РОБОТИ З ПІДВИЩЕНОЮ НЕБЕЗПЕКОЮ: ДИВИСЬ У КОРІНЬ!


Фахівці працеохоронної сфери вже давно звернули увагу на те, як часто використовують два на перший погляд дуже схожих терміни – «роботи з підвищеною небезпекою» і «роботи підвищеної небезпеки». Слід розібратися у суті цих термінів, їх тотожності або відмінностях.

Олег Моісеєнко, власкор

Одним із різновидів небезпеки в техносфері є техногенна небезпека. Це стан, внутрішньо властивий технічній системі, промисловому або транспортному об’єкту в процесі їхньої нормальної експлуатації, що реалізується в разі виникнення техногенної надзвичайної ситуації у вигляді уражаючих дій (прямого або непрямого збитку) на людину й довкілля. Людина, яка потрапляє в зону дії технічних систем (транспортні магістралі, випромінювання радіо­ і телепередавальних систем, складні технологічні процеси тощо), зазнає значних техногенних небезпек.

Точки зору на джерела підвищеної небезпеки
За інформацією, що міститься у «Вікіпедії», на сьогодні в академічній науці є три основні погляди на визначення цього терміна.
Згідно з першим, це діяльність, що пов’язана з використанням певних речей, об’єктів, які мають небезпечні властивості. З огляду на те, що подібна діяльність не може контролюватися людиною повністю, зростає ймовірність заподіяння нею шкоди. Тобто речі самі по собі не несуть небезпеки, а їхня підвищена небезпека проявляється тільки в результаті діяльності людини (керування автомобілем, зберігання вибухових речовин тощо).
Відповідно до другого погляду, це предмети матеріального світу, що володіють певними кількісними та якісними характеристиками, які мають підвищену здатність заподіяння шкоди в процесі їх використання.
Згідно зі ще однією позицією, джерело підвищеної небезпеки – це не діяльність і не об’єкт матеріального світу, а його небезпечні властивості й сили природи.
Спільним для цих точок зору є те, що діяльність людини поза зв’язком із конкретним особливим матеріальним об’єктом не є підвищено небезпечною для навколишніх, так само як не може бути таких матеріальних об’єктів, які визнавалися б джерелами підвищеної небезпеки поза пов’язаною з ними діяльністю людини. При цьому в одних випадках насамперед найважливіше значення має характер діяльності людини, а в інших – характер матеріального об’єкта, оскільки будь­який вид діяльності з його використання є підвищено небезпечним.
Ці визначення, наведені на досліджених мною сайтах Інтернету, не містять безпосереднього опису або характеристик «робіт з підвищеною небезпекою», використовуючи які, було б досить просто розв’язати питання про належність конкретної проектованої роботи до цього виду. Натомість вони містять лаконічні переліки заходів безпеки, що мають передувати й супроводжувати проведення цього виду робіт, і потенційних небезпек, які при цьому можуть виникнути. В узагальненому вигляді ці два переліки мають приблизно такий вигляд:

  • крім звичайних заходів безпеки до початку виконання цих робіт потрібно додатково здійснити низку обов’язкових організаційних і технічних заходів, які розробляють для кожної конкретної виробничої операції, що забезпечують особливий порядок допуску працівників і високу узгодженість їхніх дій. Крім того, ці роботи потребують з боку відповідних відповідальних осіб постійного контролю за їх виконанням;
  • під час виконання цих робіт є або може виникнути виробнича небезпека, не пов’язана з їхнім характером, можливе виникнення інцидентів та аварій, а також най­імовірніший прояв і вплив на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

По суті, це просто рекомендації стосовно того, як слід організувати проведення проектованої роботи, коли вже відомо (незрозуміло, з яких джерел?), що вона справді належить до робіт з підвищеною небезпекою, і попередження про те, що може статися, якщо не дотримуватися таких рекомендацій. Назвати сукупність цих заходів безпеки і потенційних небезпек у повному сенсі слова визначенням важко, а користуватися ним для ідентифікації робіт – неможливо.

