення рівня свідомості працівників і розуміння ними гостроти проблем, пов’язаних з безпекою праці.
Для цього в національних програмах з охорони праці мають бути передбачені такі заходи:
• організація національних кампаній з урахуванням ініціатив, що надходять з регіонів, і міжнародної практики;
• проведення профпідготовки та навчання з питань охорони праці працівників, керівників, фахівців, відповідальних за проведення робіт, а також здійснення інших програм основної і додаткової професійної освіти;
• надання консультаційних й інформаційних послуг підприємцям та організаціям/підприємствам для мінімізації ризиків і небезпек;
• сприяння у розробленні стратегії щодо забезпечення безпеки та охорони здоров’я на рівні робочих місць;
• сприяння у вирішенні проблем, які постають перед середніми, малими й мікропідприємствами.
У Рекомендації 197 особливо підкреслено, що національні програми охорони праці повинні ґрунтуватися на принципах оцінки й мінімізації небезпечних і шкідливих виробничих чинників і ризиків, а також управління ними. Впровадження цих програм має активно сприяти реалізації профілактичних заходів на робочих місцях за участю соціальних партнерів.

Гігієна та безпека праці в ЄС
Стратегія і політика Європейського Союзу у сфері гігієни та безпеки праці розвивалася протягом кількох десятиріч. З 1980­х рр. одним із пріоритетів ЄС стає забезпечення здорових і безпечних умов праці. Сьогодні це один із найбільш концентрованих і, як зазначено у ст. 153 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), найважливіших напрямів соціальної політики Євросоюзу. Право кожного працівника на працю в умовах, що забезпечують його здоров’я, безпеку і гідність, закріплено у ст. 31 Хартії ЄС про основні права. Правові основи охорони праці зна­йшли розвиток у фундаментальній законодавчій базі ЄС і підкріплені значною кількістю інструментів незаконодавчого характеру.
Загалом законодавство ЄС у сфері гігієни та безпеки праці ґрунтується на чотирьох основних принципах:
1) досконаліші стандарти охорони праці покликані сприяти підвищенню конкуренції;
2) законодавство про охорону праці може дати очікувані результати тільки за умови його належного дотримання;
3) виникнення нових ризиків потребує розроблення нових правових норм;
4) соціальний діалог залишається основним засобом під час розроблення стратегії і політики у сфері охорони праці, успіх якої залежатиме від спільних зусиль соціальних парт­нерів.
Стратегія і політика ЄС у сфері гігієни та безпеки праці спрямована на виконання двох основних завдань:
у соціальній сфері – захист працівників за допомогою забезпечення відповідного рівня охорони праці (ст. 153 Договору про функціонування Європейського Союзу);
в економічній сфері – забезпечення відповідності товарів, які виробляють, стандартам з безпеки та гігієни праці (ст. 169 ДФЄС, директива 2001/95/ЄC).
Головною метою стратегії і політики у сфері гігієни та безпеки праці ЄС є зведення до мінімуму виробничого травматизму і професійних захворювань.
За минулі роки ця мета набула нового значення, охопивши поняття «добробут на роботі». Йдеться про сприятливі моральні та психологічні умови праці з виключенням чинників стресу на робочих місцях, а не лише про зниження кількісних показників нещасних випадків і профзахворювань.
Крім головної, виокремлюють допоміжні цілі стратегії і політики у сфері гігієни та безпеки праці Європейського Союзу:
• профілактика соціальних ризиків (стресів, домагань на робочому місці, депресій, роздратування, ризиків, пов’язаних з алкогольною, наркотичною, медикаментозною залежністю);
• аналіз нових ризиків, а також ризиків, пов’язаних з роботою з хімічними, фізичними та біологічними агентами, і ризиків, пов’язаних з виробничим середовищем (ергономічні, психологічні, соціальні ризики);
• урахування змін у формах зайнятості, організації праці та робочого часу (до найуразливішої групи належать частково зайняті або тимчасові працівники);
• урахування розмірів підприємств (програми щодо запобігання ризикам мають бути спрямовані також на малі та середні підприємства, приватних підприємців, хатніх працівників тощо);
• інтенсивна профілактика професійних захворювань (особливу увагу приділяють вирішенню проблем опорно­рухового апарата, а також захворюванням, пов’язаним з утратою слуху і роботою з токсичними матеріалами та речовинами);
• урахування демографічних змін;
• урахування гендерного чинника під час оцінки ризиків, проведення превентивних заходів і компенсаційних виплат.
Для досягнення поставлених цілей здійснюють гармонізацію стандартів у сфері охорони праці в державах – членах ЄС. Активно цей процес розпочався з кінця 1980­х рр., що збіглося із завершальним етапом створення єдиного економічного і правового простору ЄС. У цей час були ухвалені директиви, що стосуються засобів індивідуаль­ного захисту працівників, знаків безпеки на робочому місці, максимальної маси вантажу, який дозволяється переносити вручну, і т. ін.
У 1989 р. було ухвалено основний документ у сфері охорони праці – рамкову Директиву 89/391/ЄЕС «Про впровадження заходів щодо поліпшення безпеки та охорони здоров’я працівників під час роботи». Директива містить загальні принципи, що стосуються запобігання виробничим ризикам, поліпшення стану гігієни та безпеки праці, виключення чинників ризику і нещасних випадків, інформування, консультацій, пропорційної участі відповідно до національного законодавства або практики, навчання працівників тощо. Рамкова директива передбачає право працівників не виконувати робіт у разі серйозної небезпеки, можливості нещасного випадку або захворювання.