«Підвищена небезпека» у вітчизняних нормативно­правових актах
ДСТУ 2293­99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять» не містив визначення терміна «роботи з підвищеною небезпекою». Там був лише термін «промислова продукція підвищеної небезпеки», що визначався як «машини, механізми, обладнання, технічні системи (комплекси), інші технічні засоби праці, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров’ю чи майну або довкіллю». Логічно припустити, що виконання певних дій і маніпуляцій з переліченими тут джерелами підвищеної небезпеки саме й належить до суті терміна, який нас цікавить.
Пункт 1.7 прийнятого пізніше українського нормативно­правового акта НПАОП 0.00­4.12­05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» (далі – ТПППН) містить таке визначення терміна «роботи з підвищеною небезпекою»: «робота в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників або така, де є потреба у професійному доборі, чи пов’язана з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров’ю, майну, довкіллю».
У чинному ДСТУ 2293:2014 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять» це визначення майже дослівно приписане до дещо зміненого терміна «робота підвищеної небезпеки». Об’єднавши роботи, перелічені у НПАОП 0.00­2.01­05 ­«Перелік робіт з підвищеною небезпекою» (далі – Перелік 2.01) і ДНАОП 0.03­8.06­94 «Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі» (далі – Перелік 8.06), розробники ДСТУ назвали його зовсім новим «вдалим» терміном. Він відрізняється від того, який використовується в назві Переліку 2.01, лише тим, що в назві немає прийменника «з». Через цю новацію тепер кожний фахівець працеохоронної спільноти, стикаючись із терміном «роботи підвищеної небезпеки», намагатиметься зрозуміти, як його тлумачити в конкретному випадку? Чи це просто граматична неточність і йдеться тільки про роботи одного Переліку 2.01, чи відразу про всі роботи, перелічені в обох вищезазначених нормативно­правових актах. Вочевидь, ця ситуація не додасть однозначності й розуміння.
Крім того, якщо не сумніватися в правильності наведених визначень ТПППН і ДСТУ та не зважати на наявність або відсутність прийменника «з» у терміні, то виходить, що роботи, де є потреба у професійному доборі (Перелік 8.06), є складовою частиною робіт з підвищеною небезпекою (Перелік 2.01), про що не сказано в жодному із зазначених переліків. Чому? Чи варто цьому вірити?

Для проведення спеціального навчання – одні переліки, для отримання дозволу – інші
Вужче коло фахівців з охорони праці, яким доводилося проводити підприємство через процедуру отримання дозволу на початок (продовження) виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатацію об’єктів, машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі – Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26.10.2011 р. № 1107, знає, що цей акт, у свою чергу, має кілька додатків у вигляді таких переліків:

  • видів робіт підвищеної небезпеки;
  • машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки;
  • видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки;
  • машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що експлуатуються (застосовуються) на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Насамперед привертає увагу той факт, що в термінах цього акта, пов’язаних із «підвищеною небезпекою», сумнозвісного прийменника «з» немає. Як це слід розцінювати? Як випадковість чи свідому позицію розробників?
Зіставлення додатків до Порядку з Переліком 2.01, який складається зі 137 пунктів і передбачає проходження щорічного спеціального навчання, перевірки знань відповідних нормативно-правових актів, а також повторних інструктажів один раз на три місяці, дає цікаві результати. Усі перелічені в цих актах роботи підвищеної небезпеки/з підвищеною небезпекою де­факто поділяються на п’ять умовних категорій, що суттєво різняться між собою низкою попередніх і періодичних заходів. Однак де­юре цієї класифікації немає в жодному нормативно­правовому акті:

1) отримання позитивного висновку експертизи, отримання дозволу, проведення щорічного спецнавчання, інструктаж один раз на три місяці;
2) подання роботодавцем декларації відповідності, проведення щорічного спецнавчання, інструктаж один раз на три місяці;
3) отримання позитивного висновку експертизи, отримання дозволу, але не потрібно щороку проводити спецнавчання та інструктажі один раз на три місяці, оскільки цих видів робіт немає в Переліку 2.01;
4) подання роботодавцем декларації відповідності, але не потрібно щороку проводити спецнавчання та інструктажі один раз на три місяці, оскільки цих видів робіт немає в Переліку 2.01;
5) проведення щорічного спецнавчання та інструктажів один раз на три місяці, але не потрібно проводити експертизу, отримувати дозвіл або подавати декларацію, оскільки цих видів робіт немає і в додатках до Порядку.

Ось така класифікація робіт підвищеної небезпеки тепер фактично існує в результаті затвердження Порядку. Це призводить до додаткової казуїстики. Наприклад, третя умовна категорія. Для отримання позитивного висновку експертизи у разі виконання робіт, що належать до цієї категорії, роботодавцю потрібно документально підтвердити проведення спецнавчання працівників з питань охорони праці згідно з відповідними нормативно­правовими актами. Але яке може бути навчання, якщо цих видів робіт немає в Переліку 2.01? Як виходити з цієї ситуації?

Краще менше, та краще!
Деякі спеціалісти з охорони праці вже давно висловлювали думки, що зведення усіх вищезазначених переліків робіт з підвищеною небезпекою/підвищеної небезпеки в один, що має всі необхідні примітки та пояснення, усунення повторів, неточностей, а також наведення ладу в його формулюваннях і термінології, питаннях підготовки та організації ведення цих робіт не лише скоротило б кількість чинних нормативно­правових актів, а й посприяло б підвищенню безпеки цих робіт.

Малюнки Ю. Судака

president banner1 banner4 banner3 banner2 banner5