Стратегія гігієни та безпеки праці на робочих місцях ЄС
Європейська конфедерація профспілок ініціювала розроб­лення європейської стратегії гігієни та безпеки праці, тому що в Європі розуміють, що це є результативним інструментом постійного поліпшення стану гігієни та безпеки праці на робочих місцях.
Стратегію розробляли на основі тристороннього діалогу між Європейською комісією, профспілками та роботодавцями.
У ролі загальних орієнтирів було визначено п’ять основних напрямів розвитку в суспільстві цілісної культури безпеки (див. нижче) на основі системного підходу до управління ризиками небезпек.
1. Скорочення кількості нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на основі стратегічного бачення «нуль нещасних випадків і захворювань».
2. Підвищення рівня свідомості, компетенцій і нарощування відповідного потенціалу працівників у питаннях гігієни та безпеки праці.
3. Прямий зв’язок і кореляція між системами гігієни та безпеки праці й охорони громадського здоров’я.
4. Безпека життєдіяльності і здоровий спосіб життя.
5. Уведення питань профілактики до системи соціального забезпечення.

Стратегія ЄС на 2007–2012 рр.
У стратегії 2007–2012 рр. наголошувалося на багатогранності підходів до безпеки та охорони праці, до того ж стояло завдання досягти цілей так званої Лісабонської стратегії щодо високої якості праці. Потрібно, поряд з усуненням або мінімізацією традиційних загроз у сфері професійної безпеки, розвивати належну інфраструктуру для вирішення проблем і викликів «сучасного трудового життя», враховуючи соціальні й психологічні ризики, вікові та гендерні чинники, а також просувати ідеї здорового способу життя і задоволеності людини своєю роботою.
У результаті реалізації стратегії на 2007–2012 рр. було досягнуто поставленої мети – зниження виробничої аварійності на 25%, і наразі спостерігаємо стабільне й рівномірне зменшення кількості нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Стратегія ЄС на 2014–2020 рр.
Розпочинаючи роботу над наступною стратегією на 2014–2020 рр., Європейська комісія провела широкі громадські обговорення цього проекту. Оголошуючи про початок консультацій, європейський комісар з питань зайнятості і соціальної інтеграції Лазло Андoр (Laszlo Andor) заявив, що «професійні стандарти в Європейському Союзі є орієнтиром для інших країн світу».
Нова стратегія, підготовлена на основі результатів оцінки стратегії ЄС на 2007–2012 рр., публічних консультацій і пропозицій заінтересованих сторін (інститутів ЄС, соціальних партнерів, тристороннього Консультативного комітету з гігієни та безпеки праці на робочому місці та Комітету трудових інспекторів), передбачає продовження роботи з упровадження високих стандартів умов праці як у межах ЄС, так і на міжнародному рівні.
Стратегія визначає шляхи вирішення трьох основних проблем у сфері гігієни та безпеки праці на робочому місці Європейського Союзу.
• Обов’язкове дотримання чинних правил гігієни та безпеки праці, упровадження сучасних й ефективних методів запобігання ризикам.
• Підвищення профілактики професійних захворювань за допомогою усунення нових ризиків, що виникають на робочих місцях. При цьому не слід забувати про наявні ризики.
• Потреба враховувати старіння робочої сили в ЄС.
Визначено сім головних напрямів стратегії для усунення основних проблем до 2020 року:
1) поліпшення національних стратегій гігієни та безпеки праці з урахуванням національних умов, взаємне навчання заінтересованих сторін;
2) сприяння розвитку малого бізнесу за допомогою таких практичних інструментів, як оцінка ризиків; у рамках цієї роботи запущено спеціальний онлайн­сервіс;
3) удосконалення в державах – членах ЄС оцінки ефективності роботи національних інспекцій праці;
4) оптимізація законодавчої бази для усунення надлишкових адміністративних процедур за умови підтримки високого рівня гігієни та безпеки праці;
5) посилення пропаганди безпечної праці та профілактики профзахворювань через оцінку наявних і нових ризиків; до того ж, ураховуючи старіння робочої сили в Європі, особливу увагу потрібно звертати на сфери, пов’язані з наноматеріалами, зеленими та біотехнологіями;
6) удосконалення моніторингу і збору статистичних даних у сфері охорони праці;
7) поліпшення координації діяльності з міжнародними організаціями – Міжнародною організацією праці (МОП), Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), Організацією економіч­ного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та іншими соціальними партнерами – для скорочення кількості нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і поліпшення умов праці в усьому світі.

Стратегія гігієни та безпеки праці на робочих місцях Великобританії
Великобританія у 2004 р. ухвалила стратегію гігієни та безпеки праці на робочих місцях на період до 2010 р. і надалі, яка заснована на тому, що безпечна праця та здоров’я працівника є наріжним каменем цивілізованого суспільства.
Метою стратегії до 2010 р. було зменшення кількості смертельних та важких травм на виробництві на 10%, рівня профзахворюваності – на 20%; втрат робочого часу через непрацездатність (хвороби) – на 30%.
Під час розроблення стратегії базувалися на тому, що…

Віталій Цопа, д-р техн. наук, професор МІМ-Київ, міжнародний експерт і аудитор систем менеджменту ISO 9001, 14001, 50001 і OHSAS 18001

president banner1 banner4 banner3 banner2 banner5